Не пишу, що починаю життя з початку.
І не пишу , що живу #життямрії
В свої 52 намагаюсь створювати і запам'ятовувати моменти позитивних емоцій та яскравих вражень.
#будні_українки_в_кракові #будні_фрілансера
#яквижитипіслявтрат
#нашізакордоном
#нашілюдивсюди
#погаданки_по_пятницях 🤗 але в суботу
Погортала з вами книгу "Українські взори
Збірка Ольги Бачинської", яку видали в проекті @worldvyshyvankaday
Не вистачало слів ні під час проб запису, ні під час етеру.
Не знайшла прикметників, які б могли передати мої емоції в враження.
Читала короткі записи від редакторки Таїсії Ковбасок і дизайнерки Ольги Смічик і на одному і тому ж місці мені затинало голос .
Дякую, команді під керівництвом упорядників Лесі Воронюк @lesiavoroniukdv, Тетяни Щез @tetianazez та Марини Олійник
Окремо кожному і всім разом за створення такого визначного продукту.
І ще я зрозуміла, що хочу повернутись до вас, хочу проводити етери.
Як завжди, по п'ятницях.
Можливо, з гостями, можливо просто поговорити, підтримати вас у ваших творчих і не тільки справах.
Чи будете приходити?
Чекатиму.
Обіймаю вас всім своїм серцем.
Бережіть себе і своїх близьких там де ви є.
Ваша Тіна.
Запис етеру з розіграшем альбому.
Було небагато учасників.
Всього видала 12 номерків
Альбом поїде до @anastasiia_burovska 💐💐💐
Вітаю!
Чекаю Вас в Дірект, щоб обговорити спосіб доставки!
Всім дякую за участь і поширення.
Бережіть себе і своїх близьких.
Обіймаю вас всім своїм серцем.
Ваша Тіна.
#українськийінстаграм
#лотереязсу
#будні_українки_в_кракові
UKR🇺🇦Pl🇲🇨
Не зупиняйся в своєму розвитку, вчись новому, вдосконалюйся.
Шукай таких же захоплених творчістю.
Передавай те, що знаєш і вмієш іншим.
Дякую Всесвіту за те, що знайомить з талановитими людьми.
Дякую тим, хто приходить до мене на навчання.
Минулого тижня була перше зустріч в @muzeum_archeologiczne_krakow
з циклу "Вишивка середньовіччя".
Ну ви ж знаєте, я не могла оминути цю подію.🤗
*****
Nie stawaj na ścieżce swojego rozwoju, ucz się, idź do siebie lepszego.
Szukaj takich ludzi, którzy zachwycają miłością do sztuki.
Przekazyj to, co wiesz i umiesz innym.
Dziękuję Wszechświata za to, że daje mnie poznać utalentowanych ludzi.
Dziękuję tym, którzy przychodzą do mnie na warsztaty i kursy.
W tym tygodniu odbyło się pierwsze spotkanie cyklu "Haft średniowieczny" w @muzeum_archeologiczne_krakow.
Wiecie że, nie mogłam tego przegapić.
Dziękuję Pani wykładowczyni i koleżanką. Zabawa się zaczęła świetna.
Ściskam was, Tina.
***
Обіймаю вас всім своїм серцем.
Бережіть себе і своїх близьких там де ви є.
Ваша Тіна
💛💙
#haftzloty
#hafciarkazukrainy
#zabawyzhaftem
#goldembroidery
#lessonembroidery
🇺🇦 + 🇲🇨
Цей проект мене надихав і підтримував. Вишивання фігури під √37 мало для мене сенс і значення у хвилини смутку.
Дякую @teatrwkrakowie
@malgosiamarkiewicz товариство LUD-ART при @mek_etnomuzeum Етнографічному музеї.
На мапі краківської культури додалась ще одна крапка, створена з українським духом. (Крім мене була ще помічниця пані Малгожати)
Відтепер невеликі зміни в моєму блозі.
Додаватиму субтитри польською до відео, щоб мої учениці/учні та читачі мали можливість бачити те, чим ділюсь і розуміти.
