28/06/2024
➡️ Аналіз неочікуваних перестановок в апараті Лукашенка
🔹 27 червня, Олександр Лукашенко здійснив серйозні кадрові зміни, деякі з яких були неочікуваними. Так, відтепер у Білорусі буде новий глава Адміністрації Президента, посол в РФ, міністр промисловості, міністр закордонних справ, а також міністр сільського господарства і продовольства. У даному матеріалі Iaroslav Chornogor і Pavlo Rad аналізують, чим зумовлене перетасування кадрової колоди Лукашенка, і про що вони сигналізують.
1️⃣ Перш за все варто звернути увагу на те, що Лукашенко врешті поклав край найбільшій кадровій інтризі останніх місяців, призначивши нового главу Адміністрації Президента. З кінця березня, після звільнення Ігоря Сергієнка, одна з важливих посад була вакантною. Найбільш ймовірним претендентом видавався перший заступник глави АП Максим Риженков, який почав частіше з’являтися поруч з білоруським диктатором і отримувати доручення від останнього. Проте розв’язка була більш ніж неочікуваною, адже АП очолив Дмитро Крутой – колишній посол Білорусі в Російській Федерації. Таке кадрове рішення білоруського диктатор цікаве з декількох причини:
🔸 Лукашенко не призначив силовика, як він зазвичай це робить у «складні часи». Так, до прикладу, попередник Крутого Ігор Сергієнко був вихідцем з білоруського КДБ, а протягом періоду з 2004 по 2012, на який припали дві надважливі для концентрації ще більшої влади в руках Лукашенка виборчі кампанії, АП очолювали саме вихідці із силових структур. Тому призначення чиновника з повністю цивільним бекграундом може бути свідченням того, що Лукашенко не відчуває серйозних внутрішніх небезпек.
🔸 Під час призначення Крутого Лукашенко доручив новому главі АП контролювати російський і китайський напрямок, «підказувати і підштовхувати нового посла, контролюючи ті чи інші процеси». Це означає, що російський і китайський вектор залишатиметься пріоритетним для Білорусі.
🔸 Крутой є одним з небагатьох вихідців з кола так званих технократів – людей, які перед подіями 2020 року були покликані провести контрольовані реформи в країні. Зважаючи на побажання КНР бачити певні позитивні зміни у системі влади Білорусі, а також візит президента Польщі Анджея Дуди до КНР, де піднімали тему атак мігрантів з території Білорусі, призначення технократа Крутого є певним сигналом для Пекіна, за допомогою якого офіційний Мінськ демонструє готовність до більш конструктивних дій. Фігура Крутого більш ніж задовольняє КНР і загалом влаштовує Росію. Окрім того, деякі політики на Заході можуть сприймати нового главу АП як «рукоподатного».
2️⃣ Іншою надзвичайно цікавою зміною є призначення вже згадуваного Максима Риженкова новим міністром закордонних справ. Судячи з усього, Лукашенко справді перевіряв Риженкова, але той пішов на підвищення не в АП, а в МЗС. Риженков має серйозний дипломатичний досвід, адже у свій час працював на посадах начальника відділу ОБСЄ і Ради Європи МЗС Білорусі, начальника управління Америки МЗС РБ, начальника управління зовнішньої політики АП Білорусі, а також мав закордонне відрядження в Польщу, де працював під керівництвом тепер відомого опозиціонера Павла Латушка. Після того, як в 2011-2012 роках відбулося погіршення відносин Білорусі із Заходом, Риженкова «списали», відправивши на посади помічника Лукашенка з питань спорту і віце-президента НОК Білорусі.
Тому призначення вже підзабутого чиновника на пост очільника МЗС суперечить попередній логіці поведінки Лукашенка, коли він призначив Алєйніка, який був протеже покійного Володимира Макея. Ймовірно, призначення Риженкова, якого як і Крутого, можуть більш-менш нормально сприймати на Заході, а це є ще одним сигналом Пекіну стосовно здатності офіційного Мінська робити правильні висновки у контексті мінімізації економічних ризиків для КНР, які спричинені гібридними війнами на західному кордоні Білорусі. У таких умовах Сергій Алєйнік, швидше за все потрапляє в «опалу» Лукашенка, і на нього «вішатимуть» попередній негатив, що розраховано на відповідне сприйняття зовнішньої аудиторії.
3️⃣ Менш сенсаційні відбулися й в інших структурах. Колишній міністр промисловості Олександр Рогожник став послом Білорусі в РФ, а на нього місце прийшов заступник Олександр Єфімов.
Призначення Рогожника чимось нагадує минулорічне призначення Олександра Черв’якова послом Білорусі в КНР. В обох випадках дипломатичні представництва очолили «економічні» міністри. З одного боку, в умовах активного розвитку промислової співпраці з РФ призначення колишнього профільного міністра є гармонійним, а з іншого, Лукашенко при призначені Рогожника, ймовірно, керувався принципом «кашу маслом не зіпсувати», тим паче, що за новим послом приглядатиме Крутой. Прихід Єфімова в міністерське крісло подиву не викликає, адже підвищення заступника до посади міністра є цілком звичною практикою.
➡️ Підсумовуючи, кадрові перестановки Лукашенка є свідченням того, що для Лукашенка російський та китайський напрямок залишатимуться пріоритетними. Зважаючи на те, в яких зовнішньополітичних умовах опинилась Білорусь, по-іншому просто бути не може. Проте особливої уваги потребують призначення Дмитра Крутого та Максима Риженкова, які мають непогану репутацію, і яких добре сприймають не лише в Пекіні, але й потенційно на Заході. Характерною рисою, яка об’єднує всі кадрові зміни, є вік новопризначених. Судячи з усього, Лукашенко реалізовує сценарій зміни поколінь принаймні серед частини чиновників. Чи означає це те, що Білорусь вже завтра змінюватиме вектор розвитку? Ні. Так само це не означає, що Мінськ намагатиметься активно вислизати з рук «Старшого Брата» і активно виходити з клінчу з країнами ЄС. Однак останні події можуть закласти основу для певної деескалації у відносинах із Заходом, швидше, ніж очікувалося. Наскільки довго триватиме відносне потепління – залежить не лише від волі Лукашенка, але й від волі Кремля.
Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження"