Хазяїн. Дім, сад, город

27/06/2024

25/06/2024

Ягідний смаколик з вашого саду
____________________________________
Посадила сусідка в своєму садку чималу грядку суниці. Від дороги той садок відгороджений сіткою рабицею, то ж кожен, кого цікавить «а що там у сусіда» міг заглянути. От і дивилися люди, як зацвіли ягоди і чи «не взяв їх мороз». А мороз їх не взяв… Коли сунички почали достигати, грядка з ягодами стала неабиякою популярною темою поміж сусідоньок-господарочок, яких трохи бентежив надто приємний аромат стиглих, нагрітих сонцем ягід. Це вже не кажучи що грядка «чистісінько вся всіяна ягодами». Від такої потужної, природної реклами, багато хто посадив суницю й на своєму обійсті.
І скажу вам – не дарма. Адже цінується суниця не лише за неповторний аромат. Ця ягода швидко засвоюються організмом, покращує обмін речовин та кровообіг, підвищує еластичність шкіри. Особливістю суниці є високий вміст фолієвої кислоти (більше ніж у винограді й малині), а сполуки кальцію i фосфору підвищують працездатність та зміцнюють організм. Всі частини цієї рослини вражають багатим хімічним складом. Її листя містить аскорбінову кислоту, а насіння – залізо. Тому не втрачайте нагоди влітку поласувати цією корисною ягодою!
Чого тільки не готують з суниць: компоти, варення, желе, кисіль, фруктові салати. Як красиво вони виглядають на тістечках та тортах!
Один з найкращих метод заготівлі ягід — перетирання з цукром. Такий спосіб збереже запас вітамінів, смак та аромат. Все дуже просто: ягоди пропускаємо через м’ясорубку, подрібнюємо блендером або залишаємо цілими, засипаємо цукром ( 2 л. цукру на 1 л. ягід), добре вимішуємо. Розфасовуємо в підготовлені банки, посипаємо тонким шаром цукру (це вбереже від можливого зацвітання) і закриваємо кришками, тримаємо в холодному місці.
Суничний чай – чудовий привід провести час в тісному родинному колі. Уявіть лише… На дворі зима, мороз, вітер виє за вікном, природа спить, а ви, в теплій оселі, насолоджуєтесь чаєм з ароматом літа. Чай з перетертих суниць, свіжий шматок батону з маслом – милий серцю спогад про вечірні посиденьки з бабусею Катею, яка вчила мене збирати в лісі ягоди, трави та гриби. Аромат лісової суниці – це моє дитинство.
Сьогодні все частіше використовуються ремонтантні сорти суниць, які радують рясним плодоношенням аж до осінніх холодів. Саме такий сорт й зацікавив Оксану Анатоліївну (фото 1), жительку села Плесецьке, вправну господиню й палку прихильницю товарів фірми «СонцеСад». Цього разу вона обрала високоврожайний, посухостійкий, безвусий сорт суниць «Регіна».
А вирощувала пані Оксана те насіння так:
« …Інформацію про розсаду суниць з насіння можна легко знайти в інтернеті. Щоправда там все здебільшого так розписано, що одразу відпадає бажання цим займатися. Часто пишуть багато зайвого. Навіть рекомендують купити кімнатний міні-парничок, що повинен вберегти посів від пересихання… Я вирішила не ламати голову та не витрачати зайвих грошей на парнички. Просто висіяла (в кінці січня) насіння в горщик, накрила плівкою й поставила на підвіконні. Єдине про що особливо подбала перед посівом – позбавити ґрунт від збудників грибкових захворювань розсади. Сходи суниці дуже ніжні. Часто гинуть у перші тижні життя від такої розповсюдженої хвороби, як «чорна ніжка». Найпростіший спосіб захисту – рясно пролити землю (за 2-3 дні до висівання) гарячим темно-фіолетовим розчином марганцівки. Дайте ґрунту постояти. Якщо посіяти відразу після рясного зволоження – зростає ризик загнивання насіння і сходів… Коли надворі потепліло, винесла розсаду в теплицю. Тоненькі, ніжні рослинки почали набиратися сил, перетворилися на маленькі кущики. Коли минула загроза сильних холодів, висадила суниці у відкритий ґрунт. Вийшов рядок з 27 кущів. Минуло зовсім трохи часу – кущики зацвіли. А там і ягоди з’явились: смачні, ароматні, крупні, продовгуватої форми. Ягоди «Регіна» плодоносили аж до морозів…»
Отже, досвіт Оксани Анатоліївни показує, що вирощувати суниці з розсади зовсім не важко, а ще –
це чудовий спосіб зекономити., адже готова до посадки розсада коштуває значно дорожче.
Для тих, хто хоче суницю жовтого кольору, можу порадити ремонтантний сорт «Жовте чудо». Кущ не утворює вусів, а ягоди солодкі й не менш ароматні ніж червоні.
Шанувальникам схеми «краса + користь» ідеальною підійде високоврожайний, ремонтантний сорт «Олександрія», що має декоративний вид та стійкість до хвороб. Ця рослина стане ягідним оазисом літа на вашому підвіконні.

