Видавничий дім "Українська культура"

31/01/2024

Мова йде про 274 артефакти, стародавні золоті та срібні прикраси, монети, посуд для пиття та інші речі віком близько 2300 років.

Виставка об’єктів культурної спадщини Україні в Естонському історичному музеї

27/12/2023

У жовтні 2023 року Крайова Рада Українців Криму (КРУК) за сприяння команди порталу «Кримські Українці» надала до Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики пропозиції стосовно відзначення на державному рівні у 2024 та у 2025 роках пам’ятних дат та ювілеїв, важливих для українців Криму та корінних народів України.

За словами представника КРУК, головного редактора газети “Кримська світлиця” Андрія Щекуна, що виступив одним з ініціаторів цього подання, інституція національної самоорганізації українців Криму за допомогою наданих матеріалів актуалізує значущість діяльності історичних постатей у громадському та політичному житті українського Криму. Також активіст наголосив на недооціненості ролі українців Криму в державній політиці України.

21 грудня 2023 року Верховна Рада України ухвалила постанову про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024–2025 роках . При цьому було зазначено, що відзначення на загальнодержавному рівні річниць важливих подій суспільно-політичного життя країни та ювілеїв видатних осіб є невід’ємним елементом політики національної пам’яті.

Відзначення пам’ятних дат на державному рівні

20/12/2023

У Києві відбудеться презентація експертного звіту на тему: «Формування комплексного бачення та рекомендацій органам державної влади України щодо подолання наслідків окупації та викликів у процесі реінтеграції ТОТ АР Крим та м. Севастополя у чотирьох сферах: інформаційній, освітньо-науковій, культурній, релігійній».

Експерти презентуватимуть рекомендації щодо формування гуманітарної політики Криму в період його деокупації та реінтеграції

Робота над звітом тривала протягом чотирьох місяців. До його підготовки були залучені експерти, що входять до групи «Гуманітрана політика» експертної мережі Кримської платформи».

Проект реалізовувався громадською організацією «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім».

У Києві відбудеться презентація експертного звіту щодо гуманітарної політики по Криму. Цей захід став можливим завдяки підтримці американського народу. «Кримськ....

04/06/2023

У Бухаресті (Румунія) 12-13 квітня ц.р. пройшла Перша Чорноморська безпекова конференція, яку було організовано Центром оборонних стратегій під егідою Кримської платформи. Конференція мала на меті сформувати спільну позицію учасників щодо механізмів забезпечення мирного та ефективного розвитку регіону на засадах поваги до територіальної цілісності, міжнародного права, мирного вирішення спірних питань та конфліктів. В експертних дискусіях пропонувалося, що для безпеки судноплавства і мирного розвитку Чорноморського регіону НАТО має створити окреме Чорноморське командування з постійною присутністю двох військово-морських груп (за участі Болгарії, Румунії, Туреччини та України), одна з яких матиме військово-морський потенціал (патрульні кораблі) для безпеки судноплавства, а друга – групу тральщиків для розмінування акваторії Чорного моря. Доцільно використовувати і нарощувати судноремонтний та суднобудівельний потенціал Румунії для підвищення боєздатності Військово-морських сил України, інших держав регіону, треба залучати до більш активного діалогу уряди Болгарії, Туреччини та Грузії. Детальніше про зміст дискусій та напрями регіональної співпраці йдеться у моїй публікації для «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу»[14].

Цього року чимало експертів прогнозують деокупацію півострова і початок українського урядування. За інформацією віцепрем’єрки уряду Ірини Верещук, ухвалено уря....

29/05/2023

30 червня 2021 року Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики (надалі Комітет) розглянув на засіданні питання про ситуацію із захистом культурної спадщини Україні на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя. Народні депутати, що входять до складу Комітету, одноголосно ухвалили рішення «Про захист культурної спадщини та культурних цінностей України на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та м. Севастополя».

Цим рішенням було рекомендовано:

30 квітня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей ....

