Антиракова коаліція України

30/08/2024

Дякуємо за зворотній зв'язок🙏

13/08/2024

Перший семінар програми "Разом".

Це зустріч фахівців з мистецтва подолання онковиклику. Це мозговий штурм щодо бачення виклику раку, стилю подолання та задіяння індивідуалиних ресурсів.

Це також можливість поділитись дієвими техніками, які допомагають трішечки легше подолати гострі кризові стани.

Особливо важливо сказати, що це група формату "рівний - рівному".

Проживаєте онкологічний виклик - приєднуйтесь до нас. Ми з Вами.
Ми РАЗОМ.

31/07/2024

26/07/2024

"Рак є викликом, але не вироком"
Таку формулу сприйняття світу я сформував для себе впродовж мого особистого шляху подолання цієї хвороби.

Коли лікарі поставили мені діагноз, першим, що я відчув, був страх.

Страх не за себе. Страх за моїх дітей, які залишаться без тата.

Страх залишити мою сім'ю, моїх батьків без підтримки.

Страх втратити контроль за своїм життям, адже тепер контроль у руках хвороби.

Впоратися зі станом невизначеності, прийняти ситуацію та почати боротьбу за життя мені допомогли лікарі та психологи. Я впорався, але тепер постійно тримаю руку на пульсі. Хвороба завжди поруч, на все життя.

Вітаю, мене звуть Алекс Гальчинський. Я онкодіагностований у ремісії.

Я багато досліджував напрямок психоонкології базуючись на сучасних підходах застосування психотерапії в роботі з онкохворими та спираючись на власний досвід проживання онкологічного виклику.

Не буду вдаватися в деталі, але наголошу, що поєднання багатьох чинників формує канцерогенне підґрунтя з потенціалом розвитку хвороби.

Станом на зараз я провожу групи підтримки у форматі онлайн для людей, які долають виклики впливу онкохвороби на життя та діяльність людини, а також для родичів людей із викликами.

Рідні не менш потребують допомоги.

Надзвичайно важливо під час подолання опинитися не наодинці з раком.

Я хочу запросити вас на зустріч, де ми поговоримо:

👉На тему болю, страху та стану невизначеності щодо діагнозу.

👉Торкнемося теми сім'ї та родичів.

👉Я відповім на питання, що вас турбують.

Ви не самі, я з Вами.

Нижче є форма з питаннями, я попрошу вас заповнити її. Ця форма ні до чого не зобов'язує.

А поки запишіть дату зустрічі:

Дата:09/08
Година: 19:00 (Kyiv)
Місце: Zoom

Реєстрація: https://forms.gle/ZzxTicMpdVH8nLzF6

23/07/2024

Запрошую Вас до ОНЛАЙН-ГРУПИ підтримки
"У мене рак. Що робити?

Реєстрація https://forms.gle/woeUDxNN7nSTYVok8

👉Впродовж 5 сеансів ми поспілкуємося на тему болю, остраху та стану невизначенності стосовно діагнозу

👉Сформуємо ваш особистий банк технік, та ресурсів та підходів щодо подолання псизєхологічного стресу під час проживання онкології.

👉Кожен учасник зможе винести на обговорення те, що особливо його турбує

👉Будемо вчитися розуміти себе, любити себе, ставити себе на перше місце для того, щоб наше тіло звільнилося на подолання хвороби, а не на боротьбу з нашими тривогами та конфліктами.

👉Ми обговоримо ставлення сім'ї, родичів, друзів та тих, хто оточує нас.

👉І найважливіше, Ви перебуватимете серед тих, хто розуміє, що з вами відбувається. Ви почуєте, як інші учасники долають свою хворобу, зможете перенести досвід і взяти якісь інструменти для себе.

☝️Якщо Ви досі у роздумах, чи підійде ця група особисто Вам, можу Вас порадувати, так!

Вам ця група підійде, якщо ви маєте виклик.

Не думайте довго, а приходьте та почніть діяти разом зі мною.

Ми не маємо часу на роздуми.

5 сеансів, кожний по 1.5-2 години.

Група від 8-10 осіб. Реєстрація до групи до 01.08

Реєстрація https://forms.gle/woeUDxNN7nSTYVok8

16/07/2024

Це короткий тренінг із техніками самодопомоги для людей з онковикликами.

Якщо ви знаєте тих, кому потрібна підтримка...

https://galchinski-onko-training.com

06/07/2024

Це терапевтичний короткий тренінг, на якому ви отримаєте техніки самодопомоги, котрі допоможуть подолати певні стани проживання хвороби.

https://galchinski-onko-training.com

25/06/2024

Я в лікарню не піду: там лікарі кричать.