Автор: Світлана Кулик

24/06/2024

Вечірній гумор до вечері ))

23/06/2024

Цікаві факти про равликів
_______________________________

Багато хто навіть не помічає цих маленьких створінь, равликів, повільність яких увійшла в приказки. Вони вже давно мешкають на Землі, і за мільйони років еволюція практично не видозмінила їх – очевидно, матінка-природа вважає, що вони і так добре пристосовані для виживання. З цим важко посперечатися, оскільки равлики живуть на нашій планеті набагато довше, ніж люди, і, судячи з усього, цілком успішно. А в деяких країнах вони і зовсім є делікатесом, й активно застосовуються в місцевій кулінарії.

1. І сіль, і цукор для равликів дуже отруйні.
2. У равликах міститься більше білків, ніж у курячих яйцях.
3. В англійців традиційно існує такий народний спорт, як забіги равликів на швидкість. Щоб вони повзли, куди потрібно, на столі перед ними "малюють" доріжки салатним листям.
4. У нервовій системі равликів міститься лише близько 20 000 нейронів. У людському мозку, наприклад, нейронів мільярди.
5. Середня швидкість переміщення равлика не перевищує 6-7 сантиметрів на хвилину.
6. У равликів одного і того ж виду колір раковини може істотно відрізнятися – він залежить від меню цих створінь, а також від інших умов проживання.
7. Зазвичай равлики не п'ють воду, а просто вбирають її всією поверхнею свого тіла.
8. Ці створіння напрочуд сильні для своїх розмірів. Вони запросто можуть переносити вагу, що у 8-10 разів перевищує їхню власну.
9. Кумедні ріжки равлика – це його нюхові органи. Фактично вони являють собою вивернутий навиворіт ніс.
10. Більшість видів равликів є гермафродитами, і вони не потребують партнерів для того, щоб розмножуватися.
11. Усі види равликів є глухими. У них просто відсутні органи слуху.
12. В Австралії мешкають гігантські морські равлики, які за довжини панцира до півметра можуть важити понад 15-17 кг, що робить їх одними з найбільших молюсків у світі.
13. Зір у равликів дуже слабкий, вони можуть розрізняти лише світло і тінь. Однак, у них дуже гострий нюх, і на відстані в пару метрів вони легко виявляють їжу.
14. Для спілкування з родичами равлики торкаються один до одного.
15. За кількістю зубів саме равлики посідають перше місце на нашій планеті. Їх у них близько 25 000! Щоправда, всі їхні зуби настільки малі, що розглядати їх потрібно під мікроскопом.
16. Жувати ці створіння не вміють, тому вони просто перетирають частинки їжі до стану кашки.
17. Що більше кальцію в раціоні равлика, то міцніший його панцир.
18. Черепашка равлика майже завжди закручена за годинниковою стрілкою. Особини із закрученою проти годинникової стрілки, трапляються винятково рідко.
19. Щоб полегшити собі процес пересування, равлик створює між своєю підошвою і поверхнею своєрідну подушку зі слизу, і повзе по ній.
20. Живуть багато видів равликів по 14-15 років, що можна порівняти з тривалістю життя таких тварин, як рись або тигр.
21. Навіть досить великі равлики можуть спокійно повзти по гострому лезу ножа і при цьому не поранитися.
22. У разі настання холодів вони можуть впадати в тривалу сплячку, на термін до 5-6 місяців. У стані сплячки равлики можуть успішно переносити температури до -100 градусів і більше.
23. Під час експериментів учені встановили, що равлики навчаються, засвоюють досвід і застосовують його на практиці, що свідчить про наявність у них певного інтелекту.
24. Вони можуть цілком сховатися у власній раковині в разі небезпеки.
25. Чарльз Дарвін, творець теорії еволюції, наводив равликів як приклад форми життя, здатної пристосуватися до практично будь-яких умов.
26. Перші равлики з'явилися на землі близько 600 мільйонів років тому, задовго до більшості динозаврів, які коли-небудь бродили по нашій планеті.
27. Равлики не виносять кофеїну – його вміст у 0,01% відбиває у них бажання їсти їжу, а 1% розчин і зовсім здатний їх убити.
28. М'яз, призначений для того, щоб ховати равлика всередину черепашки, покриває все його тіло.
29. Равлики аж ніяк не є вегетаріанцями. Вони залюбки включають до свого раціону різних личинок і черв'яків.

