21/04/2023
Я подивилася фільм «Таллі». Спершу я довго мовчала. Потім у моїй голові крутилися заклики до жінок, потім до чоловіків, і я подумки писала та писала ці звернення, прохання тощо. Потім я заспокоїлася і, здається, готова написати щось виважене.
Хто ще не бачив цей фільм – він про емоційне вигоряння мами. Подивіться.
Коли цей звір (на ім'я вигоряння) нападає на жінку? Що це взагалі таке? Розмірковуючи, згадую 10 років свого материнства та різні періоди свого стану за ці роки. Мені цей звір добре знайомий.
Вигоряння, від слова згоріти. Асоціюється із тотальним спустошенням, місцем, де сталася пожежа та пошкоджено землю. Де ще довго нічого не зросте. Емоційне вигоряння – неможливість емоційно реагувати. Коли не вдається радіти, сумувати, хвилюватися, шкодувати, мріяти, любити, відчувати глибиною душі. Начебто живеш у скафандрі, який не дає проникнути емоціям ні всередину, ні назовні.
Як вигоряння може статися з матір'ю? Із жінкою, яка чекала і хотіла дитину, знала про майбутні труднощі, а може, має вже не одну дитину? Та запросто! Тому що це взагалі не взаємопов'язані речі.
І справа тут зовсім не у фізичній втомі. Справа в спустошенні емоційного ресурсу, без душевних сил або, точніше, навіть сил душі.
Іноді здається, що мама втомилася, треба її розвантажити, допомогти прибратися, дати поспати, їжу приготувати. І це дуже важливо, оскільки мами, як правило, і фізично дуже втомлюються. Але це не сильно допоможе відновити емоційний ресурс матері. Тому якась чергова дитяча істерика на порожньому місці може зірвати «мамин дах» так, ніби вона й не відпочивала зовсім.
Ну, тобто якщо образно уявити, є два види втоми у людини: фізична та емоційна. Відповідно, щоб добре почуватися, потрібно наповнювати і свій фізичний, і свій емоційний ресурс. Кожен окремо та вчасно. Ну і якщо про своє тіло люди ще сяк-так дбають, даючи йому поїсти і поспати, то про свій емоційний ресурс згадують часто в останню чергу.
На що ж центнерами витрачається емоційний ресурс матерів?
✦ Він йде на постійний контакт із дитиною або з кількома, на розмови, пояснення, вислуховування, співпереживання, захоплення, емоційну підтримку, похвалу.
✦ На контейнерування дитячих і не лише дитячих емоцій. Це коли треба мільйон разів на день втішити, пошкодувати, підбадьорити, прожити разом злість, смуток, фрустрацію, страхи, тривогу, образу.
✦ На витримування опору дітей та відстоювання своєї позиції дорослого. Це коли «я робитиму те, що я хочу, і я не робитиму те, що ти від мене хочеш (вчитися, їсти, спати, мити руки, прибирати іграшки, збирати портфель, вимикати комп'ютер, допомагати по господарству тощо)».
✦ На переробку власних емоцій, яких протягом дня змінюються десятки. Дитина впала-вдарилася, вибігла на дорогу, захворіла – висока температура, влаштувала істерику, дивно поводиться, сварка з чоловіком, або з мамою, або з подругою. Проблеми з грошима чи по роботі ну і так далі, ви розумієте.
✦ На витримування величезної відповідальності. Не багато-не мало, а ЖИТТЯ дитини довгий час буквально знаходиться в руках матері. Не дати з'їсти побутову хімію, вдавитися дрібним предметом, небезпечно впасти, обпектися. Годувати дитину вчасно та правильною їжею (вмовити її з'їсти це), бо здоров'я дитини теж мамина відповідальність.
✦ Для того, щоб генерувати ідеї. Ну так, піти гуляти – це також ідея. Запросити гостей та придумати цікаві заняття на вечір, придумати якийсь виріб зробити і що подарувати на день народження бабусі – це все, як правило, робить мама.
