Дух і Літера

28/06/2024

«Мені давно кортіло з’ясувати, як воно сталося, оте чудове перетворення незграбного петербурзького каченяти на сяючого бездоганною білизною київського лебедя, або, ближчими до реалій словами, перевтілення автора двох доволі хаотичних дисертацій, нашвидкуруч зліплених із «сирих» матеріалів і поспішних узагальнень, на визнаного корифея української та російської філологічної науки, автора бездоганних, досі науково актуальних досліджень.

Попередня гіпотеза полягала в тому, що Володимир Миколайович зустрівся в Києві з оптимальним опором інтелектуального середовища: реакційні сили не спроможні були його залякати й пригнітити, а нові наукові та педагогічні завдання, що постійно поставали перед ним, складністю своєю не давали спочити на лаврах «приїжджого зі столиці» та викликали переможну мобілізацію дослідницького таланту і накопиченої наукової ерудиції. Тож придивімося ближче, як потрапив Перетц до Києва і як зустріло його велике місто.

Захистивши докторську дисертацію у тридцять два роки, Перетц отримав можливість претендувати на посаду екстраординарного професора і намагався реалізувати цю можливість передусім у рідному Петербурзькому університеті, а також в університетах Києва, Варшави, Одеси та Юр’єва (колись Дерпта, тепер Тарту), і навіть у Ніжині, де існував Історико-філологічний інститут. Вибір цих місць для працевлаштування належав його науковому керівникові та вчителю Соболевському, в якого найбільш тісні особисті зв’язки залишилися з колишніми колегами в Київському університеті, де він викладав у 1881–1888 роках. Але настійливі клопотання в Києві Перетц почав після того, як стало відомо, що в історико-філологічного факультету виникла проблема через тривалу хворобу професора кафедри російської мови і словесності Петра Володимировича Владимирова (1854–1902)».

«Володимир Перетц: Біографія інтелектуала», Станіслав Росовецький: http://bit.ly/3mWhcdM.
_______________________________________________________
Книгу видано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

28/06/2024

«Сторінки єврейського мистецтва України»: http://bit.ly/2TBJFoN.

Цей посібник розгортає сторінки світу єврейської культурної та мистецької спадщини на теренах України. Також ви зможете дізнатися про релігійно-філософський зміст юдейської традиції, що є підґрунтям сучасної єврейської мистецької практики, і детально розглянути еволюцію єврейського мистецтва від його традиційних форм до сьогодення.

28/06/2024

✨ «Кіт Бучик у місті Лева», Олена Фінберг: https://bit.ly/3PZdo6K.

«Кіт Бучик у місті Лева» — продовження історії кота Бучика. Він розповідає про відрядження до Львова, свої враження від шляхетного міста, нові знайомства й пригоди.

Кіт Бучик — справжній друг. Відданий, кмітливий, безстрашний. Попри небезпеку, страх, біль неминучих втрат він впевнений у перемозі, робить все можливе для її наближення.

Особиста історія Бучика — частина історії країни. Разом із читачами Бучик дорослішає, міцнішає.

А ми із захватом спостерігаємо за його пригодами, його друзями й побратимами.

Ілюстрації Валентини Єсіпової-Левіч.

Книжка розрахована для дітей віком від шести років.

28/06/2024

У збірці аріель розе «море вночі стає м’язом серця» імена людей культури ХХ сторіччя — поруч з іменами античних діячів і літературних персонажів. Насичена оповідь про події реальні та глибинне внутрішнє життя дає читачеві можливість зануритися в атмосферу всеприсутності. Доля Рут Маєр у вирі Голокосту, згадування Львова поетом Адамом Загаєвським, особисте спілкування автора з Леоном Невгером, образи античності й екфраза — все це сповнює вірші аріель особливого магнетизму. Тексти даної збірки в перекладах Наталії Бельченко публікувалися на порталі української та польської літератури «Посестри», а також «Rozstaje» і «Майдан».

Сподіваємося, що зустріч із поезією аріель розе буде яскравим відкриттям для українського читача, знайде відгук у його серці.

«море вночі стає м’язом серця», аріель розе: https://bit.ly/3SqVKv1.

