Антиракова коаліція України

30/08/2024

Дякуємо за зворотній зв'язок🙏

13/08/2024

Перший семінар програми "Разом".

Це зустріч фахівців з мистецтва подолання онковиклику. Це мозговий штурм щодо бачення виклику раку, стилю подолання та задіяння індивідуалиних ресурсів.

Це також можливість поділитись дієвими техніками, які допомагають трішечки легше подолати гострі кризові стани.

Особливо важливо сказати, що це група формату "рівний - рівному".

Проживаєте онкологічний виклик - приєднуйтесь до нас. Ми з Вами.
Ми РАЗОМ.

31/07/2024

26/07/2024

"Рак є викликом, але не вироком"
Таку формулу сприйняття світу я сформував для себе впродовж мого особистого шляху подолання цієї хвороби.

Коли лікарі поставили мені діагноз, першим, що я відчув, був страх.

Страх не за себе. Страх за моїх дітей, які залишаться без тата.

Страх залишити мою сім'ю, моїх батьків без підтримки.

Страх втратити контроль за своїм життям, адже тепер контроль у руках хвороби.

Впоратися зі станом невизначеності, прийняти ситуацію та почати боротьбу за життя мені допомогли лікарі та психологи. Я впорався, але тепер постійно тримаю руку на пульсі. Хвороба завжди поруч, на все життя.

Вітаю, мене звуть Алекс Гальчинський. Я онкодіагностований у ремісії.

Я багато досліджував напрямок психоонкології базуючись на сучасних підходах застосування психотерапії в роботі з онкохворими та спираючись на власний досвід проживання онкологічного виклику.

Не буду вдаватися в деталі, але наголошу, що поєднання багатьох чинників формує канцерогенне підґрунтя з потенціалом розвитку хвороби.

Станом на зараз я провожу групи підтримки у форматі онлайн для людей, які долають виклики впливу онкохвороби на життя та діяльність людини, а також для родичів людей із викликами.

Рідні не менш потребують допомоги.

Надзвичайно важливо під час подолання опинитися не наодинці з раком.

Я хочу запросити вас на зустріч, де ми поговоримо:

👉На тему болю, страху та стану невизначеності щодо діагнозу.

👉Торкнемося теми сім'ї та родичів.

👉Я відповім на питання, що вас турбують.

Ви не самі, я з Вами.

Нижче є форма з питаннями, я попрошу вас заповнити її. Ця форма ні до чого не зобов'язує.

А поки запишіть дату зустрічі:

Дата:09/08
Година: 19:00 (Kyiv)
Місце: Zoom

Реєстрація: https://forms.gle/ZzxTicMpdVH8nLzF6

23/07/2024

Запрошую Вас до ОНЛАЙН-ГРУПИ підтримки
"У мене рак. Що робити?

Реєстрація https://forms.gle/woeUDxNN7nSTYVok8

👉Впродовж 5 сеансів ми поспілкуємося на тему болю, остраху та стану невизначенності стосовно діагнозу

👉Сформуємо ваш особистий банк технік, та ресурсів та підходів щодо подолання псизєхологічного стресу під час проживання онкології.

👉Кожен учасник зможе винести на обговорення те, що особливо його турбує

👉Будемо вчитися розуміти себе, любити себе, ставити себе на перше місце для того, щоб наше тіло звільнилося на подолання хвороби, а не на боротьбу з нашими тривогами та конфліктами.

👉Ми обговоримо ставлення сім'ї, родичів, друзів та тих, хто оточує нас.

👉І найважливіше, Ви перебуватимете серед тих, хто розуміє, що з вами відбувається. Ви почуєте, як інші учасники долають свою хворобу, зможете перенести досвід і взяти якісь інструменти для себе.

☝️Якщо Ви досі у роздумах, чи підійде ця група особисто Вам, можу Вас порадувати, так!

Вам ця група підійде, якщо ви маєте виклик.

Не думайте довго, а приходьте та почніть діяти разом зі мною.

Ми не маємо часу на роздуми.

5 сеансів, кожний по 1.5-2 години.

Група від 8-10 осіб. Реєстрація до групи до 01.08

Реєстрація https://forms.gle/woeUDxNN7nSTYVok8

16/07/2024

Це короткий тренінг із техніками самодопомоги для людей з онковикликами.

Якщо ви знаєте тих, кому потрібна підтримка...

https://galchinski-onko-training.com

06/07/2024

Це терапевтичний короткий тренінг, на якому ви отримаєте техніки самодопомоги, котрі допоможуть подолати певні стани проживання хвороби.

https://galchinski-onko-training.com

25/06/2024

Я в лікарню не піду: там лікарі кричать.

Таку фразу я почув від доньки літньої людини, її батька, якому 81 рік. Має пухлину, яку треба оперувати, а потім, можливо, хімією вбивати рештки клітин.

Так ось: приходить літня людина в лікарню, а там всі - від санітарки до лікаря – починають ставитися до людини зі зневагою, відповідають криком, шарпають за руки, боляче проводять маніпуляції.

Людина, на хвильку, знаходиться в розпачі, бо є шанси на злоякісну пухлину.