Таку фразу я почув від доньки літньої людини, її батька, якому 81 рік. Має пухлину, яку треба оперувати, а потім, можливо, хімією вбивати рештки клітин.

Так ось: приходить літня людина в лікарню, а там всі - від санітарки до лікаря – починають ставитися до людини зі зневагою, відповідають криком, шарпають за руки, боляче проводять маніпуляції.

Людина, на хвильку, знаходиться в розпачі, бо є шанси на злоякісну пухлину.

Людині 81 рік, і кожне лайно, спостерігаючи розгубленість нашого героя, починає зливати свою агресію на фактично безпорадну людину. Від санітарки до лікаря. І ніхто з оточення не спроможний захистити його, бо боїться, що потік цієї ненависті та люті перекинеться на захисника.

81 рік…
Де повага до віку?
Де співчуття до стану людини ?
Де людяне ставлення?
Які мавпи їх виховували?

Нібито українці, навіть вишиванки одягають, Богу моляться, а ставляться, як мос...лі😡

І до кого? До дідуся, який навіть не зовсім розуміє, що відбувається.

У Європі за таке позбавляють лікарської ліцензії до кінця життя. Та ще й компенсацію за моральну шкоду присуджують у шестизначній сумі в євро.

А в нас це норма?

Ні, це не норма. Це дикість і невихованість. А ми ще перемогти хочемо!

Ставлення до літніх людей та хворих є дзеркалом людяності нації.

Прикро. Боляче.

За якісь кілька років ми можемо опинитися на їхньому місці...

24/06/2024

Що таке "Антиракова Коаліція України"?

Йдеться про нову організацію, яка була створена мною, Олександром Гальчинським.

Метою антиракової коаліції України (АКУ) є допомога військовослужбовцям та ветеранам подолати виклики онкологічного захворювання.

Що ми можемо запропонувати нашим клієнтам:

1. Діагностику та лікування онкологічного захворювання за кордоном.

Станом на сьогодні існують підписані меморандуми з представниками Ізраїльської клініки "Асута" та центру лікування раку в Ізмірі, Туреччина. Також ведуться перемовини з подібними центрами в Словаччині та Швеції.

2. Надання психологічної підтримки та супроводу всім, хто станом на сьогодні долає виклики онкологічного захворювання.

Психологічна підтримка надається як в індивідуальному, так і в груповому форматі.

На етапі формування знаходиться служба паліативного консультування.

Незабаром на цій сторінці з'являться відеозаписи роликів для емоційної самодопомоги під час проживання онковиклику.

Ми з вами, ми для вас.

27/05/2024

«Доки я жива – я живу!»

Цю геніальну фразу я почув від однієї дуже потужної людини, яка долає виклики онкології.

Хвороба забрала в неї фізичну силу, бо інколи годі встати з ліжка. Але не забрала потребу щоранку побавитись з діточками.

Хвороба забрала енергію функціонувати, але не забере бажання відчути себе спроможною приготувати сніданок для своїх рідних.

Хвороба намагається забрати жіночність, але не здатна забрати вибір подбати про манікюр.

Хвороба мріє забрати та знищити тіло, але не спроможна, бо є дбайливе ставлення до тіла та його потреб.

Хворобі притаманно забирати багато цінних для нас речей, але, власне, наше бажання жити і є перешкодою на шляху хвороби.

Саме тоді, коли вона найбільше перешкоджає нам жити, ми обираємо діяти їй наперекір.

Третій закон Ньютона саме так і працює. Це фізика життя. Чим більше ми діємо наперекір, тим чуємося краще. Хворобу цим не вилікуєш, а собі впевненості надати можна.
Завдяки цьому і виживаємо.

Повірте мені.

23/05/2024

У нашій уяві існує образ ідеального хворого.

Це тоді, коли ми бачимо себе в оточенні родичів, які турбуються про нас, і завдяки їхній турботі та фаховості лікарів ми одужуємо. Це лише образ.

Насправді такі ситуації існують не завжди, а якщо й існують, то не так, як ми уявляємо.

Навіть за ідеальної та цілковитої підтримки турботливих близьких ми не можемо повністю віддатись лікуванню через почуття сорому, який відчуваємо за себе, за те, що захворіли, за тіло, яке не контролює себе, за те, що «примушуємо» рідних бавитися з нами в той час, коли в них є чимало важливіших справ.

Сором за зірвані плани, за витрачені кошти, за пропущену роботу, за співчутливі погляди сусідів, за раптом зниклих кудись тих, хто був другом.