Для обкладинки використано зображення картини художниці Юлії Матвєєвої «Моє море винного кольору».

28/06/2024

«Будинок із левами: Нариси історії українського візуального мистецтва XI–XX століть»: https://bit.ly/3v5Fy9B.

Ця книга Паоли Утевської (1911–2001) та Дмитра Горбачова (н. 1937) презентує серію нарисів, у яких у хронологічній послідовності висвітлюються перипетії становлення українського мистецтва ХІ – середини ХХ століття в особах його найцікавіших представників, себто від Алімпія Печерського до Казимира Малевича, твори яких зберігаються переважно в музеях України або прикрашають українські міста.

Значний темпоральний діапазон дозволив конспективно висвітлити процеси формування основних художніх напрямів і технік на підставі презентації творчого продукту таких майстрів, як: Андрійчина Многогрішний, Григорій і Дмитро Левицькі, Алімпій Галик, Володимир Боровиковський, Тарас Шевченко, Петро Левченко і Сергій Васильківський, Микола Пимоненко і Олександр Мурашко, Георгій Нарбут і Олександра Екстер, Олександр Богомазов і Федір Кричевський, Анатоль Петрицький, Давид Бурлюк, Олександр Архипенко.
Книжка є свого роду короткою історією українського візуального мистецтва, оскільки комплексно торкається всіх його видів – від архітектури до книжкової графіки.

За загальною редакцією Андрія Пучкова.

28/06/2024

Мистецькі карти «Казковий світ Ольги Рапай-Маркіш»: https://bit.ly/2Dr9a65.

🔴 У наборі 64 картки.

Гра розрахована на гравців від 4–5 років. Мета гри – назбирати якомога більше пар однакових карт. Кожному гравцю роздається по 6 карт. Гравці по колу питають кожен свого сусіда, чи є в нього карта для пари, описуючи її словами (наприклад, «дідусь читає книгу» чи «жінка з птахами на голові»), і в разі наявності такої карти у сусіда, беруть карту собі та відкладають створену пару. При цьому не можна називати карту за номером або назвою роботи. Якщо гравець недостатньо зрозуміло описав карту, і йому дали не ту, яку він шукав, ця карта все одно переходить до нього. Після кожного кроку гравці по черзі беруть по одній карті з колоди. Виграє той, хто назбирає більше пар однакових карт.

28/06/2024

🍀 Косівська мальована кераміка. Мистецькі картки: https://bit.ly/3QQ9iyI.

🌻 Гра «Пам’ять»
Гра розрахована на гравців віком від 6 років. Мета гри – запам’ятати та відкрити якомога більше парних карток. Для гри може бути використано від 8 до 32 карток, в залежності від віку учасників та кількості гравців. Картки розкладаються на столі в довільній кількості рядів, сорочкою вгору. Кожен гравець по черзі відкриває будь-які дві картки. Якщо картки в парі співпадають, гравець забирає їх собі. Якщо ні – картки знову викладають сорочками вгору, і хід передається наступному гравцю. Так повторюється, поки гравці не розберуть всі картки. Перемагає той, хто зібрав найбільшу кількість парних карток.

🌻 Гра «Пари»
Гра розрахована на гравців віком від 6 років. Мета гри – назбирати якомога більше пар однакових карток. Кожному гравцю роздається по 6 карток. Гравці по колу питають сусіда по грі, чи є в нього картка для пари, описуючи її словами. В разі наявності такої картки у сусіда, беруть її собі та відкладають створену пару. Не можна називати картку за номером. Якщо гравець незрозуміло описав картку, і отримав не ту, яку шукав, ця картка переходить до нього. Після кожного кроку гравці по черзі беруть по одній картці з колоди. Виграє той, хто назбирає більше пар однакових карток.

🌻 Ціна: 190 грн.

28/06/2024

🌼 Мистецькі картки за мотивами пригод кота Бучика: https://bit.ly/3wgHYTy.