29/05/2023

Правова позиція Конституційного Суду України щодо права народів на самовизначення анало­гічна й повністю відповідає змісту основних принципів міжнародного права та його доктрині. Як зазначено в абзацах 1 пп. 3.3 п. 3 рішення по справі за конституційним поданням виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про Декларацію про незалежність Авто­номної Республіки Крим і міста Севастополя»: «згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права народи мають право на самовизна­чення, яке не повинне тлумачитися як таке, що санкціонує або заохочує будь-які дії, які порушують чи підривають (повністю або частково) територіальну цілісність або політичну єдність суверенних незалежних держав, які дотримуються принципу рівноправ’я і самовизначення народів і внаслідок цього мають уряди, які представляють інтереси всього народу на їх території без будь-яких відмін­ностей»

Як зазначалося у статті «Про права корінних народів та імплементація їх у законодавство України», зміст принципу самовизначення народів більш докладно розкриває....

29/05/2023

У статті «Про права корінних народів та імплементація їх у законодавство України», що опублікована на сайті інформаційної агенції “Голос Криму” досліджувалось питання самовизначення корінних народів, а саме: чи є вони суб’єктами права на самовизначення, форми такого самовизначення (створення органу самоуправління або автономії) та можливі його наслідки, закріплення прав корінних народів у законодавстві України.

В цій же статті буде проведено моніторинговий аналіз питань щодо створення та функціонування автономій, як одної із можливих форм реалізації права на самовизначення, їх класифікація, позитивні та негативні наслідки утворення останніх на прикладі досвіду іноземних країн.

У статті «Про права корінних народів та імплементація їх у законодавство України», що опублікована на сайті інформаційної агенції “Голос Криму” досліджувалось п...

20/05/2023

Важливі рекомендації, які всі розуміють, беруться до уваги, але, на жаль, не до виконання…

Довідково: на 01.01.2014 року на півострові сконцентровано 14 тисяч пам’яток культури України, 54 музеї, 300 тисяч музейних експонатів, 6 історико-культурних заповідників.

Від початку окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Російська Федерація цілеспрямовано реалізовує політику, орієнтовану на захоплення та нищення к....

13/05/2023

Існує щонайменше два основних можливих сценарії виходу московитів з Криму.

Перший – коли одного ранкового дня (як роса на сонці) з`ясується, що окупантів вже на півострові немає. Уся брава армада, разом з підрозділами забезпечення, поліцією, ФСБ, слідчими всіляких комітетів, суддями, верхівкою колаборантів із своїми родинами та награбованим майном виїдуть за лічені дні під тиском Збройних Сил України та ризиком остаточного падіння мостового переходу з Кримського півострову на Тамань. Вони назвуть це «жестом доброї волі», або «отріцатєльним наступлєнієм». По факту як в пісні: «москалі тікали, аж лапті губили». Ми це вже спостерігали в Херсоні.

Другий сценарій – запеклі бої за кожен сантиметр, повне руйнування інфраструктури, знищення та забруднення всього навколишнього середовища. Приклад – ситуація на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках.

А що ж роботи нам відразу після того як зайдемо в Крим?

Існує щонайменше два основних можливих сценарії виходу московитів з Криму. Перший – коли одного ранкового дня (як роса на сонці) з`ясується, що окупантів вже на пів....

13/05/2023

Крім розкопок на суходолі окупаційна влада також проводить роботи у морській акваторії навколо Криму, де розташовано 1424 об’єкти культурної спадщини України. На весну 2023 року зафіксовано значну кількість фактів підйому на поверхню об’єктів підводної спадщини. З травня 2014 р. по 2022 р. окупаційна влада провела 31 підводно-археологічну експедицію в акваторії АР Крим. Проведено підводні розвідки та розкопки на 38 підводних об’єктах і пам’ятках місцевого і національного значення. Частину нововиявлених об’єктів підводної спадщини України було незаконно вивезено до росії. Загалом, в термін з 2015 по 2018 рр. фонди музеїв лише в м. Севастополі поповнилися майже трьома тисячами предметів основних фондів.

З 2016 р. за три роки, в зоні незаконного будівництва мосту через Керченську протоку виявлено більше мільйона артефактів. З них більше 100 тис. знахідок передано в фонди Східно-Кримського історико-культурного музею-заповідника і Таманського музейного комплексу.

