Los Solomas . Солом'янський район

23/11/2024

Памʼятаємо!

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять мільйонів невинних людей, які стали жертвами одного з найбільших злочинів ХХ століття — Голодомору.

Голодомор 1932–1933 років в Україні був свідомо організований сталінським режимом для придушення українського народу. Це був акт геноциду, визнаний багатьма країнами світу.

Факти, які не можна забувати:
• 1932 рік: Встановлення нереально високих норм здачі зерна для українських селян. Будь-які відмови або невиконання квот каралися репресіями, конфіскацією всього майна або навіть розстрілом.
• Серпень 1932 року: Прийнято “закон про п’ять колосків”, за яким людей карали (часто смертю) за будь-які спроби врятувати себе або сім’ю, зібравши залишки зерна на полі.
• 1933 рік: Уведення блокпостів, які забороняли українцям виїжджати в інші регіони СРСР у пошуках їжі. Українські села фактично перетворилися на місця масового голодування.
• Втрати: За оцінками істориків, від голоду загинули від 4 до 7 мільйонів українців. Найбільше постраждали Київщина, Харківщина, Дніпропетровщина, Полтавщина.
• Мета: У знищенні селянства радянська влада бачила спосіб ліквідації національної самосвідомості та опору.

🕯 Сьогодні, о 16:00, приєднайтесь до акції “Запали свічку пам’яті”. Запаліть свічку у своєму вікні — це знак того, що ми пам’ятаємо і передаємо цю пам’ять майбутнім поколінням.

Голодомор — це трагедія, яка вчить нас цінувати свободу, єдність і пам’ять про наш народ. Злочини сталінського режиму ніколи не будуть забуті.

Голодомор 1932-1933 років це не стихійне лихо, а навмисна політика радянської влади. Знищення продовольства, закриття кордонів, репресії проти тих, хто чинив опір — усе це свідчить про спланований злочин.

@читачі

@топові прихильники

12/08/2024

05/08/2024

Дякую Alik Mukhin за запрошення.

Тема розмови була: «Los Solomas: Як побудувати громаду яка допомогає»

Це перший такий досвід для нас офлайн лекції.

Дуже було нервово виступати перед аудиторією.
Багато було сказано, багато чого забули/не встигли сказати, сподіваємось, що це не остання можливість бути почути і можемо щиро сказати, що наша мета це не піар, ніколи за ним не гнались, нам важливо ділитись досвідом, ідеями, для того щоб наше було обʼєднаним.

Основний наш принцип:
«Думай глобально - дій локально»

Ми завжди хотіли показати прикладом скліьки всього можуть люди коли вони обʼєднані ідеєю.

Можна сказати, що 2 основні складові для обʼєднанного суспільства це: ідея та люди. І одне без іншого не може існувати.

Тому користуючись нагодою, хочемо нагадати вам всім, що ви НАЙКРАЩІ люди.

Кожен з вас - особистість.

Кожен з вас може набагато більше ніж ви собі навіть уявляєте.

Ви дуже цінні і важливі, тому памʼятайте це і користуйтесь цим для того, щоб змінювати нашу країну на краще не дивлячись на всі складнощі.

Багато хто з вас був на мурашниках, можливо хтось не був але бачив на відео, фото, як велика кількість людей незнайомих між собою обʼєднуються і роблять такі речі, що навіть уявити складно. Хто був присутній міг відчути на собі ту неймовірну атмосферу єдності, і впевнені ця атмосфера передавались на інших навіть через фото та відео.

Так ми це до чого?
Сам привід для зборів на «мурашник» дуже сумний і неприємний, ми не хочемо щоб російські ракети летіли в Україну, але ми дуже хочемо та мріємо про те, щоб ми всі були такі обʼєднані не лише тоді коли трапляється лихо, а 24/7 і ми знаємо, що це можливо, потрібно просто бути добрішими один до одного, як би це банально не звучало.

Особливо останнім часом є дуже сильне вигорання.

Хочеться все кинути і видалити всі ресурси.

В такі моменти я відкриваю відео, де Січні 2024 на місці прильоту після 6 діб в мороз під дощем та снігом стоять наші люди біля зруйнованого будинку прибираючи сміття і починають співати гімн України, і ти такий думаєш: та в жопу всі ці вигорання і стреси - це наші люди, ми потрібно один одному, ми найкращий район - найкращої країни.

Тому рухаємось далі.

Для себе зрозуміли, що мабуть важливо розповідати людям про наші цінності, ділитись досвідом та своїм вогнем який є в серці - запалювати інших.

Бо ми не вічні, а ідея буде жити в серцях.

@додати у вибране

09/07/2024

08/06/2024

08/06/2024

03/06/2024

Вночі невідомі обмалювали червоною фарбою радянську стелу яка розташована на території КНУБА в Соломʼянському районі.

Ми нещодавно теж писали про цю стелу і вважаємо, що давно не місце памʼятнику радянським окупантам в Україні, тим більше на території навчального закладу.

Навчати молодь потрібно історії, такою якою вона була, без прикрас, а не продовжувати пхнути локомотив з радянською пропагандою і продовжувати ремонт радянських символів з написами російською мовою.

КНУБА, у нас є болгарки якщо треба )

31/05/2024

Конвертуємо донати у енергію для АРТИ ! 🇺🇦👊

Друзі, відкриваємо збір на запит від Бригадної артилерійської групи 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" НГУ !
Підрозділу потрібна хороша промислова електрична підстанція !

Мета : крутий варіант українського виробника Darex Energy
Ціль банки: 800.000

Далеко не перший наш з вами технічний збір і вже багато разів не перший майже мільйон !

Крок за кроком ми продовжуємо закривати потреби бойових підрозділів які працюють на найгарячіших ділянках фронту ! Міцно, невпинно, надійно та по справжньому героїчно!

Артилерія - справжні боги війни без перебільшення, тому ми з вами приймемо участь у підтримці !

Давайте як ми вміємо : Арті Азову всі по 3 / 33 / 333 !!!!

БАНКА : https://send.monobank.ua/jar/38U9Upoq7Q

КАРТКА БАНКИ : 5375411217818231

29/05/2024

28/05/2024

Віктор Могильний жив на Чоколівці.

З 1939 по 1960-ті роки, у будинку садибного типу, на вул. Карпінського 10 ( нині вулиця Академіка Возіанова ) жив Віктор Могильний.

Будинок був знищений для перебудови. Разом із цим будинком зник і «культурологічний клуб на Чоколівці», один із осередків шістдесятництва.

Раз на тиждень тут, у неформальній атмосфері, збиралися молоді поети, які відвідували літературну студію при видавництві «Молодь». Серед таких Микола Холодний, Гриць Тименко, Євген Варда, Юрій Мурашов та інші. Гості читали вірші й дискутували в той час, як дружина господаря Аврелія Могильна несла варту біля будинку. У ході обговорень часто згадували про сусіда з вул. Уманської - літературного критика Івана Світличного. Гості долучалися до формування інтер’єру цього помешкання. На стінах рясніли написи-автографи, що їх залишали охочі.

Микола Плахотнюк так описав атмосферу, що панувала в будинку:

«Хата вся розмальована, козаки, мамаї, гопаки, написи, як ото в печері, де є наскельні написи.
Той так написав, той таке намалював, але це була якась така аура, що мене зразу потягнуло до цих хлопців, до цього гурту»

Як згадував Олесь Шевченко, тут був один з небагатьох «островів незалежності» в зрусифікованому Києві, де українець міг комфортно почуватися.

25/05/2024