☀️ Гра «Пам’ять»
Гра розрахована на гравців віком від 6 років. Мета гри – запам’ятати та відкрити якомога більше парних карток. Для гри може бути використано від 8 до 32 карток, в залежності від віку учасників та кількості гравців. Картки розкладаються на столі в довільній кількості рядів, сорочкою вгору. Кожен гравець по черзі відкриває будь-які дві картки. Якщо картки в парі співпадають, гравець забирає їх собі. Якщо ні – картки знову викладають сорочками вгору, і хід передається наступному гравцю. Так повторюється, поки гравці не розберуть всі картки. Перемагає той, хто зібрав найбільшу кількість парних карток.

☀️ Гра «Пари»
Гра розрахована на гравців віком від 6 років. Мета гри – назбирати якомога більше пар однакових карток. Кожному гравцю роздається по 6 карток. Гравці по колу питають сусіда по грі, чи є в нього картка для пари, описуючи її словами. В разі наявності такої картки у сусіда, беруть її собі та відкладають створену пару. Не можна називати картку за номером. Якщо гравець незрозуміло описав картку, і отримав не ту, яку шукав, ця картка переходить до нього. Після кожного кроку гравці по черзі беруть по одній картці з колоди. Виграє той, хто назбирає більше пар однакових карток.

☀️ Ілюстрації Валентини Єсіпової-Левіч.

☀️ 64 картки.

☀️ В інструкції є правила гри та коротка історія про головного героя – кота Бучика.

☀️ Ціна – 190 грн.

28/06/2024

⚡️ Новинка
«Народження Східної Європи: українські трансформації», Дмитро Гордієнко: https://bit.ly/3XuXar7.

Понад тисячу років тому Україна стояла на роздоріжжі між Європою та Азією. Володимир Великий робив цивілізаційний вибір і цей вибір був на користь Європи. Проте, значно розширивши межі християнського світу на схід, київський князь утворив своєрідний простір, в основі своїй європейський, однак і відмінний від нього. Володимир Великий відіграв ту саму роль, як Карл Великий на Заході, заклавши підвалини субцивілізаційного регіону, відомого як Східна Європа. Книга розкриває концептуальні осмислення українського Середньовіччя, політичні трансформації Київської держави, пошуки свого місця в тогочасному світі, становлення оригінальної культури, що надала своєрідності регіону, а також зусилля українських істориків в осмисленні українського минулого з власної позиції.

Книга покликана сприяти глибшому розумінню української історії часу становлення державності в переломний момент не лише історії України, а й цілої Європи.

28/06/2024

У цій книзі висвітлюється життя та творчість Богдана Ступки, великого українського актора театру та кіно. Читачі зможуть дізнатися про його стосунки з родиною, з друзями та про мистецтво акторства. Тут представлені біографічні нариси, фрагменти інтерв’ю та статті, присвячені цій непересічній особистості.

«Богдан Ступка: метаморфози», Сергій Тримбач: https://bit.ly/3ADVPm8.

28/06/2024

«Ікони на ящиках з-під набоїв», Соня Атлантова, Олександр Клименко: https://bit.ly/3JzaAsL.

Книга присвячена мистецькому проєкту «Ікони на ящиках з-під набоїв» Соні Атлантової та Олександра Клименка. Написані на фрагментах ящиків з-під озброєнь, привезених з фронту, ікони є мовчазними свідками війни на Сході України і водночас свідченням перемоги життя над смертю (не тільки символічної, але й реальної). З весни 2015 року проєкт є волонтерським, підтримуючи Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова, який надає допомогу військовим і цивільним в зоні ООС/АТО.

Альбом видано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

28/06/2024

«Шульцівський словник»: https://bit.ly/3F20kHU.

Укладений найвидатнішими польськими шульцологами початку XXI століття «Шульцівський словник» охоплює усі царини й галузі шульцології – в ньому йдеться не лише про життя та творчість, але й про легенду геніального письменника з Дрогобича Бруно Шульца (1892–1942) та рецепцію його творчості. Біографічний аналіз, зосереджений на повторюваному і типовому, доповнили пошуки одноразових, конкретних подій, які не створюють легендарної структури, але надають їй індивідуального відбитку. Поруч із поясненнями та коментарями до мовних особливостей Шульца, словник містить розсип гасел про представлений ним світ, а також реєстр вищих семантичних укладів, поєднуючи літературний і мистецький виміри тієї самої, хоча й амбівалентно представленої Шульцом дійсності. Окрема царина – це літературні апеляції до Шульца, Шульц як тема поезії, кінематографічні й театральні пригоди його творчості. 289 гасел, супроводжуваних рясним ілюстративним матеріалом, водночас позначені індивідуальними партикулярними й ексцентричними зацікавленнями дослідників та інтерпретаторів творчості Шульца.