В акваторії Керченської протоки, в бухті біля мису Ак-Бурун, на поверхню піднято більше 60 тис. знахідок – великих фрагментів керамічного посуду, виготовленого в Середземномор’ї і Малій Азії в V ст. до н.е. – III ст. н.е. Серед знахідок – великий фрагмент теракотової скульптури в формі голови чоловіка, попередньо V ст. до н.е. Вірогідно це зображення древньогрецького божества, виконане в вигляді бюсту або статуї в Малій Азії.

За три роки робіт в районі самого мосту і підходів до нього загальна площа археологічних розкопок – 56 гектарів. Виконавці робіт: Центр морських досліджень і технологій Інституту суспільних наук і міжнародних відносин Севастопольського державного університету, Міністерство надзвичайних ситуацій рф, Міністерство оборони рф, Росгвардія і Інститут сходознавства російської академії наук.

Злочинна діяльність Російської Федерації на окупованих територіях щодо культурної спадщини України після повномасштабного вторгнення набула рис організованої ....

13/05/2023

Яким буде «запит на справедливість» у Криму? Що домінуватиме: вимога численних покарань для знов-таки численних «співучасників окупації» або ж доводи на користь пом’якшення покарань, пораження у правах та ін., і, що важливо, які з цих вимог та аргументів будуть почуті українським суспільством та державою? Багато з цих питань потрібно вирішувати хоча б частково вже зараз: так одним із джерел страхів і, отже, небажання виходити з-під влади Росії є неясність того, як поведеться українська влада стосовно «колаборантів»? Кого саме вона так розумітиме? А чи зможе вона утримати пересічних солдатів від насильства? Можна бути впевненим, що всі ці страхи будуть підігріватися у міру наближення українських військ, але це вже використовувалося в 2014-му, коли ширилася впевненість, що незабаром до Криму прибудуть «поїзди націоналістів з Майдану».

То ж які основні комплекси проблем, викликів і цілеспрямованих зусиль, з якими доведеться працювати державі та суспільству в Криму? Розглянемо кілька основних:

Під час підготовки весняно-літнього наступу ЗСУ, який, як передбачається, у разі успішного розвитку спричинить активні заходи щодо деокупації Криму, все частіше в ....

13/05/2023

Йде десятий рік окупації. Весь період окупації українська мова фактично була забороненою для вживання на окупованій території. У Криму в цей період можна спостерігати картину, коли група кримських мешканців запливає в море та спілкується українською мовою, – замовкаючи, коли підпливає хтось незнайомий, чужий. Небезпечно, можна постраждати за мову.

Норми закону України «Про освіту» потребують викладання українською мовою в освітньому процесі. Яким чином у процесі реінтеграції кримського освітнього простору поєднуватимуться: обов’язковість виконання норм закону; російськомовність учнів; виконання завдання необхідності засвоєння навчального матеріалу?

Протягом усього періоду окупації Кримського півострова надходила інформація щодо політики мілітаризації свідомості дітей на півострові. Цей процес як один із ін....

26/04/2023

Знищення національної ідентичності в Криму справедливо можна вважати геноцидом. На відміну від поширеної думки про те, що геноцид відбувається лише шляхом фізичної ліквідації представників певної етнічної спільноти, найчастіше це відбувається різними шляхами, у тому числі і шляхом знищення національної ідентичності Так, творець концепції геноциду Рафал Лемкін зазначав: «Взагалі кажучи, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп». Дуже часто геноцид нації, який відбувається переважно не насильницькими методами, а шляхом знищення ідентичності, називають етноцидом, тобто – знищенням ідентичності та культури окремої етнічної спільноти. Саме такими визначеннями можна оперувати при описі політики держави-агресорки щодо українців в окупованому Криму.

Від початку російської окупації Криму у 2014 році, на півострові розпочалися системні порушення прав людини. Вони стали основною характеристикою окупаційної політи...

