22/01/2025
Тегеран – Москва: навіщо Президент Ірану літав в Росію?
Візит Президента Ісламської Республіки Іран М.Пезешкіана в Москву 17 січня мав за мету підписання довгоочікуваного Договору про всеосяжне стратегічне партнерство з РФ. Вірніше було б сказати – перепідписання, оскільки Тегеран і Москва мають документи про партнерство, які, вочевидь, потребують оновлення. В тих складних умовах, у яких зараз опинився Іран, він потребує співпраці і допомоги, а Росія – як раз той «добрий друг», у якого можна про це просити. Хоча б тому, що і Москві потрібний Тегеран, в тому числі – для продовження війни в Україні. Водночас, візит в Москву – лише один крок іранської дипломатії, яка відчайдушно намагається врятувати країну, передусім її клерикально-автократичний режим та шукає будь-які опції для цього і на Заході, і на Сході.
Після складного 2024 року Ісламська Республіка Іран (ІРІ) стикається зі значними викликами, як внутрішніми, так і зовнішніми. Йдеться передусім про триваючу економічну кризу та незадоволення населення, а також – значні втрати для країни внаслідок зміни ситуації на Близькому Сході. Не додає оптимізму і повернення до Білого Дому Д.Трампа, який за попередньої каденції показав свою рішучу налаштованість «розібратися з Іраном» та вже під час президентських перегонів у 2024 році неодноразово погрожував ІРІ. За таких обставин керівництво країни активізувало зовнішньополітичну діяльність – в різних напрямках - з метою покращення власного іміджу та знайдення шляхів оптимізації міжнародних зв’язків. Першочерговою метою іранської дипломатії є прагнення хоча б частково послабити тривалі економічні санкції з боку західних держав, які стримують розвиток економіки і вже викликали серйозні проблеми.
Наразі Іран перебуває у повномасштабній енергетичній кризі ‒ попри те, що країна має один із найбільших запасів природного газу та сирої нафти у світі. Фахівці пояснюють цю кризу саме роками санкцій, а також безгосподарністю, старінням інфраструктури, марнотратним споживанням. Минулого року до цього додалися ще й атаки Ізраїлю, який у лютому підірвав два газопроводи. Унаслідок пошкоджень уряд наказав використали аварійні резерви газу, щоб уникнути збоїв у наданні послуг мільйонам людей. З осені 2024 р. урядові установи в Ірані закриті або працюють за скороченим графіком, а школи та коледжі перейшли на навчання онлайн. Автомагістралі та торгові центри поринули в темряву, промислові підприємства знеструмлені, що призвело до майже повної зупинки виробництва. У листопаді Іран почав відключати електроенергію в житлових будинках на дві години щодня, але цього виявилося недостатньо і тепер відключення електроенергії відбуваються більш випадково і тривають довше.
В умовах енергетичної кризи керівництво Ірану вирішило провести грошову реформу та деномінацію ріала. Президент вніс на розгляд парламенту законопроєкт про перехід на нову національну валюту – туман, який повинен буде замінити іранський ріал (деномінація у співвідношенні 10000:1).
19 грудня зафіксовано історичний мінімум щодо долара США – 777 тис. ріалів за $ 1, на девальвацію ріалу вплинув високий рівень інфляції, що у 2024 році становив 37,3 %. Населення країни страждає від безробіття та високих цін, напруження в суспільстві збільшується. Тож для покращення ситуації Ірану терміново необхідні послаблення санкцій та зрушення у міжнародній торгівлі.
Іранська владна верхівка розуміє ризики для себе в разі стагнації або й подальшого погіршення суспільно-економічного становища. Тому іранське МЗС наполегливо шукає можливостей домовитися з Заходом, покращити свою позицію ідосягти хоча б якоїсь угоди щодо послаблення санкцій, для чого іранська делегація на початку січня 2025 р. провела переговори з представниками ЄС. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі повідомив, що європейські держави серйозно налаштовані щодо відновлення переговорів, зокрема і з ядерної програми. Але для відлиги у відносинах з Заходом є застереження, а саме – ситуація з правами людини в Ірані.