Опрацювання та редагування: Влодзімеж Болецький, Єжи Яжембський, Станіслав Росєк.

Переклад: Андрій Павлишин.

Видання здійснено за підтримки © POLAND Translation Program

28/06/2024

Збірник спогадів «Мирон Семенович Петровський та його доба»: https://bit.ly/40CdK6K.

До першого тому серії «Літературна спадщина Мирона Петровського» увійшли спогади про Мирона Петровського (1932–2020) його друзів, близьких, учнів, колег, а також вибрані рецензії на його книги. Презентовано і деякі «вибрані місця з листування з друзями», що видалися редакційній колегії важливими для розкриття багатогранного образу Мирона Петровського — письменника, літературознавця, лірика, вчителя, друга. Більша частина спогадів написана спеціально для цього збірника та публікується вперше.

Висловлюємо подяку Леоніду Невзліну за підтримку видання цієї книги.

Редколегія: Юлія Веретеннікова, Йоханан Петровський-Штерн, Михайло Назаренко.

Книга містить тексти українською та російською мовами.

28/06/2024

🔲«Мовчання говорить. Імпульси для успішної дипломатії», Йоганнес Шваліна: http://bit.ly/2O31vxk.

У цій книзі містяться численні розповіді, життєві історії, спостереження психологів, які переконливо доводять, що важкі травматичні події мають довгострокові наслідки і передаються через покоління. Про Голокост мовчали злочинці, мовчали вцілілі жертви, мовчали свідки, за чиєї байдужої згоди коїлися злочини. За це мовчання платять їхні нащадки. На наших очах розвиваються драматичні конфліктні ситуації у світі. Одна з головних причин конфліктів – це тягар попередніх травм. Книга показує, що ретельне опрацювання травматичних подій минулого є важливим фактором успішного розв’язання насильницьких конфліктів теперішнього.

28/06/2024

Історія Галичини нерозривно переплелася з долею родів ґрафів Фредрів і Шептицьких. Ця книжка – життєопис трьох знакових постатей польської та української культур: драматурга Алєксандера Фредра, «батька польської комедії», його доньки, малярки й письменниці Софії Шептицької та її сина – митрополита Української греко-католицької Церкви Андрея Шептицького, великого мецената української культури й науки. Відтак кожному з них присвячена тут окрема книга життя – книга творчості і праці на тлі їхніх епох. Доля цього мистецького роду – це й історія Галичини кінця ХVІII – першої половини ХХ століття та народження тут двох модерних націй – українців та поляків.

«Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький», Ігор Набитович: http://bit.ly/3XTBfXA.
_______________________________________________________
Книгу видано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

28/06/2024

Пропонуємо прочитати рецензію Івана Монолатія на книгу Ігоря Набитовича «Саґа мистецької родини»:

«Нова книжка професора Університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні Ігоря Набитовича “Саґа мистецької родини” – трикнижжя про “батька польської комедії”, драматурга Фредра, його доньку – письменницю й малярку Софію Шептицьку, та їхнього внука і сина – митрополита Шептицького. Якщо постаті великого митрополита присвячена вже ціла бібліотека, то творча біографія А. Фредра українською представлена тут уперше, а життєопис його доньки Софії, матері митрополита – і українською, й польською – теж уперше. Зауважмо, що коротка книжка Софії Манькут (“Софія з Фредрів Шептицька”) лише була спробою релігійного портрета ґрафині Шептицької.

“Саґа мистецької родини” є, на моє переконання, свідченням того, що інтелектуальна біографія, історія Галичини кінця XVIII-го – першої половини XX віку, історія австрійського, польського галицького театру, французького і польського малярства другої половини ХІХ століття, українського іконопису та малярства доби модернізму – може бути написана як науковий і, водночас, літературний текст, як синтеза історії двох галицьких родин – на тлі політичної історії Галичини та Європи, а водночас і історії культури і меценатства.