23/06/2024

Січеники з кабачків
____________________________

Інгредієнти
Складники:
1 кг кабачків
200 г сиру
2 шт. яйця
5-6 ст. л. борошна
за смаком спеції
1 зубчик часнику
олія для смаження

Приготування
________________

1
Кабачки промиваємо, очищаємо від шкірочки. Натираємо на дрібну терку. Руками віджимаємо зайву рідину.
2
Окремо до сиру додаємо яйця, сіль. Все перемішуємо.
3
Далі до натертих кабачків викладаємо сир, борошно, часник. Все перемішуємо.
4
Розігріваємо сковорідку, наливаємо олію, нагріваємо. Ложкою викладаємо масу на сковорідку, смажимо з обох боків до золотистого кольору. Готові січеники викладаємо на тарілку. Подаємо зі сметаною.

23/06/2024

Трійця чи не Трійця, а кицю годуй ранесенько!!

21/06/2024

Унікальність і особливості борщу
______________________________________
Це універсальна страва, яка добре доповнює будь-який стіл, бо підходить до інших страв. Залежно від способу приготування і подачі він відрізняється за густиною і температурою (більш звичний гарячий борщ чи буряковий холодник — охолоджена перша страва); може бути пісний або м’ясний; червоний, білий або зелений. Густий наваристий борщ може бути й повноцінним обідом, і сніданком, і вечерею. У будь-який сезон його можна готувати вдома, замовляти у звичайних їдальнях або вишуканих ресторанах. Він — у п’ятірці звичних страв як на Поліссі чи Слобожанщині, так і на Гуцульщині чи Таврії. Борщ може видозмінюватися з часом, але залишається борщем.

Одна з особливостей, що вирізняє борщ з-поміж інших подібних страв — його кислість. Один із традиційних варіантів для закислення борщу — буряковий квас. Також борщ закислюють вишнями, кислими яблуками, порічками, журавлиною, молочною сироваткою, ревенем, щавлем, кропивою, смородиновим листям і калиною. Більш сучасний варіант, який стали використовувати відносно недавно, — помідори та їхні похідні. Помідори завезли в Україну наприкінці XVIII століття, а використовувати у стравах почали у XIX столітті. Серед інших унікальних продуктів, які використовують українці у своїх борщах, є такі: чебрець, копчені груші, галушки, фрикадельки, кров кабана, лисички, риба (карась, судак, в’юн) тощо. Але не варто усі кулінарні експерименти вважати новаторськими: наприклад, борщ із журавлиною на Поліссі готували щонайменше сто років тому.

