17/07/2024
Валерія Шевчука
Друзі, передпродаж видання «Гімни і трени. Українська геральдична та пропам'ятна поезія XVI–XVIII ст.» в упорядкуванні Валерія Шевчука триває.
І ми маємо приємну інформацію щодо виходу його з друку.
Як і планувалось, основний його наклад побачить світ в середині вересня. Проте, наш поліграфічний партнер віднайшов можливість виготовити 100 примірниеів книжки безпосередньо до Ювілейної дати народження пана Валерія - 20 серпня.
Отже, чекаємо на ваші замовлення. Для цього переходьте за посиланням - https://www.clio.in.ua/knyharnya/978-617-7755-93-6-detail.html
Вдячні фундаторам проєкту! Їх повний перелік побачите у самій книжці. Завдяки їх підтримці змогли провести попередню дослідницьку роботу, підготувати видання.
І особлива подяка Спільноті Поступ-14, кістяком якої є випускники 2014 р. Президентської програми МВА Києво-Могилянської бізнес-школи. Спільнота Поступ-14 бачить свою місію у зміні та побудові нової гуманітарної, культурної, мисленевої архітектури України і вже багато років поспіль цьому сприяє.
————
Поширюйте, будь ласка.
Множте інформацію про змісти та рівень давньої української поезії, культури, історії. В цьому і наша спільна місія.
І пошанування титанічної дослідницької роботи Валерія Шевчука.
ОГОЛОШУЄМО ПЕРЕДПРОДАЖ
на видання «Гімни і трени. Українська геральдична та пропам'ятна поезія XVI–XVIII ст.»
Упорядник Валерій Шевчук.
Свого часу, обравши саме цей рукопис (один із багатьох досі не надрукованих) з творчої шухляди Валерія Шевчука, наразі переконались, що не помилились. Це відчули і під час презентації проєкту на Книжковому Арсеналі, а також у відгомін події – маємо немало запитів про терміни виходу збірки, детальніший зміст, ілюстративний матеріал, вартість.
Відтак, приймаємо передзамовлення на придбання видання, аби ви, шановні науковці та поціновувачі доробку видатного письменника, дослідника, перекладача давньоукраїнської літератури Валерія Шевчука, мали можливість отримати свій гарантований примірник.
Вихід книжки у світ – середина вересня.
Вартість – 800 грн.
Наклад – 1000 примірників
Обсяг – 560 стор.
Оформити передзамовлення:
*через книгарню на сайті видавництва –https://www.clio.in.ua/knyharnya/978-617-7755-93-6-detail.html
З питаннями звертайтесь:
*у меседжер
*телефонуйте – 044 279-92-14, 067 595-22-55 (у будні, з 9.00 до 18.00)
*пишіть на електронну скриньку – [email protected]
__________
Для детальнішого знайомства з виданням даємо окремі фрагменти зі вступної статті до книжки від самого упорядника збірки та передмови до неї авторства наукової редакторки Олени Курганової, докторки філологічних наук, старшої наукової співробітниці Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Валерій Шевчук:
«Таким чином книга «Гімни і трени» – ще одна істотна складова мого освоєння давньої української літератури, один із її блоків, як на мне, дуже важливих».
«Геральдичні вірші, тобто на герб шляхетського роду, з’являються у нашій традиції у XVI ст. – особливому при творенні української нації, хоч як етном народ наш не має долішної межі у часі. До речі, слово «нація» з’являється в українських творах саме в кінці XVI ст. – у передмові до книги «Унія». Зрештою, коли уважно простежити події XVI ст., побачимо, що саме в той час формується нове покоління української аристократії (це сучасні історики якось мало помічають), і саме верхівка шляхетства організовує оборону української землі від себе, а не тільки через акції держави, в яку Україна тоді входила – Річі Посполитої».
«А вже перший значний цикл геральдичних віршів різних авторів з кінця XVI – поч. XVIII ст. присвячено тодішньому «батькові нації», фундатору Острозького культурного осередку, засновнику православного учбового закладу, що його звали гімназією, а ще Острозької друкарні, звідки почали виходити українські книжки, Костянтину-Василю Острозькому. Вийшла тут й українська Біблія під керівництвом автора віршу Герасима Смотрицького і його гуртки учених, що працювали біля цього вікопомного видання, його автор і очолював…
…Завершується перша частина віршу афоризмом: «Хто добре створяє, в того добро не тікає».
«Працівники друкарні Києво-Печерської лаври не раз вітали П. Могилу в геральдичних віршах. А оскільки наше видання має назву «Гімни та трени», то особливого інтересу набуває «Гімнологія», тобто піснеслів’я, написане працівниками друкарні Києво-Печерської лаври у 1630 p., започаткувавши новий жанр у давньоукраїнській поезії із досить складною побудовою, що знаменує початок нового періоду розвитку у Києві віршотворного мистецтва – розвиненого бароко з його формальними складнощами й по-особливому сплетеною версифікацією. Фактично твір має побудову, яка іноді доходила до формальних ігор».