Ігор Набитович, як видається, увів в українську культуру особливий піджанр інтелектуальної біографії: представлення життя, творчості, політичної діяльності принаймні трьох поколінь на тлі доби. У попередній книжці цього автора “Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська” (що вийшла в тій же серії “Постаті культури” у 2018 році) вперше застосована ідея показу життєопису літературно-мистецької галицької родини на тлі історії ХІХ – першої половини ХХ віку.

Знову ж “Саґа мистецької родини” вписана в той же історичний контекст, хоча й головний наголос тут зроблено не тільки на історії повсякденності роду Фредрів і Шептицьких, але й культурного розвитку в Галичині театру, малярства, літератури, іконопису.

Ігор Набитович виходить за межі замкненого кола дотеперішніх досліджень постаті Андрея Шептицького чи його брата отця Климентія, розширюючи простір представлення родинної біографії на життя прадіда митрополита Яцека Фредра, творчість його діда Алєксандра Фредра, творчої спадщини Софії Шептицької, привідкривання сімейних таємниць родів Фредрів-Шептицьких, вписуючи їх у простір півторастолітнього тривання в історії Галичини».

Повністю читати рецензію: http://bit.ly/3LjQypI.

«Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький», Ігор Набитович: http://bit.ly/3XTBfXA.
_______________________________________________________
Книгу видано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Три покоління: драматург Фредро, його донька – письменниця й малярка Софія Шептицька, та її син – митрополит Шептицький

28/06/2024

Байдужість Бога до людських страждань і смерті, зневіра людей та водночас їхні сподівання на гуманне до себе ставлення — наскрізна тема творів лауреата Нобелівської премії, письменника Елі Візеля. Він писав: «Тиша Біркенау — це інша тиша, не схожа на жодну. В ній крики, придушений шепіт молитви тисяч людських істот, приречених зникнути в темряві безіменності, це безкрайній попіл і прах. Мовчання людяності в хорі нелюдів. Мертва тиша в хорі смерті. Вічне мовчання під небесами, що згасають». Книги Елі Візеля стали свідченнями про одну з найстрашніших трагедій ХХ століття — Голокост.

Переклад: Володимир Каденко, Євгенія Кононенко.

«Ніч. Світанок. День», Елі Візель: https://bit.ly/398CCuP.

28/06/2024

«Війна та геноцид. Коротка історія Голокосту», Доріс Берґен: https://bit.ly/3fRvGWD.

Досліджуючи одну з визначальних подій ХХ століття, Доріс Л. Берґен розглядає Голокост у його історичному, політичному, соціальному, культурному та військовому контекстах. На відміну від багатьох інших підходів до вивчення Голокосту, в цьому виданні розглядаються переслідування не лише євреїв, але й інших груп, що постраждали від нацистів: роми, гомосексуали, поляки, радянські військовополонені, люди з інвалідністю та інші групи, визнані небажаними. Доріс Л. Берґен аналізує дві взаємопов’язані цілі, які рухали нацистську програму завоювання та геноциду — очищення так званої арійської раси та розширення її життєвого простору — та обговорює, як ці цілі вплинули на перебіг Другої світової війни. Авторка залучає численні свідчення злочинців, жертв та свідків. Книга є актуальною та суспільно важливою.
Переклад: Катерина Диса.

Наукове редагування: Тетяна Бородіна, Михайло Тяглий.

27/06/2024

Радянське «я» і радянське «ми» між ідеологією і реальністю / Soviet ‘I’ and Soviet ‘We’ between Ideology and Reality. Колективна монографія.