Різноманіття інгредієнтів і способів приготування борщу дає необмежену кількість рецептів, кожен із яких є унікальним: чи то зі свинячими ребрами й копченою грушею, чи то пісний поліський, чи то навіть крем-борщ.

Через таку розмаїтість і варіативність страви можна впевнено говорити не просто «борщ», а «борщі». Причому це не ставить під сумнів українськість страви, а навпаки — ще раз доводить нам це.

20/06/2024

СУП З ГРИБАМИ ТА ВЕРМІШЕЛЛЮ
_________________________________________

Вода - 1.4 ст.
Картопля - 3 шт.
Гриби - 300 г.
Вермішель - 35 г.
Морква - 1 шт.
Цибуля - 1 шт.
Рослинна олія.
Сіль, перець.
Лавровий лист - 2 шт.

Моркву натерти на крупній тертці, цибулю дрібно нарізати. Гриби нарізати пластинками і викласти на паперові серветки, щоб волога повністю вбралася (інакше вони розваряться). На великій сковороді обсмажити цибулю і моркву 5-7 хвилин. Додати гриби, смажити до золотистого кольору.

Картоплю нарізати кубиками, покласти в каструлю і залити водою, варити до напівготовності. Додати в каструлю зажарку і гриби, варити 5 хвилин після закипання. Всипати вермішель, перемішати, посолити і поперчити, додати лавровий лист. Варити 3 хвилини на слабкому вогні постійно помішуючи. Готовий суп прикрасити дрібно нарізаною зеленню.

19/06/2024

Збираємо та зберігаємо насіння однорічних квітів
_________________________________________________________