Сором став дуже не бажаною частиною нашого життя і від нього нікуди не дінешся. Навіть на дружину/чоловіка/маму важко дивитись, коли вони приносять поїсти або поправляють ковдру.

Соромно, бо здається, що ось-ось скажуть: «Та ти вже дістав зі своєю болячкою. У мене немає часу тебе тут обслуговувати» або «Ну, якщо ти хворий, то вже нехай так і буде, але коли видужаєш – розрахуєшся». Свого роду, турбота в кредит.

Чому нам буває соромно? Бо дуже любимо контролювати все на світі, а тут, раптом, втрачаємо цей контроль. Бо не вміємо приймати, лише давати. Бо не звикли бачити свої потреби, а лише задовольняти потреби інших.

Як подолати сором?

1. Сором є субʼєктивною одиницею виміру. Відповідно, він живе лише у вашій голові у вигляді хибних думок.

2. Привчити себе приймати допомогу. Це дуже складно.

3. Поділитися цим почуттям із близькими не заради того, щоб почути щось приємне, а заради того, щоб не залишатися з цими думками наодинці.

4. Бути максимально дієвим. Не для того, щоб переконати близьких в ефективності, а для того, щоб дати собі можливість відчути реальний контроль над ситуацією/тілом.

Дозволити собі бути вразливим та слабким – це про силу. Адже тільки сильні можуть дозволити собі слабкість.

Повірте мені!

10/05/2024

Очікування результатів перевірок надзвичайно виснажує....

А вас?


@онкологія

09/05/2024

Рак є викликом, але не вироком.

Таку формулу сприйняття світу я сформолював для себе протягом мого особистого шляху подолання цієї хвороби трохи більше, ніж рік тому.

Протягом цього часу я приділив чимало часу для вивчення цього напрямку в психології, базуючись на сучасних підходах застосування психотерапії в роботі з онкохворими та операючись на власний досвід проживання онкологічного виклику.

Не буду вдаватися в деталі, але наголошу, що поєднання кризових станів з екологічними та іншими чинниками формує канцерогенне підґрунтя з потенціалом розвитку хвороби.

Станом на зараз я розпочинаю групову підтримку в форматі онлайн для людей, які долають виклики впливу онкохвороби на життя та діяльність людини.

Надзвичайно важливо в процесі подолання опинитися не на одинці з раком.

Нас багато на цій планеті і в кожного з нас є унікальний досвід подолання кризи.

08/05/2024

- Вітаю, Алексе. Вибачайте, що пишу вам повідомленням, а не телефоную.
На жаль, я змушена скасувати нашу зустріч; я повністю втратила голос. Виглядає, що метастази дісталися і голосових зв'язок.

- Все гаразд, ми можемо спілкуватися повідомленнями.

- Так, на жаль. Я отримала відповідь на PET- CT; я вся в метастазах. То вже мій кінець.

- Як ви його плануєте? З ким? Де саме?

- Ми з чоловіком замовили квитки на літак і післязавтра повертаємося на нашу батьківщину. Я прийняла рішення бути похованою саме там.

- Як це бачить чоловік та дівчата (доньки - близнючки)?

- Так само. Ми всі питання проговорюємо.

- Гаразд. Я на зв'язку, доки у вас є життєві сили, потреба та бажання бути зі мною на зв'язку.

Після того, як хвороба вас забере, попросіть когось з рідних повідомити мені про це. До тих пір я завжди для вас. Після — для ваших близьких у разі потреби.

- Гаразд. Дякую за все.

- Обіймаю.

За кілька днів я отримав повідомлення від сестри моєї пацієнтки:

- Алекс, нашої сестри більше немає з нами. Там, де вона зараз, їй добре. Вона померла з посмішкою на вустах і з душевним спокоєм у серці. Завдяки вам вона зуміла прийняти те, що не могла змінити. Дякую вам за все.

- Мої співчуття рідним. Дякую, що повідомили. У разі потреби я на зв'язку для вас. Міцно обіймаю.

Це було моє листування з пацієнткою з онкологією 4 стадії з негативним прогнозом. Шанси в неї були мізерні, але вона боролася за життя.

Наша робота почалася тоді, коли я щойно вистрибнув з лап смертельної хвороби під назвою РАК. Ми вчилися називати речі своїми назвами, сміятися з хвороби, поважаючи її, говорити про смерть, сексуальність та жіночність під час хіміотерапії. Ми раділи хорошим результатам та засмучувались поганими, але завжди говорили про прояви бажання жити навіть тоді, коли біль був сильний, а тіло слабке.

На жаль, і в такий спосіб закінчується психотерапія. Це життя і його цикли. Нам треба вміти усвідомлювати їх та продовжувати далі...