27/06/2024

📖 Історії про книжки, картини, світлини, реліквії, а також про людей, що все те створювали – гарно вкладаються в авторський жанр маленької евристичної або мемуарної повісті, іноді доволі розлогої, часом радше евристичної новели, параболічної мініатюри чи лаконічної сильвети когось із улюблених митців і науковців. Есеїстичний стиль, дрібка ліричної іронії чи гумору, аналітика без «розумування» і любов без афектації виявилися оптимальними для розповіді про улюблені проєкти, дослідницькі сюжети, зустрічі, здобутки і неминучі, на жаль, утрати. Попри позірну мозаїчність і різноплановість цих оповідок та спогадів – цілісність книжки творять не лише стиль, інтонація, а й особливий контрапункт тематичних перегуків, наскрізних «культурних героїв» із їхніми неповторними обличчями, як-от Василь Стус або Лесь Курбас, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Роман Корогодський, Лесь Танюк. І звичайно ж – Володимир Свідзінський.

📖 «Упізнання святого», Елеонора Соловей: https://bit.ly/2QSmFiw.

27/06/2024

«У збірці віршів «Жидівський король» Олександр Авербух пропонує, а точніше, вигадує письмо, у якому щільно переплітаються пам’ять і забуття, забування і згадування, відтворення й реанімування. Це заплутана панорама інтимної, приватної історії, що сполучає близькі родинні голоси з голосами цілком чужими, але водночас зрозумілими. Поєднуючи у собі модерністичні традиції з документальним письмом, ці вірші оприявнюють найгостріші проблеми та найболючіші, непроговорені теми: єврейських катастроф упродовж погромів і під час Голокосту, переміщених остарбайтерів з утраченими домівками, урешті-решт, мови, яка постійно зазнає змін, але повсякчас залишається чи не єдиним інструментом, здатним передавати ці переживання». – Остап Кінь

На обкладинці використано світлини з родинного архіву автора.

«Жидівський король», Олександр Авербух: https://bit.ly/3ERZHio.

27/06/2024

«Тягар мрій: Історія та ідентичність у пострадянській Україні», Кетрін Ваннер: https://bit.ly/47ldn4M.

Зосереджуючись на вивченні шкіл, фестивалів, комеморативних практик і пам’ятників, Кетрін Ваннер — антропологиня і професорка Пенсильванського державного університету (США), показує, як наративи радянської доби зазнавали перетворень після розпаду Радянського Союзу, щоб відобразити нову україноцентричну перспективу. У процесі цих перетворень ми бачимо, як нові історії розуміються та інтерпретуються «знизу», у суспільстві. Боротьба за те, щоб пам’ятати чи забути, стала особливо інтенсивною, уявнюючи регіональні розбіжності та стійкість культурних відмінностей, створених радянським режимом. Книга «Тягар мрій» особливо цінна тим, що показує багаторівневість складного завдання — пошуку культурної єдності — яке постало перед Україною після років радянської влади, що перетворила певні мрії на тягар.

Переклад з англійської Юлії Буйських.

27/06/2024

Письменник (Амос Оз) та історикиня (Фанія Оз), батько й донька, мандрують сторінками єврейської історії у пошуках відповіді на запитання: чому слова настільки важливі для євреїв? На їхню думку, слова складають живий ланцюг, який простягається від Авраама до всіх наступних поколінь. Обговорюючи багато важливих тем, зокрема тяглість єврейської вченості, час і позачасся, єврейський індивідуалізм, жіночі голоси в літературі, світську єврейську ідентичність, автори показують, що спадкоємність і традиція залежать від записаних слів і постійного діалогу між поколіннями. Майстерно написана, сповнена ліризму і теплого гумору, ця книга розрахована на найширше коло читачів.

«Євреї і слова»: http://bit.ly/30BHliY.

27/06/2024

Цей путівник розповідає про локації в містах і селах України, що пов'язані з історією та культурою українського єврейства. Путівник побудовано за географічним принципом – окремий розділ для кожної області. Оскільки історія єврейських громад в Україні була різною, неоднорідними будуть і розділи путівника. Ілюстративний матеріал дозволяє побачити як культурні пам’ятки, що існують дотепер, так і фотографії тих об’єктів, які не збереглися. Окрему увагу приділено персоналіям – єврейським письменникам, діячам культури, громадським лідерам, меценатам, релігійним діячам і праведникам. Путівник особливо стане в пригоді туристам, які цікавляться єврейською історією країни.

Упорядкування текстів: Маргарита Єгорченко за участі Ірини Берлянд та Ігоря Винокурова.

Путівник єврейськими адресами України: http://bit.ly/3pZ23ow.