В тому щоб збирати насіння самому є два величезні плюси: заощадження коштів і солідний запас посівного матеріалу, який дозволить в будь-який момент засіяти порожні ділянки на клумбі. Але те, наскільки якісним буде посадковий матеріал цілковито залежатиме від вас. Важливо забезпечити своєчасний збір насіння та хороші умови зберігання.
Визначити, що насіння пора збирати, можна за зовнішнім виглядом рослини: сухість коробочки-плода або суцвіття, потемніння самого насіння. У сальвії при дозріванні насіння буріють чашечки, а на кошиках айстр з`являється пух. Більшість остаточно дозрілих насінин мають чорний, коричневий або темно-коричневий колір.
Найлегше збирати насіння з таких квітів як космея, чорнобривці, календула, іпомея, лаватера, люпин, мак, мірабіліс, настурція, льон, ешольція. Насіння цих рослин чудово дозріває й за його зовнішнім видом легко визначити чи настав час для збирання.
Насіння чорнобривців дозріває 35-40 днів після цвітіння. Ці квіти дають багато посадкового матеріалу, особливо якщо дозрівання припало на сонячну і суху погоду. За надмірної кількості опадів можливе загнивання. Коробочки-келишки можна зірвати при перших ознаках в’янення квітки. Потім, дістати з них насіння і дочекатися повного дозрівання просто розклавши його на папері та періодично помішуючи.
Насіння дворічних дзвіночка і гвоздики (Гренадін та турецької) дозрівають з серпня по вересень. Для збору посівного матеріалу необхідно залишити одну-дві квітки. Коли вони почнуть в'янути, їх слід акуратно обернути шматком капрону або марлі – насіння обсипається як тільки вони відцвітуть.
Важче збирати насіння петуній та портулаку, адже воно дрібніше макових зерен. Для збору якісного насіння сортової петунії, слід залишити на кущі нижні бутони. Коли насіннєва коробка буде блідо-жовтого кольору, затвердіє і навіть злегка розкриється, її слід акуратно відокремити (так щоб не луснула) від рослини над заздалегідь приготованою ємністю. Варто звернути увагу на сорт петунії з якої хочете збирати насіння. Якщо ви сіяли насіння з пакетика з позначкою F1 – будьте готові, що із зібраних вами насінин виростуть квіти не дуже схожі на материнську рослину. Адже позначка F1 означає що посіяна рослина є гібридом – результатом штучного схрещування. Що саме виросте з насіння таких рослин, передбачити складно. Гібриди F1 користуються популярністю через те, що відрізняються від простих сортів раннім та дружнім цвітінням, рівномірністю рослин за висотою, кольором та величиною квітів. Одні гібриди за своєю природою стерильні і не мають насіння, інші утворюють насіння яке погано сходить, а у третіх виросте суміш рослин, неоднорідних за кольором, формою і розміром.
З особливою обережністю варто підходити до збору насіння бальзаміну. Воно визріває в м’ясистих плодах-коробочках і має здатність, навіть при легкому торканні, різко розкриватися і розкидати насіння в різні боки. Тому до насіннєвої коробочки слід акуратно піднести ємність (пластиковий контейнер від молочних продуктів, півлітрова баночка) і вже над ємністю злегка стиснути насіннєву коробочку двома пальцями. Таким чином насіння відразу опиниться в ємності, і його не доведеться шукати і збирати із землі.
Для збору насіння декоративних соняхів бажано щоб насіння дозрівало на самій рослині до того моменту, коли стебло соняха помітно постаріє. Для того щоб насіннєвий матеріал не пошкодили птахи слід обв’язати суцвіття марлею. Але будьте готові до того, що нащадки карликових сортів будуть дещо вищі за материнську рослину.
Для збору насіння слід обирати самі красиві і здорові рослини, з найкращими властивостями росту та якісні, непошкоджені квітки. Їх треба заздалегідь помітити – просто обв’язавши ниткою. Пам’ятайте, найкраще насіння (важке, добре наповнене, з високою енергією проростання) збирають з перших квітів і суцвіть, а тому, на рослинах обраних для збору насіння слід видаляти зайві квіти. Рослинам із суцвіттями у вигляді кистей (ротики, матіола, дельфініум) залиште лише дві третини суцвіть, а верхівку зріжте. Адже найбільші квіти утворюються саме з низу суцвіть. У рослин з крупними суцвіттями-кошиками (айстри, цинії, георгіни, соняхи), або з одиночними квітками, для збору насіння залишають центральну квітку і одну-дві бічні. Інші квітки видаляються ще до моменту відцвітання. Завдяки цим маніпуляціям зав’язь, яка залишилася на рослині, отримує більше живильних речовин і визрівання насіння прискориться. Крім того, слід враховувати, що найповніше передає форму та колір квітів материнської рослини насіння, яке сформоване на краях суцвіття-кошика. Високоякісні насінини, як правило, утворюються на рослинах із сонячної сторони.
Правила зберігання для насіння різних рослин в основному однакові. Головне – створити такі умови, в яких посадковий матеріал не відсиріє. Найпростіший і не клопіткий спосіб – зробити паперові конверти. Якщо насіння багато, його можна зберігати в скляних чи жерстяних контейнерах, або зшити для нього спеціальні мішечки з тканини. Не хочете шити торбинки – скрутіть вузлики. Це буде значно швидше і простіше. Достатньо вирізати з тканини квадрат підходящої величини (залежно від кількості насіння) і приготувати мотузку. Насіння насипаємо в центр квадрата й збираємо краї тканини так, щоб утворилася «торбинка». Далі таку торбинку обв’язуємо мотузочкою.
Ще одна з головних умов якісного зберігання – насінню не повинно бути занадто тепло. Посівний матеріал слід зберігати подалі від таких джерел тепла як батарея. Не можна зберігати насіння на кухні, так як в ній сильні перепади вологості. На дверцятах холодильника йому теж не місце – при відкриванні вони отримуватимуть приплив теплого повітря, і на насінні буде утворюватися волога. Найкраще для зберігання підходять житлові кімнати. Фахівці радять прибирати насіння на нижню полицю шафи для білизни, або ж в письмовий стіл.
Не забудьте, що кожен пакетик з насінням обов’язково треба підписати. Вкажіть назву рослини, сорт, колір та рік збору – це допоможе уникнути плутанини. Бажано не зберігати насіння довше 2 років.