- Добрий день, Алекс. Мені вас порекомендували як фахівця з психоонкології. В мене виявили рак шлунку на третій стадії. Чи могли б ми це опрацювати?

- Так, звісно. Дякую, що звернулися. Саме для цього я тут.

Життя триває.....

23/04/2023

Діти з тривогою толерантні до болю, больовий поріг у них значно вищий, аніж в інших. Також у них може бути нудота й головний біль.

Загалом, якщо говорити про головний біль як психосоматику, то можу сказати, що напад мігрені є тихою панічною атакою. Якщо звична панічна атака проявляється назовні, то мігренозна притаманна більш стриманим дітям і дорослим, які менше можуть дати прояв емоціям, менше здатні себе пояснити.

Ми це чудово бачимо в ранньому підлітковому віці, коли переважно хлопці приходять додому і кажуть, що в них болить голова, хочуть відпочити. Це свідчить про те, що впродовж дня я назбирав дуже багато тривог, переживань і не розсипаюся через них. Зі мною все добре, але я їх наконтейнерував і наразі мушу дати логічний здоровий прояв. Відповідно, це проявляється у вигляді мігрені.

Для нас як для терапевтів це буде хорошою індикацією, хороше питання “Як часто ваш син або донька скаржиться на головний біль?”. “Постійно, кожного разу приходить зі школи бліда й погано”. А тепер поясни, дитино, що відбувається у школі, що ти чи не щодня має напад мігрені?

20/04/2023

✔️ Ніколи не бійтесь зробити помилку. Не помиляється лише той, хто спить.

✔️ Помилки як подарунки: вони необхідні для власного розвитку.

✔️ Не боятися сказати «наш керунок був не зовсім хорошим. Давайте змінимо
його».

✔️ Гнучкість – ознака впевненого терапевта. Інтуїція - досвідченого. Можливість
бачити пацієнта, а не симптом - людяність.

✔️ Лікує не теорія або протокол. Лікує особистість терапевта та його стосунки з
клієнтом.

Є питання? Пишіть!

10/04/2023

Пам’ятаймо аксіому — тривога хоче контролю. Стабільна соціальна тривога буде шукати відчуття контролю над ситуацією. Це буде проявлятися як свого роду уникнення, але не тотальне, як у соціальній фобії. Воно буде частковим, інколи ми навіть не зможемо його помітити.

Діти з соціальною тривогою розробляють для себе чимало цікавих механізмів уникнення. Ми як батьки інколи можемо помітити для себе дуже просту ситуацію.

Вікова категорія 40-45 пам’ятають, що нас було важко загнати до хати. У свій час ми боялися підійти попити води, бо боялися, що нас заженуть додому. А сучасні діти бояться, що батьки їх виженуть на вулицю спілкуватися.

Сьогодні таку соціальну тривожність (не обов’язково тривогу) дітям вдається маскувати за такими фразами як:

“Зі мною ніхто не хоче гуляти”,
“Взагалі ніхто не хоче гуляти”,
“Нікого на вулиці немає, всі зайняті”.

Ці фрази підсилюють потребу дитини вийти на вулицю. Звісно, ми як батьки можемо наполягати, але загалом, якщо дитина вийде на вулицю, зробить коло навкруг дому й скаже, що там нікого немає, це також буде проявом соціальної тривожності. Тому що ми у свій час ходили й шукали друзів.

04/04/2023

ПТСР у дітей може виглядати зовсім не стандартно.

Наявність наступного стану повинна попередити батьків про проблему:

✔️ Інсомнія (проблеми зі сном).
✔️ Байдужість та відсутність настрою.
✔️ Самоушкоджуюча поведінка.
✔️ Фізична або вербальна агресія.
✔️ Моторний неспокій.
✔️ Різкий перехід до стану страху та невизначеності.
✔️ Нездатність переносити раптові потужні звуки.
✔️ Уникнення картин насилля або навпаки - потреба дивитися
картини насильства.

Якщо ви спостерігаєте у вашої дитини один із вказаних симптомів, не гайте часу та звертайтесь за допомогою.

‼️ ПТСР лікує далеко не кожний психотерапевт.
Для цього треба мати належну освіту, великий досвід та розуміння природи травми.

03/04/2023

Природою закладено нам, батькам, турбуватися про наших дітей. Ще більше ця потреба стає гострою, коли дитина транслює ємоційний стрес і тоді ми намагаємося якось допомогти дитині запобігти відчуття болю та стресу відгородивши дитину від чинників стресу.