14/04/2023

Шляхи вирішення проблеми

Як зазначив експерт групи «Гуманітарна політика» Кримська платформа, юрист Регіонального центру прав людини Микола Кіккас російська влада в принципі не вважає прийнятним діалог з інакодумцями, намагаючись долати їх, як правило, за допомогою сили. «В контексті Криму така тенденція ще більше загострюється, оскільки перед окупаційним режимом стоїть завдання створити наратив «споконвічно російського Криму» з метою перешкоджання його деокупації. Відповідно, російська влада намагається асимілювати або витіснити все, що не вписується у даний наратив та протистоїть йому. У релігійній сфері це відбувається через утиски релігійних організацій, що не є підконтрольними окупаційній адміністрації Криму. Відповідно, відверто проукраїнська позиція ПЦУ є приводом для постійного та різноманітного тиску на неї», – зазначив експерт. Він також переконаний у тому, що переслідування вірян та духовенства ПЦУ є складовою загальної політики РФ щодо витіснення з території Криму корінного населення і колонізації її своїми власними громадянами.

На думку митрополита Сімферопольського і Кримського Климента державним органам влади слід ефективно реалізовувати державну політику та виконати врешті-решт постанову Кабінету Міністрів України від 28. 10. 2022 № 1213 «Деякі питання прийняття у державну власність Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги та захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)». Адже її виконнаня забезпечить захист права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

«Постанова Кабміну фактично реалізує державну політику України в питані реінтеграції тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя. Адже в цьому документі зазначені правові рішення як на період деокуації, так і після звільнення Криму, для органів місцевого самоврядування Республіки Крим, що будуть з часом відновленні. А також це збереже приміщення Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги, яке релігійна громада Кримської Єпархії ПЦУ отримає, нарешті, у власність. Це поставить справедливу крапку в довгоочікуваній боротьбі українців Криму за право мати свій храм Української Церкви в Криму», – наголосив митрополит Климент.

Утиски та переслідування Української православної церкви Київського патріархату (після Об’єднавчого собору – Православна Церква України) в Криму розпочалися ві...

12/04/2023

Зараз у застосунку “Київ Цифровий” йде голосування за перейменування скверу Трудової слави. Твоя думка може стати вирішальною https://kvd.page.link/oUrtPUXqK7dxZzBv8

Щоб проголосувати, необхідно:

Завантажити додаток ” Київ цифровий “;
У розділі “Електронна демократія” обрати “Опитування”;
Знайти опитування “Як перейменувати сквер Трудової слави” і обрати “Павла Горянського”.
Зафіксувати цифровим підписом. Підпис можливий через Ваш ID-bank.

Крайова Рада Українців Криму та київські експерти закликають перейменувати сквер в Києві на честь консула УНР і лідера кримських українців Горянського 11 квітня у ...

22/03/2023

Агресивна війна Російської Федерації проти України, яка розпочалася у 2014 році, є фундаментальним викликом для міжнародного правопорядку. Вперше після Другої світової війни держава-агресор намагається в Європі, де почалися обидва світові конфлікти, всупереч своїм двостороннім і багатостороннім зобов’язанням анексувати територію іншої суверенної держави. Більше того Росія напала на державу, якій гарантувала збереження територіальної цілісності, повагу до суверенітету та невтручання у внутрішні справи, зокрема, після відмови України від третього в світі ядерного арсеналу. Причому РФ під час агресії ще й вдавалася до ядерного шантажу України та інших цивілізованих країн. Війна Росії проти України за своїм характером є не лише агресивною, а й геноцидною. Геноцид – це, згідно з міжнародним правом, дії з наміром знищити, цілком чи частково, національну, етнічну, релігійну або расову групу як таку. Росія прагне знищити українські державу і націю, вчиняє інші тяжкі міжнародні злочини.

Об’єктом аналізу статті є релігійний чинник в російсько-українській війні та геноциді українського народу, а предметом – ставлення російських «традиційних» релігійних організацій (православ’я, мусульманства, буддизму та іудаїзму) до пропаганди війни Росії проти України, геноциду української нації та забезпеченні їх ідеологічного обґрунтування.