Автор: Світлана КУЛИК

18/06/2024

ЭКЗОТЫ

17/06/2024

МАГІЯ КРАСИ І ЗАТИШКУ
___________________________________

Мотанка – це прадавній сакральний оберіг людської душі й долі, символ жіночності та мудрості, пов'язаний з ідеєю родинного єднання, материнства та родючості. Дуже часто лялька-мотанка ставала справжньою сімейною реліквією та передавалася з покоління в покоління.
Моя перша зустріч з такою лялькою відбулася в дитинстві, коли бабуся скрутила її з хустки. Свою першу Берегиню я створила після народження донечки і відтоді моя колекція зросла.
Зазвичай, вперше побачивши ляльку-мотанку, люди звертають увагу на дивну рису – відсутність обличчя. Спершу я теж дивувалася. Лялька здавалася незавершеною. Та згодом дізналася, що риси обличчя навмисне ніколи не промальовувалися в ляльках-оберегах. Згідно вірувань наших пращурів, безлика лялька не зможе стати чиїмсь двійником, а отже – ніколи не принесе шкоди людині. Також, мотанка не має власного імені.
Кожен елемент одягу ляльки несе в собі символічне значення: спідниця символізує землю, сорочка – три часи: минулий, теперішній та майбутній, а хустка або стрічка – зв’язок із небом.
Справжня мотанка виготовляється тільки за допомогою намотування, а для кріплення частин використовують прості нитки (без голки!), якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами. Загалом, створення такої ляльки може перетворитися на захопливе заняття, що ідеально підходить для зимових, тихих вечорів. Діти від такої роботи просто в захваті!
Створюючи ляльку, слід пам’ятати, що нитку мотають за Сонцем (за годинниковою стрілкою), тобто спрямовують енергію у русло росту і розвитку. Всю роботу виконують в доброму настрої та зі світлими думками. На кожен зав’язаний вузлик наговорюють побажання: «на здоров’я», «на добробут», «на мир та злагоду». Також, можна начитувати молитву. Підчас обрізання зайвих ниточок говорять заговір: «Нитку відрізаю – все лихе, недобре від себе відтинаю, коли нитка перегниє, все лихе, недобре у землю піде». Ці шматочки нитки закопують у місці, де не ходять люди.

Найважливіший етап – намотування хреста, символу Сонця, на обличчі ляльки. Нитки обирають із значення кольорів:
жовтий — колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;
золотий — колір Божої любові;
зелений — колір здоров'я та багатства;
червоний — колір життя, вогню, кохання;
синій — колір творчості та саморозвитку;
фіолетовий — колір мудрості.

Я була здивована, коли дізналася, наскільки багате видове розмаїття ляльок-мотанок.