✦ На організацію ВСЬОГО! Організувати дітям навчання, дитячий садок, гуртки, гостини, театри, музеї, поїздки до бабусь, у походи, табори, змагання, виступи тощо. Ось це все пов'язати один з одним, додати сюди тяганину із медичними обстеженнями, аналізами, довідками, походами до поліклініки. І не забути про літній відпочинок (квитки, житло, харчування, одяг, транспорт, дозвілля та...). У все це вписати ще стосунки з чоловіком та особистий час лише для двох, роботу, своє дозвілля, навчання, зустрічі з друзями. Забула про одяг: розібрати, відібрати, що вже мале, докупити що потрібно, встигнути на розпродаж, роздати тонну зайвого, що зібралось на балконі тощо. Хто головний організатор, модератор і, як правило, виконавець цієї купи побутових повсякденних завдань? Мама!
✦ Не забуваймо про «відгризачів» ресурсу. Це різні критикуючі й обговорюючі, та «всекращезнаючі» родичі, знайомі, тітоньки в магазинах і дитячих садках. А ще свої внутрішні критики, які нескінченно гризуть за недотягування до самої собі поставленої планки.
Це далеко не все, на що витрачається емоційний ресурс мами. Чому ж він вивітрюється настільки, що може призвести до вигоряння?
Ключове тут те, що левова частина роботи мами залишається НІКИМ НЕПОМІЧЕНОЮ! НЕОЦІНЕНОЮ та НЕОПЛАЧЕНОЮ!
Та в нас і не прийнято, соромно за це хотіти оплати. Від дітей? Ні, вони нам нічого не винні. Від чоловіків – дивно? Бюджет спільний. Похвала друзів, рідних? У неї не надто віриться, і вона не насичує.
І тоді мама нагороджує себе сама цукеркою, булочкою, якоюсь покупкою. Іншими способами порадувати себе. Це підтримує, але швидко перетворюється на залежність, що відбивається на вазі та сімейному бюджеті, посилюючи в результаті незадоволеність. Але до кінця все одно не насичує.
❓Яка ж оплата підійшла б мамі?
Якщо ми говоримо про вимивання емоційного ресурсу, то й віддача має бути емоціями. І це до смішного просто... Це ВДЯЧНІСТЬ. Не від дітей. Вони ще малі. Передусім ВІД ЧОЛОВІКА. Це помічання і визнання близькими ось цієї непомітної, нескінченно повторюваної материнської праці, душевної, емоційної праці. Визнання того, що робить мама день у день цінним, важливим, необхідним. А подяка як форма – спосіб сказати про це. Можна без квітів та подарунків, але щиро.
Такі прості слова: «Рідна моя, дякую тобі за те, що ти робиш для нашої сім'ї, за те, що ти терпиш одноманітність, знову і знову намагаєшся зберігати порядок, годуєш нас, любиш нас, за те, що ти навчаєшся і дізнаєшся про нове , щоб дати нашим дітям найкраще. Дякую за твій внесок у нашу сім'ю. Він величезний. І моя подяка тобі ВЕЛИЧЕЗНА!»
Так просто! Це так просто бути вдячним один одному за те, що кожен із партнерів робить для сім'ї. Але насправді так складно перестати конкурувати один з одним, припинити доводити власну значущість і хорошість, знецінюючи внесок іншого.
ВДЯЧНІСТЬ близьких, помічання, визнання цієї невидимої ніким праці, заняття, що приносять радість, сміх, можливість емоційно відключитися від рутинних справ (хай навіть фільм подивитися) – ось, на мій погляд, те найважливіше, що дозволить мамі маленьких дітей залишатися живою, активною, веселою, включеною в рідних і щасливою.
©Єкатерина Зінов'єва
Переклад, адаптація
Вікторія Фримерштейн