Агресивна війна Російської Федерації проти України, яка розпочалася у 2014 році, є фундаментальним викликом для міжнародного правопорядку. Вперше після Другої світ....

21/02/2023

This page available also in English Українці Криму – це й досі ані в академічному, ані в політичному сенсі не зрозуміле явище. Проте саме вони – кримські українці – були основою як...

18/01/2023

"У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моїй крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних та здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються.”

Ніл Хасевич.

“У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моїй крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся р...

31/07/2022

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2662948283840192&id=851133848354987

Історія та доля пам’ятників Шевченкові в Криму

(продовження)

Сергій Конашевич

«Кримська світлиця» №6 за 2022 рік

Карикатурне вшанування пам’яті Т. Шевченка у Сімферополі відбулося 9 березня 2018 року, коли «активісти російської, української та білоруської громад Криму» провели заходи до дня народження Тараса Шевченка та Юрія Гагаріна біля їхніх пам’ятників.

«Показово, що цього дня, хоч і в різні роки, різні епохи, народилися дві людини, іменами яких пишається весь слов’янський світ: українець Тарас Шевченко та росіянин Юрій Гагарін. Ці імена є символом непорушної дружби наших братніх народів. І ані бандерівці-неонацисти, ані їхні заокеанські господарі нічого не можуть зробити з цим. Шевченка, поза будь-якими сумнівами, можна назвати видатним діячем слов’янської культури, яку просто неможливо розділити. Так, його ім’ям досі намагаються маніпулювати націоналісти різних тонів, які призвели Україну – Батьківщину поета – до катастрофи. Чомусь вони забувають, що Тарас Григорович закликав жити в мирі та дружбі з Росією і росіянами. Іншого майбутнього України він не бачив. Як не бачать його й українці, які мешкають у Криму», – йшлося у прес-релізі заходу, що пройшов російською мовою під російським прапором.
При цьому очільниця організації «Украинская община Крыма» Анастасія Грідчіна звинуватила українську владу в тому, що вона «використовує ім’я Шевченка для розколу між слов’янськими народами» і «хоче показати, що поет був проти Росії та слов’янського світу», але «якщо ми відкриємо той-таки «Кобзар», то ми побачимо, що він писав, що слов’яни – єдиний народ». «Ми шануємо великого класика української та світової літератури, незважаючи на спроби сучасної української влади очорнити його пам’ять. Сучасна Україна робить з нашого Кобзаря символ русофобії та неприязні до Росії. Хоча це докорінно хибне. Бо Шевченко ніколи не був русофобом, він любив свою Батьківщину, ненавидів кріпацтво. Однак при всьому цьому він був частиною російського суспільства, нашої російської цивілізації, і належить не лише Україні, а й Росії та Білорусі. Ба більше – Шевченко був одним із панславістів, прибічником єдності російського народу, до якого зараховував і українців», – написала згодом Грідчіна на своїй сторінці у Facebook.

Під час заходу, який відбувся під керівництвом «депутата Сімферопольської міськради», відставного офіцера-політпрацівника Сергія Ільїчова, вона також озвучила тези про те, що «бандерівці використовують у корисливих цілях ім’я Шевченка, який не був русофобом і є об’єднавчим образом трьох слов’янських народів». Деякі промовці називали Шевченка «російським письменником».

Після проросійського мітингу біля пам’ятника Шевченкові зібралися українці Сімферополя, які поклали букети у кольорах державного українського прапора, декламували улюблені вірші Кобзаря, а також експромтом виконали широковідому пісню на його слова «Реве та стогне Дніпр широкий».