-
Podziękowanie id całego serca @teatrwkrakowie oraz tworzenie @malgosiamarkiewicz za wspaniałe doświadczenie. Dziękuję Stowarzyszeniu LUD-ART przy Museum Etnograficznym @mek_etnomuzeum być częścią takiego projektu.
Ze względu na to ze mam obserwujących z językiem polskim - będę robić napisy wszystkich moich filmików w tym języku.
Dziękuję.
Przytulam do serca.
Дякую
Обіймаю всім своїм серцем.
Ваша Тіна Бондаренко.
Сьогодні в сторіз ☝️ важлива тема, про яку писала нещодавно #провикладання_вишивки.
А я поки готую матеріали на уроки з вишивання.
Чекаю вас на
plac Wszystrlkich Swietych, 11
Групи для дорослих та дітей.
Форма для запису у моєму профілі @tina_fatinija
Обіймаю вас всім своїм серцем.
Ваша Т.
#вишивальнібудні
#українськавишивка
#урокивишивання
#вишиваєкраків
#українцівкракові
💂"Der Radetzky-Marsch"💂 створений 1848 р. Йоганном Штраусом батьком і присвячений фельдмаршалу звучав для мене незвично особливо.
Почути його, разом з "Хейналом"📯 з дзвіниці Маріацької базиліки було сьогодні для мене знаком (так, я вірю в позитивні підказки світу).
Я швидко йшла, вже звично оминаючи юрби туристів на Rynku Głównym🏛️
Цей марш, а потім відлік годин і звук труби. Можна було очікувати чогось незвичного.
Але після зустрічі (tak się stało) для мене відкрилися нові закутки і стежки такого давнього і такого молодого сучасного Кракова.
Чи відчували ви потужну енергію старого дерева?
Захоплення від потужності, величі, гармонії, гордість -— перші емоції, які я відчула від зустрічі з буком.🌳
Він запросив мене до обіймів.🫂
І під пальцями було відчуття не твердої пошерхлої кори. Дотик відгукнувся ніжністю і любов'ю. Так, наче він був давно очікуваний, давно бажаний. А обійми з цим величним красенем дали не тільки спокій.
Чи зустрічали ви дикі бджоли? 🐝
А на сосні?
А в центрі спального району? 🏢
Ото було наше здивування коли ми з подругою ледь до гнізда не потрапили, фотографуючи гру сонця на го
Чи може бути творчість заоаз в нашому житі? 🤔
Давайте разом над цим питанням прдуиаємо.
Я, як New Wizard в @addmagic.academy сьогодні зависла (і ви це, напевно відчули по отій історії з меканням 🤣🫣) шукаючи відповіді на 2 питання:
Чи живу я творчим життям, яким собі його уявляю?
Де я собі не дозволяю жити творчим життям?
Якщо говорити відверто, то відповідь на перше питання частіше відповідала "ні". То не маю натхнення, то не маю иатеріалів, то не маю часу, то сонця…🫣 Мільйон відмазок, а результат один — все стоїть на місці, гнітить мене почуттям провини і пошуки нових виправдань. І пастка замикаєиться з гуком у "błędne koło"🫣 - перетворююсь на зачаровану принцесу в стані сомнабули.
І от думки над другим питанням мене сьогодні спіймали, шо називається, на гарячому: ці заборони вже набирають вигляд хронічного недугу. Починається з малого: немає часу на #1ниточку з Мариною, а закінчується - горизонтальним положенням і депресивним станом на декілька днів.
"Роби те, шо можеш, тим, що маєш там, де ти є" — Теодор Рузвельт
Я так любила цей вираз раніше! Чому він перестав надихати?
Чесно кажучи, я зараз в стані
"Якщо вам прийшла ідея - маєте 72 години для її реалізації" (інтерпретація з книг Бодо Шефера)
Погода трохи не для прогулянок, як бачите зараз тут у мене в Кракові.
Тому сіла надихатись "Нетлінним" від @worldvyshyvankaday .
Скільки раз вже їх гортала від часу, коли отримала? Напевно мільйон.
І кожному взору хочеться дати нове життя.