У 2024 році в Ірані стратили щонайменше 901 людину – у тому числі 31 жінку, деякі з яких були засуджені за вбивство своїх чоловіків під час самооборони від зґвалтування чи домашнього насильства. Це – жахливий рекорд за дев'ять років, який викликав справжнє обурення в ООН та з боку правозахисних організаціях. Нещодавно було повідомлено, що іранський суд засудив до смертної кари популярного співака Аміра Хоссейна Магсудлу, відомого як Таталу, змінивши після апеляції попереднє рішення суду про п’ятирічне ув’язнення за богохульство, поширення «пропаганди» проти Ісламської Республіки та публікації «непристойного контенту». 37-річний андеграундний музикант жив у Стамбулі з 2018 року, перш ніж турецька поліція передала його Ірану в грудні 2023 року. Відтоді він перебуває під вартою в Ірані. Він є одним з багатьох незадоволених клерикальною владою на батьківщині. І тепер на нього також чекає смертна кара.
Проте є країни, яких подібні речі не засмучують. Серед них – давній партнер ІРІ - Китай, який вкладає гроші в іранську економіку усі роки, поки Іран перебуває під санкціями Заходу. Китайські фахівці будують метро в Тегерані, автошляхи та залізниці, а дешеві китайські товари тим часом наповнюють іранський ринок. До таких «друзів» Ірану належить і Росія, обидві держави накопичують досвід виживання в умовах санкцій, і партнерство цих двох автократичних режимів активно розвивалося на фоні війни в Україні. ІРІ є одним з небагатьох союзників РФ, який забезпечує її подальшу агресію через поставки різних видів зброї, хочаофіційно Іран тримається звичних заяв про нейтралітет та повагу до територіальної цілісності держав.
17 січня 2025 р. президенти РФ та ІРІ Володимир Путін та Масуд Пезешкіан підписали Договір про всеосяжне стратегічне партнерство між Росією та Іраном, а також зробили заяви для ЗМІ. Договір укладається на 20 років, і деякі аналітики попереджали, що він цілком може бути таким самим розпливчастим, як і «дорожня карта відносин», яку підписали Іран та Китай у 2021 році. Однак Росія очікує від Ірану багато чого і державні медіа приділили візиту Масуда Пезешкіана велику увагу. Напередодні представники Москви підкреслювали, що РФ надає великого значення підписанню Угоди, яка охоплюватиме весь комплекс багатопланових російсько-іранських зв'язків: від зміцнення співпраці у військово-політичному та торговельно-економічному вимірі до розвитку двосторонніх відносин у науковій, освітній та культурно-гуманітарній сферах. Договір відповідатиме «сподіванням народів двох дружніх сусідніх держав - Росії та Ірану, взаємодія між якими не спрямована проти чиїхось інтересів», - відзначив прес-секретар Кремля Д.Пєсков.
Відносини між Тегераном і Москвою будуються не на довірі, а на спільних інтересах. Президенти Ірану регулярно відвідували Москву, загалом після розпаду СРСР відбулося 10 візитів. Це був другий після вступу на посаду Президента Ірану візит в РФ Масуда Пезешкіана (перший – відвідини саміту БРІКС в Казані у жовтині 2024 р.) і вже третя зустріч з Путіним особисто (був ще саміт в Ашгабаді). На виході з літака Пезешкіана зустріла російська делегація на чолі з міністром енергетики Сергієм Цивілєвим (що показово – з огляду на інтерес до розвитку співпраці в галузі енергетики). Візит був доволі коротким і досяг головної мети.
Угода, підписана в Москві лідерами РФ та ІРІ не є новим принциповим документом, а скоріше - продовженням існуючих попередніх угод про двостороннє співробітництво. З 2001 року між Москвою і Тегераном діє «Угода про основи взаємних відносин та принципи співпраці між Ісламською Республікою Іран і Російською Федерацією», спочатку розрахована на 10 років, але потім тричі продовжена на п'ятирічний термін, востаннє в 2021 році. Термін її дії спливав у 2022 р. Тоді Іран запропонував переглянути і доповнити двосторонню Угоду про співробітництво з РФ на наступні 20 років, для чого наприкінці січня 2022 року Президент Е.Раісі здійснив візит в Москву. Хоча очікування від візиту не були повністю виправдані, сторони підписали низку важливих документів про співпрацю – між нафтовими компаніями, в галузі фінансового сектору, розбудови транспортних коридорів тощо. Ебрагім Раїсі виступив на пленарному засіданні Державної думи РФ та відвідав МДУ ім. М. В. Ломоносова, де йому було надано звання почесного професора Університету. 7 грудня 2023 року Ебрахім Раїсі вдруге відвідав Росію та провів у Москві переговори з Володимиром Путіним. Російський лідер заявив, що співпраця двох країн «розвивається за різними напрямами - від енергетики до освіти», і зазначив, що товарообіг між країнами сягнув майже $5 млрд у 2023 році. На той час агресія Росії проти України зробила ІРІ та РФ вже справжніми союзниками, фактично Іран підтримав російське вторгнення в Україну, оскільки надав Росії деякі зі своїх найсучасніших військових безпілотників, такі як Shahed-129 та Shahed-191, та допоміг запустити їх виробництво в РФ. Також є свідчення про те, що Іран може постачати РФ і свої ракети. Іранська влада ці звинувачення відкидає і цинічно закликає до переговорів про мир і швидке закінчення війни.