24 серпня 2018 року видання «Аргументы Недели – Крым» радо повідомило, що до Дня Незалежності України «патріоти України в Криму так і не з’явилися»: «Після того, як Крим став частиною Росії, на його території припинили відзначати цю дату. Незважаючи на це, щорічно кілька проукраїнських активістів на півострові давали про себе знати 24 серпня. У різні роки російського Криму біля пам’ятника Тарасові Шевченкові у Сімферополі збиралися небайдужі до України мешканці республіки. Іноді їх навіть затримувала поліція. Однак сьогодні площа перед пам’ятником Шевченкові була порожня. Біля входу до однойменного парку чергував співробітник поліції та двоє представників кримського ополчення. Постові розповіли, що їхня поява біля парку ніяк не пов’язана з Днем незалежності України, а активісти, які б покладали квіти до пам’ятника Тарасові Григоровичу, помічені не були. Втім, під «Чупа-Чупсом», як його іноді називають містяни, були покладені свіжі квіти. Показово, що ще вчора їх не було».

СЕВАСТОПОЛЬ

Пам’ятник Тарасові Шевченку в Севастополі був відкритий 24 серпня 2003 року перед будівлею Гагарінської районної ради. Його авторами є львівські скульптори, батько й син Василь і Володимир Одрехівські. Постамент у вигляді стилізованої бандури майже 4,5 м заввишки, облицьований коричнево-червоним гранітом, виконав місцевий архітектор Георгій Григор’янц; на постаменті стоїть бронзова фігура поета на повен зріст заввишки майже 4 м. Пам’ятник Севастополю у 2002 р. подарувала Фундація ім. Т. Г. Шевченка; на загальні будівельні роботи було використано приблизно 500 тис. грн з місцевого бюджету.

9 березня 2014 року біля пам’ятника Шевченкові відбулися криваві сутички між проукраїнськими активістами та сепаратистськи налаштованими угрупованнями. Як згадував місцевий євромайданівець Олексій Шубін, щороку патріоти України збиралися біля монумента й святкували день народження Кобзаря; так було і 2014 року. «Спочатку нас було близько 200. Майже миттєво приїхало кілька автобусів з ватниками. Цікаво, що всі вони були немісцевими, міцної статури, з палицями, битками, «травматами». Й одразу заряджені ненавистю, таке враження, що ми для них втілювали Гітлера з Бандерою. Нас нібито охороняли менти, хоча й вони майже всі були з «колорадськими» стрічками. Міліція демонстративно стояла обличчями до нас. І от, коли ми почали розходитись і вона дуже швидко зникла, тітушки й напали. Товкли страшно, добивали. Мабуть, точно когось убили б, якби не кілька емвеесників, що втиснули нас у машину й відправили до відділка», – розповів він.

День Незалежності України того року севастопольські українці відзначили покладанням квітів до пам’ятника Тарасові Шевченкові. Ще звечора відомим українським активістам міста телефонували невідомі особи, вимагаючи відмовитися від вшанування Незалежності України; це і стало причиною того, що загальної організації не було, люди приходили і покладали квіти з 9 до 12 години дня кожен окремо чи невеликими групами. Не обійшлося без провокаторів, які підбурювали українців на конфлікти, однак інцидентів вдалося уникнути.
У лютому 2016 р. невеликий гурт мешканців Гагарінського району Севастополя розпочав збір підписів і звернувся до міської «влади» з проханням знести пам’ятник Шевченкові як «чужий елемент української спадщини» і натомість встановити «щось російське» – наприклад, Пушкіна чи Лермонтова. Протест проти цієї ініціативи висловило Українське національно-культурне товариство Севастополя, закликавши мешканців міста зберегти пам’ятник, не брати участі в недостойній акції проти нього і не підписувати жодних документів про його демонтаж або переміщення на околицю міста.

ЄВПАТОРІЯ

Пам’ятник Тарасові Шевченку в Євпаторії було урочисто відкрито в 2003 р. на розі однойменної вулиці Шевченка під час святкових заходів з нагоди 2500-ліття міста. Скульптура письменника виготовлена з матеріалу, тонованого під бронзу. Пам’ятник майже 2,5 м заввишки спорудив місцевий скульптор Олексій Шмаков, відомий не лише в Євпаторії. Скульптура поклала початок забудови та ушляхетнення однойменної вулиці, яку згодом почали забудовувати пансіонатами та котеджами.

Навесні 2014 р. планувалося провести великий комплекс робіт щодо благоустрою території довкола пам’ятника Шевченкові: міський бюджет мав надати для цього близько 240 тис. грн.