Десятиручка відповідає своїй назві – це мотанка-помічниця з десятьма ручками. Її виготовляли на свято Покрови (14 жовтня), коли закінчувались польові роботи і починались хатні клопоти. Таку мотанку-помічницю можна поставити на будь-якому робочому місці.
Травниця – мотанка-захисниця від злих духів, хвороб та добра забавка для дітей. Її наповнюють запашними (найчастіше лікарськими або заспокійливими) травами, які необхідно змінювати кожні два роки. Цю ляльку ставлять в кімнаті або підвішують над ліжечком малюка. Для міцного та спокійного сну ляльку наповнюють шишками хмелю, сушеною мелісою та лавандою.
Зернівка отримала свою назву завдяки наповненню зерном. Її створювали після жнив, зі свіжого врожаю, і ставили на покуті. Ця мотанка уособлює в собі добробут, а тому має кругленьку і повненьку фігуру. Зернівка нашим предкам була незамінною помічницею в часи скрути. Адже господиня завжди могла взяти з неї зерна на приготування їжі. До речі, саме зерно з цієї мотанки раніше використовувалося для першого посіву. Пам’ятайте, для створення такої мотанки береться лише «живе» зерно, що може прорости.
Берегиня – це однин з найдавніших образів в українській народній культурі, символ життя і родючості, материнської любові. Берегиня обов’язково має очіпок або велику хустку. У середину ляльки, для збереження домашнього тепла та грошового достатку, вкладають монети, зерно, вовну.
Нерозлучники – символ нерозривного, щасливого подружнього життя. Особливістю цих ляльок є спільна рука для молодої і молодого. Таких «молодят» обов’язково садили перед молодими, коли вони їхали по селу, а до ляльок робили почет з боярами та дружками. Ця традиція збереглася й понині.
Немовля – лялька-мотанка, що виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров'я.
Наречена – мотанка, яка захищає дівчат від пристріту і підтримує їх в моменти переживань. Така лялька покликана допомогти знайти найкращого нареченого. Створюється в пишному вбранні, з багатьма прикрасами, що символізують придане нареченої. На голові ця лялька має вінок.
Козачок – лялька, якою бавились хлопчики, навчаючись любити своє коріння та виконувати роль оборонців.
Соломяні мотанки зазвичай використовували у ритуально-культових обрядах.

Вірити чи не вірити у дієвість таких оберегів – справа ваша. Але є один не заперечний факт, який стосується ляльок-мотанок – вони незвичайні, колоритні і здатні додати затишку вашій оселі. Від себе, хочу додати, що створення ляльки мотанки – це надзвичайно цікавий, незабутній досвід. Я дуже люблю прикрашати ляльок рясними разочками намиста, стрічками та квітами сухоцвітів. Гарна, пишна, яскрава лялька-оберіг може стати чудовим подарунком вашим рідним та друзям.

Автор: Світлана КУЛИК

14/06/2024

ЧИ ЗНАЛИ ВИ, ЩО КОЗИНЕ МОЛОКО:

• підходить для вигодовування дітей, адже його білок, за своїм амінокислотним складом, наближений до білків жіночого грудного молока;
• за вмістом кальцію перевершує коров'яче і використовується при лікуванні остеопорозу;
• містить магнію і заліза більше ніж коров'яче, чудово впливає на систему кровообігу;
• допомагає позбутися частих головних болей;
• багате цистеїном — компонентом, який сприяє виведенню токсичних речовин з організму, що позитивно впливає на роботу печінки.
______________________________________________________________________

На основі козячого молока можна приготувати дуже корисний і смачний твердий сир:

500 гр. домашнього сиру розім’яти, залити 500 мл. молока й 20 хв. тримати на повільному вогні до повного розтоплення сиру. Перекласти в друшляк, дати сироватці стекти. Викласти масу в каструлю, додати 100 гр. вершкового масла, 2 яйця, сіль, 0,5 ч. л. соди (погашеної оцтом). Тримати на повільному вогні, помішувати до утворення твердої сирної маси. Скласти її в змащену маслом каструлю, придавити гнітом. Залишити в холодильнику на ніч. Вранці вже все готово.

11/06/2024

ДОМАШНІ ЖЕЛАТИНОВІ ЦУКЕРКИ
_______________________________________

Побалуйте свою малечу ягідними жувальними, желатиновими цукерками, які можна готувати зі свіжих чи заморожених ягід. Рецепт простий.

Готуємо сироп: 200 г перетертих ягід заливаємо 300 мл окропу та настоюємо 30 хв, потім проціджуємо, додаємо 100-200 г цукру та доводимо до кипіння. Доки сироп трішки охолоне, заливаємо водою 60 г желатину й даємо постояти 10 хв. Набухлий желатин висипаємо в каструльку з сиропом та ретельно мішаємо, до повного розчинення. Готову суміш розливаємо в силіконові формочки та ставимо в холодильник на 20-30хв.