Взяла поки ті, які найбільше вражають і на їх основі буде...
#конвертую_лють_у_творчість (дякую за правило життя @ty.sho.ukraine )
Таке різноманіття почуттів, напевно, можна зустріти рідко.
Спочатку це була любов, легка немов пір’їнка, палка, як гострий перчик і тендітна, як п’яточки немовлятка.
І найголовніше – ця любов була беззавітна. Отак хотілось, щоб була завжди поруч, щоб тримала в руках. Щоб усмішка не сходила з очей. Щоб та любов була взаємна.
І так спочатку і було.
А потім… О Господи, чому ти приготував такі страждання у тій любові!
Коли відчувала, що мене не помічають. Коли думала, що мене забули. Це було гарячим пеклом. Кожна спроба потрапити на очі, кожна бажання дотику…
Та хоча б погляду, Господи, хоча б погляду!!!!
Наче зурочив хто.
Терпіла. Чекала. Щодня нагадувала про себе. Намагалась посміхатись, хоча хотілось кричати від болю і нерухомої тиші.
Скільки часу пройшло в тому пеклі – важко навіть вимовити. Бачила, відчувала, хотіла повернення.
*
І от одного дня почула тихе…
- Ну, привіт. Як ти тут? Все добре? Може спробуємо ще раз. Я так цього хочу. Просто весь час боюсь сказати тобі про це.
Злетіла в одну мить до небес від щастя.
- Так! Спробуємо. Бо якщо обоє цього хочемо, то все вийде. Має вийти.
І почало
Мозок невпинно геренував цунамі різноманітних емоцій.
Тіло відмовлялось робити будь-що.
Безсоння, паніка, практично весь час очі повні сліз. Здавалось, що Життя летіло у прірву.
Що я можу робити для своїх? – Нічого.
І від почуття галактичного безсилля ввімкнувся режим економії:
• економії емоцій
• економії в думках
• економії в діях.
Той стан заціпеніння затягував до найстрашнішого.
Не рятували чергування на волонтерських лініях, ні щоденні нон-стоп переклади з української на польську і назад,.
Я була корисною, допомагала, підримувала. Але це чомусь не додавало мені сил, а відбирало останні.
В якийсь день відчула, що не можу, не витримаю, злетить дах і не повернеться.
Відчула, що мені потрібна допомога. Написала запит.
Два місяці, які видаються тепер довгими, як два роки у цьому вирі зі 156 днів, з допомогою і підтримкою почала шукати ті точки, на які можна стати, щоб піти далі.
Почала вільніше дихати, спостерігати за світом, помічати дрібниці в щоденному.
Знайшла-згадала.
Природа – завжди була для мене джерелом натхнення для творчості, захопленням. Цікавилась, спостерігала, опік
#думкиуслові
Знову пишу «в стіл», тобто до зошита.
Нотатки, начерки, цілі дописи…
До публікації не доходить.
Зависаю при виборі фотографій, яких зараз мало.
Для чого те все? Як таке переживати? – ці думки крутяться в голові уже 154 дні.
На календарі з надихаючими цитатами все ще 24 лютого. Ніяк не наважусь відірвати того листка. Так, наче ще тримаюсь за ту ниточку минулого, довоєнного минулого. З розміреними планами, з щоденними спостереженнями, зі спокоєм і радістю.
Пишу, і відчуваю той скажений лютий всередині себе.
О! напевно такі самі відчуття були у Кая, коли він був у Снігової Королеви в полоні.
Пригадалась, що десь читала дивну теорію, що насправді Кая і Герду поміняли місцями в казці, коли була ще перша хвиля феміністичного руху в Європі. Хтозна?
Посміхнулась.
Так, наче аж вичавила ту сумну посмішку.
154 дні тому я б точно знайшла першоджерело тієї теорії і дала посилання на нього.
А зараз… Чи варто? Для чого?
Відчуваю, що завмираю.
Дні проходять за годинником:
• через 10 хвилин потрібно вийти з дому, вже вдягнулась...
• за 20 хвилин потрібно вийняти запечені овочі з духовки і трохи пої