У 2016 році під час підготовки до курортного сезону в Євпаторії були проведені заходи, пов’язані з благоустроєм території навколо пам’ятника. Працівники «муніципальної бюджетної установи» демонтували стару плитку навколо пам’ятника, яка з часом деформувалась і мала неестетичний вигляд.

КЕРЧ

Офіційною датою відкриття пам’ятника Шевченкові в Керчі є 10-та річниця Незалежності України – 23 серпня 2001 р. Саму скульптуру ще в 1969 р. виготовив видатний керченський митець і скульптор, головний художник Керчі й заслужений художник України Роман Сердюк (1928-1992), який у 1966 р. також виконав з тонованого гіпсу скульптурний витвір «Т. Г. Шевченко» для міського театру. Майже 4-метровий постамент погруддя Шевченкові виконано з гранітних блоків. Пам’ятник було відкрито у рамках партнерських угод між Керчю та Києвом; ініціаторами його встановлення виступили мери міст Олег Осадчий та Олександр Омельченко. Пам’ятник було вирішено встановити в одному з тоді ще безіменних міських скверів на правому березі річки Мелек-Чесме; відтоді цей сквер отримав ім’я Шевченка.

На диво, у 2016 р. в Керчі до пам’ятника Шевченкові в річницю його народження квіти поклали представники проросійських організацій – «Всероссийский женский союз – Надежда России», міського відділення організації «Всероссийское созидательное движение – “Русский Лад”» та міської організації КПРФ. Наступного року невідомі зранку поклали до пам’ятника синьо-жовті букети квітів. На 9 березня 2019 р. анонсувалися пам’ятні заходи з ініціативи «Украинской общины Керчи».

ЯЛТА

Пам’ятник Тарасові Шевченку в Ялті було урочисто відкрито 8 грудня 2007 р. у міському сквері, що згодом отримав ім’я поета. Монумент було виготовлено у 2005 р. з ініціативи Всеукраїнського благодійного фонду «Фундація ім. Тараса Шевченка»; спонсором виступило подружжя з Торонто (Канада) лікар Василь Іваницький і Наталія Бундза. Автором пам’ятника молодому поету став відомий український скульптор з міста Вінніпега Лео Мол (Леонід Молодожанин), який є автором пам’ятників Шевченкові у Вашингтоні, Буенос-Айресі, Санкт-Петербурзі. Монумент було виготовлено в Аргентині з бронзи; його вага – 2,5 тонни, висота – понад 3 метри. З Аргентини пам’ятник було переправлено кораблем до Одеси, потім перевезено до Ялти, де він перебував на складі близько двох років, допоки міська влада знайшла для нього відповідне місце в центрі міста. Участь у відкритті взяло близько 300 людей – представники влади, української громади міста та Українського реєстрового козацтва. Урочистості намагалися зіпсувати провокатори з антиукраїнськими гаслами та плакатами на кшталт «Крымчан украинизировать невозможно», «Шевченко служил в русской армии – Шухевич служил в немецкой армии» тощо.

ІНШІ МІСЦЯ

У 2018 році на шпальтах нашої газети журналіст Олександр Ярошевський у своєму матеріалі згадував давно забуте скромне бетонне погруддя Шевченка, що розташовувалося в його рідному Судаку – у «промзоні» на західній околиці, перед парадним входом до контори ремонтно-будівельного управління; існував він приблизно у 1970-х рр.

З радянських часів у селі Слов’янському Роздольненського району існує барельєф Шевченка, дата створення якого невідома. Не виключено, що в інших селах Криму також існують тогочасні скульптурні зображення поета, невідомі широкому
загалові.

Російська окупація Криму в 2014 році змусила відкласти на невизначений термін встановлення пам’ятників Тарасові Шевченку у Джанкої, заплановане восени 2013 року, та в селищі Новоозерному Євпаторійського регіону, звідки у 2015 році надійшло повідомлення про демонтаж закладеного пам’ятного каменя. Також невідома доля погруддя Кобзареві на території захопленого окупантами штабу ВМСУ в Севастополі.