Передчасна загибель Е.Раїсі в авіакатастрофі у травні 2024 р. вплинула на події в Ірані і відтермінувала підписання договору з Росією. Вже новий, обраний на позачергових виборах Президент М.Пезешкіан виконав цю місію. Проте за цей час зміни відбулися не тільки в Ірані, але й в регіоні та світі загалом. Йдеться про виклики, спричинені військовими невдачами ІРІ та їх наслідки для сфери іранського впливу на всій території Близького Сходу. Одним з останніх ударів для іранської влади стало падіння сирійського диктатора Башара Асада. На військово-політичну підтримку Москви та Тегерана режим Асада спирався багато років, але союзники не змогли запобігти падінню його режиму в грудні минулого року після блискавичного наступу збройних загонів повстанців. Він та його сім'я зрештою втекли до Росії. Майже одразу після цього в краху в Дамаску Москва і Тегеран відверто почали звинувачувати один одного, події в Сирії зробили помітнішими розбіжності між двома країнами. В Тегерані поширеною є думка про те, що Москва зрадила як Сирію, так і Іран, для якого ця поразка є дуже відчутною після попередніх. Йдеться про те, що падіння Башара Асада стало останнім ударом по його так званій «осі опору» в регіоні, яка раніше вже постраждала від дій Ізраїлю проти двох підтримуваних Іраном радикальних угруповань - палестинської ХАМАС та Хезболли, яка базується в Лівані. Незважаючи ні на що, 17 січня Путін заявив, приймаючи президента Ірану, що «визначати майбутнє Сирії мають самі сирійці шляхом інклюзивного діалогу».
Звертає на себе увагу той факт, що візит президента Ірану до Росії відбувся за три дні до інавгурації на пост президента США Дональда Трампа, наче обидві сторони дуже поспішали підписати двосторонню Угоду. Можливо, через те, що Д.Трамп неодноразово заявляв про намір сприяти якнайшвидшому встановленню миру в Україні. Водночас, він заявляв і про жорсткішу позицію щодо Тегерана, під час президентських перегонів неодноразово лякав, що дозволить Ізраїлю знищити ядерні об’єкти в Ірані. Враховуючи рішучість Трампа на іранському напрямку під час його попередньої президентської каденції, Тегерану є чого боятися. Нагадаємо, що у 2015 році Іран і світові держави, включаючи Францію, Британію та Німеччину, досягли угоди, яка послабила міжнародні санкції проти Тегерана в обмін на обмеження його ядерної програми. Але за рішенням Трампа Сполучені Штати в односторонньому порядку вийшли з угоди в 2018 році та відновили економічні санкції. Також саме Трамп прийняв рішення про ліквідацію Касема Сулеймані, командувача спецпідрозділу «Аль-Кудс» у складі Корпусу Вартових Ісламської революції, його було знищено ударом дрона в січні 2020 року в Іраку.
В інтерв’ю NBC News менш ніж за тиждень до повернення Трампа в Білий дім Президент Ірану заявив, що Іран не прагне отримати ядерну зброю і застеріг новообраного президента США Дональда Трампа від ризику «війни» з Ісламською республікою. «Я сподіваюся, що Трамп сприятиме миру в регіоні та світі, а не кровопролиттю чи війні. Ми будемо реагувати на будь-які дії. Ми не боїмося війни, але ми її не прагнемо», — сказав Пезешкіан.
11 січня відбулась зустріч представника нової команди Д.Трампа К.Келлога з лідерами іранської опозиції в Парижі, що також посилило побоювання офіційної влади в Тегерані щодо можливих радикальних кроків нової американської адміністрації на іранському напрямку. Кіт Келлог (той самий номінант новообраного президента США на посаду спецпредставника по Україні) побував у Парижі на заході іранської опозиційної групи Національна рада опору Ірану (NCRI). Раніше він вже виступав на заходах NCRI, востаннє в листопаді, але тепер його присутність у Парижі свідчить про те, що опозиція прислухається до нової адміністрації США. Група, яка є політичним відділенням Народної організації моджахедів Ірану (PMOI), неодноразово закликала до падіння існуючої влади Ірану.