Не завжди ця стратегія правильна, тим більше, на довготривалий термін. Надмірна опіка батьків зазвичай є шкідливою, а інколи навіть руйнівною для дітей.

Але як поступити правильно в такій ситуації, коли дитина страждає та декларує безсилля перед проблемою?

В мене є досить багатий запас інструментів, які спрямовані на складність батьків діяти раціонально , а не емоціонально.

Запрошуємо Вас на тренінг для батьків.
https://forms.gle/Kbny4Frf5PsM26cv8

29/03/2023

Центр Ciepły Dom відчинив свої двері для:

🔹 надання психологічного супроводу дітям та їх батькам, котрі зазнали психологічної травми внаслідок війни;
🔹 психотерапевтичного супроводу з такими питаннями як:
- Тривожні розлади та фобії
- ОКР
- ПТСР
- Розлади поведінки.

Я — Олександр Гальчинський, психолог КПТ-терапевт та супервізор Української, Європейської та Ізраїльської асоціації.
- КПТ-терапевт
- Травма-терапевт
- Психоонколог
- Організаційний психотерапевт з клінічним досвідом з 2006 року
- Додатково я маю звання майора Армії Оборони Ізраїлю та командую танковою ротою.

Доречно засвідчити, що поєднуючи клінічний досвід з досвідом служби в бойових підрозділах армії, став фахівцем із питань ментального здоров’я військових, що є незамінним джерелом знань та досвіду в реаліях війни.

Я тісно поєдную психотерапевтичну роботу з виховною та роботою над розвитком відчуттям відповідальності в дитини чи підлітка.

Робота над глибинними процесами не можлива, якщо відсутня дисципліна та відчуття відповідальності в житті.

Запрошуємо вас!

+48579351564 Олександр

27/03/2023

“Моя дитина гіперактивна” Це популярне сьогодні твердження, чи не так?

Розлад гіперактивності з дефіцитом уваги справді є одним із найбільш поширених серед дітей. Він охоплює близько 5% дітей та 3% дорослих. Та його часто плутають зі звичайною активністю дитини.

Розлад гіперактивності з дефіцитом уваги або РГДУ чи ГРДУ проявляється надмірною активністю, порушенням уваги та імпульсивністю, що виражені невідповідно до віку дитини та призводять до порушень її функціонування в основних сферах життя. Важливим фактором для діагностування є наявність симптомів і їх стійкість упродовж щонайменше 6 місяців.

Основними, найбільш поширеними ознаками розладу є:
- рухова гіперактивність, неможливість сидіти спокійно на одному місці;
- порушення концентрації уваги, дитина часто відволікається й залишає завдання незавершеними;
- нетерпеливість та імпульсивність: перебиває співрозмовника, відповідає, не дослухавши питання, діє не обдумавши;
- неорганізованість, забуває речі, часто запізнюється;

Важливо розуміти, що така поведінка дитини не є її “неслухняністю”, “розпещеністю” чи іншим виявом злої волі.

Розлад зумовлений біологічно — особливостями роботи центральної нервової системи. Найчастіше причиною є генетичний чинник, рідше — факторами, що вплинули на ЦНС під час вагітності чи пологів.

ГРДУ особливо стає проблемою темою, коли симптоми впливають не тільки на самооцінку та впевненість дитини, а ще й на її стиль та динаміку спілкування з оточенням. Дитина, яка не вміє програвати або очікувати на свою чергу може створювати своєю поведінкою досить конфліктні ситуації з однокласниками й тим самим сприяє виникненню негативного, а інколи навіть ворожого ставлення до себе.

Відповідно, під час психотерапії ми намагаємося допомогти дитині виявити та взяти відповідальність за зміну дезадаптивних форм спілкування. Саме тут робота з батьками є найефективнішою через можливість за допомогою здорового спілкування будувати та формувати здорові стилі спілкування з оточенням.

Отож, короткі висновки:
- Не все, що називають гіперактивністю, справді нею є.
- Кожен випадок розладу різний, може бути несхожим на інші.
- Саме розлад гіперактивності з дефіцитом уваги є найбільш вивченим, тому є розроблені ефективні стратегії та методи допомоги.
- Вчасне їх застосування допоможе мінімізувати можливі наслідки: низька шкільна успішність, поведінкові проблеми, труднощі з соціалізацією.

16/03/2023

Тривога і тривожність — різні поняття. Не завжди тривожність є проблемою. А от тривогу в дитини може спричинити порушення прив’язаності.

Детальніше про обидва поняття та зв’язок між тривогою і прив’язаністю розповідає Олександр Гальчинський.
Дивіться уривок з вебінару на цю тему 👇