27/06/2024

«Строкатий київський натовп, літня днина. Високий сухорлявий чоловік йде неспішно. Він вищий від голів, трохи сутулий, дуже худе обличчя з горбатим носом, глибоко посаджені очі дивляться поверх. Крокує довгими ногами у міцних черевиках і в бувалих у бувальцях джинсах, горло перехоплене щільним коміром светрика. Блідий і дивний цей чоловік — інакший. Лідер. Він окремо. Його бачиш здалеку і не можеш відвернутися. Інакший. Нема його дитячих світлин. На ранньому знімку романтичний красивий юнак зі знайомою архітектонікою лоба й надбрівних дуг дивиться прямо, але кудись углиб. Краса його незвична, занадто, сказати б, витончена для загального тла тодішніх облич. Пізніший портрет. Таке обличчя могло належати людині з портретів Гольбейна, Мемлінга чи Клуе, незалежно від костюмних деталей. Погляд — понад, далеко. Обличчя, не характерне для епохи».

«Вік Лідера», Катерина Рапай: http://bit.ly/3mXx5AH.
_______________________________________________________
Книгу видано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

26/06/2024

«При шабатних свічках. Єврейський гумор», Горацій Сафрін: https://bit.ly/44fRfqD.

Поет, сатирик, драматург, актор і режисер мандрівного театру Горацій Сафрін (1899–1980) був невтомним збирачем єврейського гумору та фольклору. Народжений у Монастириськах на Тернопільщині, він виріс і прожив першу половину життя в Станиславові (Івано-Франківську), спілкуючись із аристократами і мандрівними торгівцями, народними комедіантами і професійними журналістами, цадиками та успішними підприємцями, українцями, поляками й, звіснo, євреями.

Зібрані ним у антологію анекдоти, кумедні оповідки, побрехеньки та прислів’я, опубліковані в 1960–1980-х роках, стали пам’ятником незламного духу і багатої народної культури центральноєвропейських євреїв, котра відійшла в минуле після Шоа. Веселі та щемкі тексти містять частку огорнутої сентиментом пам’яті про ті дні, коли в містечках і селах України ще мешкали вічні оптимісти, візіонери і фантасти, люди доріг і власники крамничок, де торгували не лише шилом, милом і повидлом, але й міркою поезії та рефлексії над світом.

Переклад з польської Андрія Павлишина.

26/06/2024

«Мистецтво: його психологія, його стилістика, його еволюція», Федір Шміт: https://bit.ly/3r44ADT.

За понад сто років, що спливли від часу появи книги академіка Всеукраїнської академії наук по кафедрі світового мистецтва, професора Федора Шміта (1877–1937), в українській науці про мистецтво мало що змінилося. Праця, видана в Харкові у березні 1919 року, зберігає актуальність і лишається обов’язковою для спраглих опанувати теорію світової візуальної культури й архітектури.

Трактат презентує концепцію становлення мистецтва в обширі його онтологічних проявів: од морфології виготовлення твору до соціології його функціонування й тонкощів психології сприйняття. Теорія прогресивного циклічного розвитку мистецтва, викладена в книзі, є унаявненням теоретичних розмислів, базованих на фактах історії мистецтва, а не історії митців. У перебігу студіювання виділених п’яти компонентів зображального мистецтва (ритм, форма, рух, простір, світло) автор унаочнює природу і сутність художніх творів на підставі шести стилів живопису (ірреалізм, ідеалізм, натуралізм, реалізм, ілюзіонізм, імпресіонізм), навчає того, як їх слід сприймати; якщо не сприймати — як ставитися. Архітектурні форми дерев’яних церков Українських Карпат (переважно бойківського типу) піддано компаративно-теоретичному осмисленню.

Трактат Федора Шміта цікавий не лише фахівцеві — текст пояснює, що таке мистецтво, як має поводитися глядець (любитель, студент), комунікуючи з твором візуального, як мусить виховувати розумне око, аби споглядати худóжнє не лише emotio, а й більш-менш ratio.

Вступна стаття, переклад з російської, коментарі та додатки: Андрій Пучков

Загальна редакція: Катерина Станіславська