Водночас, прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков відкинув будь-який зв'язок між приїздом до Росії Пезешкіана та інавгурацією Трампа і відзначив, що підписання угоди мало відбутися раніше, але текст доопрацьовувався обома сторонами. Договір про всеосяжне партнерство складається з 47 статей і преамбули, він охоплює всі сфери – від науки, освіти та культури до торговельного та військового співробітництва. Президент Росії Володимир Путін назвав підписаний договір «проривним», який має «вивести стосунки на якісно новий рівень». Як це буває завжди в Росії – це скоріше бажане, ніж дійсне, хоча російський лідер і стверджує, що документ націлений на створення необхідних умов для стабільного та сталого розвитку Росії, Ірану та всього Євразійського регіону. Традиційно, одним з важливих напрямків залишається співпраця у сферах енергетики та логістики (що вкрай потрібно Тегерану в умовах кризи і так само вигідно Москві). Йдеться, зокрема, про будівництво в Ірані атомної електростанції. М.Пезешкіан заявив, у свою чергу, що ця угода з Росією «відкриває новий розділ» у двосторонніх відносинах, особливо у торгівлі. І це логічно, оскільки така співпраця має гарантувати подальше виживання іранського режиму, що можливо лише за рахунок посиленої співпраці з «найближчими друзями», одним з яких є Росія.
Очевидно, що Іран продовжить співпрацю з РФ у галузі ВТС, він зацікавлений в російській бойовій авіації, розраховує на допомогу РФ з ядерною програмою, про що свідчать візити в РФ напередодні підписання Угоди відомого іранського політика, колишнього спікера парламенту та голови групи переговорників з ядерної Угоди 2015 р. А.Ларіджані, який зараз займає посаду радника аятоли А.Хаменеї.Він неодноразово приїжджав із секретною місією до РФ, під час якої, ймовірно (за повідомленнями The Times) відбулися таємні переговори з метою отримання допомоги Москви у здійсненні ядерної програми ІРІ. Йшлося також про постачання до РФ іранських дронів і ракет. Крім того, Іран прагне отримати найновішу версію російського винищувача Су-35 та відновити знищені Ізраїлем системи ППО. Також Тегеран сподівається на допомогу Москви, щоб переозброїти радикальний шиїтський рух «Хезболла», значна частина арсеналу якого була знищена Ізраїлем.
Проте, Іран не бажає зв’язувати себе якимись додатковими угодами з Москвою, і перед підписанням Угоди міністр закордонних справ Ірану А.Арагчі підкреслив, що в документі не йдеться про військовий союз, головним завданням угоди є «дати довгострокову перспективу» відносинам між країнами. Також він поточнив, що договір «заснований на повазі до суверенітету та територіальної цілісності країн» і «не спрямований проти будь-якої третьої сторони». У свою чергу посол Ірану в Москві Казем Джалалі в інтерв'ю ТАРС також звернув увагу на те, що договір не передбачає положення про взаємну оборону, на відміну від угод, які Росія має з КНДР та Білорусією. Натомість, до Угоди включений пункт, який забороняє сторонам підтримувати треті держави чи організації під час нападу на одного з підписантів, а також надавати свою територію для цього.
Досвідчена і хитра іранська дипломатія здатна не піддаватися на тиск Москви. Для нас вкрай важливо, що в рамках договору Іран підтвердив, що не має наміру визнавати Крим та інші тимчасово окуповані українські території російськими, хочби як не наполягали на цьому в РФ. Така категорична позиція пов'язана з тим, що Іран має власні спірні території — острови в Перській затоці, на які претендують Об'єднані Арабські Емірати. Та й офіційний підхід Ірану – неприєднання до військових блоків – не передбачає укладання військових союзів. Під час переговорів М.Пезешкіан висловився і про війну Росії проти України, заявивши, що бойові дії не можуть вирішити питання. «Ми вітаємо політичне врегулювання між Україною та Росією», - зазначив президент Ірану. Водночас, партнерство Ірану з Росією, незважаючи на ослаблення позицій Тегерана на Близькому Сході після падіння режиму Башара Асада в Сирії, викликає занепокоєння як на Заході, так і в Україні. Співпраця авторитарних режимів РФ та ІРІ становить для нас значну загрозу, а підстав вірити заявам іранської сторони про «бажання миру та необхідність дипломатичного врегулювання» у нас немає.
Олена БОРДІЛОВСЬКА,
для «Української лінії»