Людині 81 рік, і кожне лайно, спостерігаючи розгубленість нашого героя, починає зливати свою агресію на фактично безпорадну людину. Від санітарки до лікаря. І ніхто з оточення не спроможний захистити його, бо боїться, що потік цієї ненависті та люті перекинеться на захисника.

81 рік…
Де повага до віку?
Де співчуття до стану людини ?
Де людяне ставлення?
Які мавпи їх виховували?

Нібито українці, навіть вишиванки одягають, Богу моляться, а ставляться, як мос...лі😡

І до кого? До дідуся, який навіть не зовсім розуміє, що відбувається.

У Європі за таке позбавляють лікарської ліцензії до кінця життя. Та ще й компенсацію за моральну шкоду присуджують у шестизначній сумі в євро.

А в нас це норма?

Ні, це не норма. Це дикість і невихованість. А ми ще перемогти хочемо!

Ставлення до літніх людей та хворих є дзеркалом людяності нації.

Прикро. Боляче.

За якісь кілька років ми можемо опинитися на їхньому місці...

24/06/2024

Що таке "Антиракова Коаліція України"?

Йдеться про нову організацію, яка була створена мною, Олександром Гальчинським.

Метою антиракової коаліції України (АКУ) є допомога військовослужбовцям та ветеранам подолати виклики онкологічного захворювання.

Що ми можемо запропонувати нашим клієнтам:

1. Діагностику та лікування онкологічного захворювання за кордоном.

Станом на сьогодні існують підписані меморандуми з представниками Ізраїльської клініки "Асута" та центру лікування раку в Ізмірі, Туреччина. Також ведуться перемовини з подібними центрами в Словаччині та Швеції.

2. Надання психологічної підтримки та супроводу всім, хто станом на сьогодні долає виклики онкологічного захворювання.

Психологічна підтримка надається як в індивідуальному, так і в груповому форматі.

На етапі формування знаходиться служба паліативного консультування.

Незабаром на цій сторінці з'являться відеозаписи роликів для емоційної самодопомоги під час проживання онковиклику.

Ми з вами, ми для вас.

27/05/2024

«Доки я жива – я живу!»

Цю геніальну фразу я почув від однієї дуже потужної людини, яка долає виклики онкології.

Хвороба забрала в неї фізичну силу, бо інколи годі встати з ліжка. Але не забрала потребу щоранку побавитись з діточками.

Хвороба забрала енергію функціонувати, але не забере бажання відчути себе спроможною приготувати сніданок для своїх рідних.

Хвороба намагається забрати жіночність, але не здатна забрати вибір подбати про манікюр.

Хвороба мріє забрати та знищити тіло, але не спроможна, бо є дбайливе ставлення до тіла та його потреб.

Хворобі притаманно забирати багато цінних для нас речей, але, власне, наше бажання жити і є перешкодою на шляху хвороби.

Саме тоді, коли вона найбільше перешкоджає нам жити, ми обираємо діяти їй наперекір.

Третій закон Ньютона саме так і працює. Це фізика життя. Чим більше ми діємо наперекір, тим чуємося краще. Хворобу цим не вилікуєш, а собі впевненості надати можна.
Завдяки цьому і виживаємо.

Повірте мені.

23/05/2024

У нашій уяві існує образ ідеального хворого.

Це тоді, коли ми бачимо себе в оточенні родичів, які турбуються про нас, і завдяки їхній турботі та фаховості лікарів ми одужуємо. Це лише образ.

Насправді такі ситуації існують не завжди, а якщо й існують, то не так, як ми уявляємо.

Навіть за ідеальної та цілковитої підтримки турботливих близьких ми не можемо повністю віддатись лікуванню через почуття сорому, який відчуваємо за себе, за те, що захворіли, за тіло, яке не контролює себе, за те, що «примушуємо» рідних бавитися з нами в той час, коли в них є чимало важливіших справ.

Сором за зірвані плани, за витрачені кошти, за пропущену роботу, за співчутливі погляди сусідів, за раптом зниклих кудись тих, хто був другом.

Сором став дуже не бажаною частиною нашого життя і від нього нікуди не дінешся. Навіть на дружину/чоловіка/маму важко дивитись, коли вони приносять поїсти або поправляють ковдру.

Соромно, бо здається, що ось-ось скажуть: «Та ти вже дістав зі своєю болячкою. У мене немає часу тебе тут обслуговувати» або «Ну, якщо ти хворий, то вже нехай так і буде, але коли видужаєш – розрахуєшся». Свого роду, турбота в кредит.

Чому нам буває соромно? Бо дуже любимо контролювати все на світі, а тут, раптом, втрачаємо цей контроль. Бо не вміємо приймати, лише давати. Бо не звикли бачити свої потреби, а лише задовольняти потреби інших.

Як подолати сором?

1. Сором є субʼєктивною одиницею виміру. Відповідно, він живе лише у вашій голові у вигляді хибних думок.

2. Привчити себе приймати допомогу. Це дуже складно.

3. Поділитися цим почуттям із близькими не заради того, щоб почути щось приємне, а заради того, щоб не залишатися з цими думками наодинці.