«…Особливо цікавий пасаж: політична свідомість автора. Він чітко розрізняє війни на драпіжні, напасницькі й оборонні, а правними називає тільки оборонні (так само писатиме про війни пізніше й Касіян Сакович, про що скажемо далі). Московського царя зве «тираном страшним» у супротиполозі до укладу українського, який обстоює вольності і не хоче розливати християнської крові, навіть безпричинно «кров лить поганську» – все це подається до характеристики укладу в
Московії та їхнього царя:
Але тиран упірний звір, як не знесилить,
Мов фараон той власне у злості стверділий,
Повинність християнську завжди легковажить
В передзавзятті тому, в упірності вражій.
Не хоче згоди зовсім, поспіль прагне зброї…»
Олена Курганова:
«Невпинне коливання маятника культурно-історичних епох періодично змінює естетичні смаки суспільства, то відкидаючи, то перевідкриваючи забуті тексти минулих століть. Саме така доля спіткала спадок українського літературного бароко».
«Творчий шлях Валерія Олександровича Шевчука тривалістю понад 60 років цілковито присвячений плеканню та зміцненню історичної пам’яті про визначні періоди історії української культури. Чільне місце серед історичних зацікавлень В. Шевчука було відведено добі Бароко. Його внесок у розвиток українського барокознавства вимірюється тисячами сторінок укладених та опублікованих видань перекладів творів барокових літераторів, енциклопедичних статей про діячів українського бароко та наукових розвідок, присвячених найрізноманітнішим питанням барокової поетики».
«Назву «Гімни і трени» В. Шевчук запозичив з однойменного панегіричного твору середини XVII ст., приуроченого до похорону київського митрополита Сильвестра Косова. У цьому бінарному образі, що сполучає похвалу з поховальним голосінням, В. Шевчук убачає символічну співвіднесеність із циклічністю людського життя, витканого як із радісних, так і з сумних подій, де розвиток змінюється згасанням та подальшим відродженням до нового життя. До складу збірки увійшли поетичні тексти XVI–XVIII ст., у яких акумульовано історичну пам’ять про ключових фігурантів української культури доби Бароко».
«Текст збірки «Гімни і трени» розділено на дві частини, у першій з яких В. Шевчук об’єднав репрезентативну вибірку зразків геральдичної поезії. Цей відомий іще з часів середньовіччя жанр набув поширення в давньому українському книгодрукуванні. Від першодруків останньої чверті XVI ст. до видань середини XVIII ст. геральдичні вірші використовувалися як художнє оформлення української книги, слугуючи при цьому зримим нагадуванням про джерело її фінансування. До слова, ця традиція була характерна і для оформлення тогочасної європейської книги».
«Особливістю першої частини книги є велика кількість ілюстрацій зі стародрукованих джерел. Малий обсяг тексту геральдичного вірша, який здебільшого займає один аркуш, дав змогу репринтним способом проілюструвати більшість перекладів геральдичних віршів повнотекстовими копіями їхніх першоджерел. Проте підбір цих ілюстрацій виявився справою непростою. Тексти геральдичних віршів розміщені на зворотах титульних аркушів, які з плином часу найчастіше зазнавали пошкоджень або навіть були втрачені. Саме з цим пов’язана не завжди ідеальна якість ілюстрацій до першої частини, яка, однак, відображає реальний стан збереження першодруків геральдичної поезії і загострює потребу її охорони як культурної пам’ятки. Друга проблема підбору ілюстрацій пов’язана з розпорошеністю першодруків по різних бібліотечних установах України і світу. Окремі ілюстрації, як, зокрема, вірш на герб Раїни Могилянки, доводилося збирати по фрагментах у різних книгозбірнях».
«Друга частина збірки «Гімни і трени» поєднала в собі 86 текстів так званих «тренів», тобто жалобних віршів, у яких чесноти видатної людини згадувалися з нагоди її поховання. Жанрово ці тексти надзвичайно різноманітні, адже серед них є віршовані епітафії, викарбувані на могильних плитах; вірші до портретів чи скульптурних зображень; фрагменти панегіричних текстів, що розкривають тему прославлення звитяг померлої особи. Автори й адресати пропам’ятних віршів здебільшого ті самі, що й у геральдичних – представники шляхти, церковної та козацької верхівки».
«Укладена В. Шевчуком збірка перекладів оснащена багатим довідковим апаратом. Будучи послідовним у своїй місії – наблизити барокову культуру до сучасного читача – укладач доповнює тексти перекладів посиланнями на першоджерело та, за наявності, покликається на перевидання, з якого було зроблено переклад. Також В. Шевчук уклав стислі біографії авторів віршів та подав примітки з біографічними відомостями про адресатів й поясненням незрозумілих слів.
Загальна структура збірки «Гімни і трени», що поєднує вірші, так би мовити, і «за здоров’я», і «за упокій», цілком суголосна бароковій концепції життя як руху до вічного буття в Бозі. Гідні пошани вчинки роблять людину достойною небесного царства та довгої пам’яті серед нащадків. Об’єднувальним фактором збірки є і те, що в ній зібрано тексти, присвячені особам, що так чи інакше виявляли діяльнісну підтримку української культури. Перефразовуючи вислів мецената XIX ст. Євгена Чикаленка про те, що любити Україну слід до глибини власного гаманця, можемо стверджувати, що в книзі В. Шевчука зібрано вірші тим людям, які любов до Батьківщини виявляли в фундуванні освітньо-культурних осередків та фінансуванні роботи друкарень. Така меценатська діяльність визначних людей винагороджувалася словесним вшануванням їхнього внеску, що сприяло збереженню пам’яті про них аж до наших часів».
