03/02/2016
Стаття з
LA GAZZETA DEL MEZZOGIORNO
4 Gennaio 2016.
Città di Bari,Puglia.
(4 січня 2016. Місто Барі. Апулія)
«Концерт, в якому знову звучить музика Бетховена»
Захоплюючий початок року для CAMERATA MUSICALE BARESE
(Музичне Товариство м. Барі) в театрі Петруцеллі.
Новорічний концерт явно і усвідомлено був присвячений Бетховену, творчість якого була представлена трьома безумовними шедеврами – увертюра Егмонт, Концерт для ф-но і оркестру «Імператор»
і Симфонія № 5 .... Саме така програма була заявлена Оркестром Українського Радіо, ввіреним диригентській паличці Володимира Шейка, за участю італійської піаністки Сабріни Ланци. Для публіки "CAMERATA MUSICALE BARESE", яка заповнила вщерть Театр Петруцеллі, ця ідея аж ніяк не стала розчаруванням: адже багато подібних творів, саме в силу своєї “набридливої” популярності , часто бувають надовго виключеними з концертних програм.
Володимир Шейко, який сміливо може похвалитися широким та різностороннім резюме, до якого входить не тільки заняття симфонічною музикою, є людиною з яскраво вираженою індивідуальністю зі здатністю до інтерпретації та чітко визначеними ідеями, у яких свідоме шанобливе наслідування традицій перекликається с його персональним, більше, ніж цінним, вкладом до сфери музичного трактування. Тільки в деяких випадках, як наприклад, в КОНЦЕРТІ, його бачення твору охарактеризувалося якоюсь «надзвичайністю», і призвело до «стиснення» темпів, що, втім, було втілено з ясною та усвідомленою логічною послідовністю. Як відомо, «Імператорський» Концерт є музичним твором явного симфонічного масштабу. Саме так і трактував його маестро Шейко, до того ж перебуваючи в повній гармонії з Ланці, яка, з перших же акордів арпеджіо, змусила гідно оцінити як її вишукане “туше”, так і строге володіння клавіатурою, в той же час повністю підтримала творче бачення та інтерпретацію маестро.
Звідси і стилістично бездоганне виконання, попри видимий, помітний внесок кожної з цих двох яскравих індивідуальностей в музичне трактування твору. А оркестр, як поєднання потужного музичного фундаменту, з одного боку, і своєї багатогранної історичної присутності в музичному просторі (і не тільки Східної Європи), з іншого, забезпечив яскраву, виразну основу музичного спектаклю.
Святкувати початок року, слухаючи Бетховена, або "перемелювати" знову і знову Віденські вальси ??? У кожному разі, все б пройшло на "ура". Але маестро Шейко приготував несподіваний сюрприз. Коли відлунали масивні акорди, апофеозно завершуючи "Симфонію Долі", на сцені несподівано з'явилися нові оркестранти і .... "більш легкі" ударні .... Так Шейко з легкою невимушеністю і почуттям гумору запропонував глядачам цілих три твори поза програмою, так би мовити , "на закуску", Чайковського, Штрауса, і, звичайно ж, неодмінно обов'язковий Марш Радецького, чим викликав ще більший сплеск щирого захоплення та ентузіазму слухачів.
Зі свого боку, Ланца також подарувала вельми приємний виступ на "біс". Мова йде про два невеликих фрагменти, які написані у дуже вільній манері, що властива творчим "капризам" натхнення у джазовому стилі одному із вчителів піаністки: великий Федеріко Гулда, який саме на запрошення CAMERATA MUSICALE BARESE виступав кілька разів у своєму, вже легендарному минулому!