4. Бути максимально дієвим. Не для того, щоб переконати близьких в ефективності, а для того, щоб дати собі можливість відчути реальний контроль над ситуацією/тілом.

Дозволити собі бути вразливим та слабким – це про силу. Адже тільки сильні можуть дозволити собі слабкість.

Повірте мені!

10/05/2024

Очікування результатів перевірок надзвичайно виснажує....

А вас?


@онкологія

09/05/2024

Рак є викликом, але не вироком.

Таку формулу сприйняття світу я сформолював для себе протягом мого особистого шляху подолання цієї хвороби трохи більше, ніж рік тому.

Протягом цього часу я приділив чимало часу для вивчення цього напрямку в психології, базуючись на сучасних підходах застосування психотерапії в роботі з онкохворими та операючись на власний досвід проживання онкологічного виклику.

Не буду вдаватися в деталі, але наголошу, що поєднання кризових станів з екологічними та іншими чинниками формує канцерогенне підґрунтя з потенціалом розвитку хвороби.

Станом на зараз я розпочинаю групову підтримку в форматі онлайн для людей, які долають виклики впливу онкохвороби на життя та діяльність людини.

Надзвичайно важливо в процесі подолання опинитися не на одинці з раком.

Нас багато на цій планеті і в кожного з нас є унікальний досвід подолання кризи.

08/05/2024

- Вітаю, Алексе. Вибачайте, що пишу вам повідомленням, а не телефоную.
На жаль, я змушена скасувати нашу зустріч; я повністю втратила голос. Виглядає, що метастази дісталися і голосових зв'язок.

- Все гаразд, ми можемо спілкуватися повідомленнями.

- Так, на жаль. Я отримала відповідь на PET- CT; я вся в метастазах. То вже мій кінець.

- Як ви його плануєте? З ким? Де саме?

- Ми з чоловіком замовили квитки на літак і післязавтра повертаємося на нашу батьківщину. Я прийняла рішення бути похованою саме там.

- Як це бачить чоловік та дівчата (доньки - близнючки)?

- Так само. Ми всі питання проговорюємо.

- Гаразд. Я на зв'язку, доки у вас є життєві сили, потреба та бажання бути зі мною на зв'язку.

Після того, як хвороба вас забере, попросіть когось з рідних повідомити мені про це. До тих пір я завжди для вас. Після — для ваших близьких у разі потреби.

- Гаразд. Дякую за все.

- Обіймаю.

За кілька днів я отримав повідомлення від сестри моєї пацієнтки:

- Алекс, нашої сестри більше немає з нами. Там, де вона зараз, їй добре. Вона померла з посмішкою на вустах і з душевним спокоєм у серці. Завдяки вам вона зуміла прийняти те, що не могла змінити. Дякую вам за все.

- Мої співчуття рідним. Дякую, що повідомили. У разі потреби я на зв'язку для вас. Міцно обіймаю.

Це було моє листування з пацієнткою з онкологією 4 стадії з негативним прогнозом. Шанси в неї були мізерні, але вона боролася за життя.

Наша робота почалася тоді, коли я щойно вистрибнув з лап смертельної хвороби під назвою РАК. Ми вчилися називати речі своїми назвами, сміятися з хвороби, поважаючи її, говорити про смерть, сексуальність та жіночність під час хіміотерапії. Ми раділи хорошим результатам та засмучувались поганими, але завжди говорили про прояви бажання жити навіть тоді, коли біль був сильний, а тіло слабке.

На жаль, і в такий спосіб закінчується психотерапія. Це життя і його цикли. Нам треба вміти усвідомлювати їх та продовжувати далі...

- Добрий день, Алекс. Мені вас порекомендували як фахівця з психоонкології. В мене виявили рак шлунку на третій стадії. Чи могли б ми це опрацювати?

- Так, звісно. Дякую, що звернулися. Саме для цього я тут.

Життя триває.....

23/04/2023

Діти з тривогою толерантні до болю, больовий поріг у них значно вищий, аніж в інших. Також у них може бути нудота й головний біль.

Загалом, якщо говорити про головний біль як психосоматику, то можу сказати, що напад мігрені є тихою панічною атакою. Якщо звична панічна атака проявляється назовні, то мігренозна притаманна більш стриманим дітям і дорослим, які менше можуть дати прояв емоціям, менше здатні себе пояснити.

Ми це чудово бачимо в ранньому підлітковому віці, коли переважно хлопці приходять додому і кажуть, що в них болить голова, хочуть відпочити. Це свідчить про те, що впродовж дня я назбирав дуже багато тривог, переживань і не розсипаюся через них. Зі мною все добре, але я їх наконтейнерував і наразі мушу дати логічний здоровий прояв. Відповідно, це проявляється у вигляді мігрені.

Для нас як для терапевтів це буде хорошою індикацією, хороше питання “Як часто ваш син або донька скаржиться на головний біль?”. “Постійно, кожного разу приходить зі школи бліда й погано”. А тепер поясни, дитино, що відбувається у школі, що ти чи не щодня має напад мігрені?