По той бік новин

Home
Ukraine
Kyiv
По той бік новин

По той бік новин Інформуємо про важливе. Розповідаємо, як протистояти фейкам та маніпуляціям

01/02/2025

Що спільного між кадрами Ярослава Базилевича, який втратив дружину та трьох доньок під час російського удару по Львову, зруйнованого будинку у Бородянці, двох жінок, які оплакують загиблого прийомного сина Головного рабина України, жінки, що плаче біля спаленого внаслідок обстрілу будинку на Чернігівщині, та 99-річної мешканки Авдіївки, яка виживає без опалення?

👉Усі вони – документальні свідчення щоденного болю, спричиненого російською агресією. Але не тільки. Ці кадри використало берлінське креативне агентство LURE. Втім не для допомоги Україні, а для рекламної кампанії для російського «ліберального медіа» Meduza.

Берлінське агентство заявляє, що створило це відео pro bono (безкоштовно), щоб допомогти Meduza розширити аудиторію та залучити донорів, оскільки видання нібито має фінансові труднощі. Велика промокампанія включає не лише відео, а й масштабні проєкції в Берліні, Лондоні, Парижі та Гельсінкі, де на відомих будівлях з’явилися меседжі видання. Крім того, матеріали про кампанію опублікували у кількох німецьких та фінських медіа, а саме відео демонстрували онлайн, у кінотеатрах перед фільмами та на платформах Meta і Google.

❗Берлінське агентство створило кампанію для Meduza, показуючи її як «голос правди», що «страждає у вигнанні». Але головний цинізм у тому, що цю історію «страждання російських журналістів» розповіли через зображення українців, які втратили свої домівки та рідних через російську війну. Головний кадр кампанії – згорьований Ярослав Базилевич, який прощається з родиною на похоронах. Це фото стало обкладинкою відео на сторінці агенції в Instagram. Нині його видалили (без пояснень чи вибачень) після того, як українці залишили тисячі гнівних коментарів, але на сайті агенції воно досі є – обличчя пана Ярослава на весь екран із написом MEDUZA на ньому. Чи питали його дозволу на таке використання? Чи врахували, що це не просто «емоційний візуал» для реклами, а найбільша трагедія чийогось життя?

🗣«"Особливу «нагороду» за маркетинговий цинізм і лицемірство варто віддати агенції Lure з Берліна. Вони показали українців, які втратили родини та домівки, у рекламному ролику для російського видання Meduza. Використовувати нашу трагедію, щоби викликати співчуття до росіян, – цілковита ганьба», - відреагували в МЗС України.

❗Ця промокампанія перемішує зображення російських ударів і похорон вбитих українців із гаслами про нібито правдивість російського медіа і в такий спосіб ставить знак рівності між тим, що переживають російські журналісти, які виїхали з рф, і українцями, чиї міста знищує російська армія. Це спроба перетворити реальні трагедії українців на рекламний інструмент, щоб викликати емпатію до «журналістів у вигнанні».

Цікаво, що Meduza - це видання, яке перебуває «у вигнанні» в Європі. Російські «ліберальні» ЗМІ роками балансували між жертвою та агресором, розповідаючи про «хороших росіян» і водночас ніколи не визнаючи системної відповідальності за цю війну. Коли потрібно було зробити рекламну кампанію, вони не показують себе і умови свого «вигнання», натомість крадуть чуже горе. Ба більше – ще й намагаються монетизувати його.

👉 LURE стверджує, що опитав 800 людей у 90 країнах, щоб знайти історії, які могли б передати суть цієї кампанії. Однак у фінальній версії поряд із кадрами з Навальним ми бачимо зруйновані українські міста, а не кадри із самими російськими журналістами. Чому? Можливо тому, що так звана російська опозиція насправді не має власного болю, який можна показати світу?

🦉Особливий цинізм цієї кампанії в тому, що вона з’явилася саме тоді, коли російські ракети продовжують убивати українців. Поки берлінська агенція «просуває вільну російську пресу» за допомогою світлин українського горя, у Полтаві тривають пошуки під завалами після влучання російської ракети в житловий будинок – наразі вже вісім загиблих, серед яких одна дитина (UPD: 14 загиблих, серед них двоє дітей - 9 і 14 років). Цієї ночі загинули люди на Сумщині та Харківщині, руйнування зазнали Одеса та Запоріжжя. У той час хтось за кордоном перетворює ці трагедії на промокампанію і збір грошей для росіян.

✒ Підготувала Альона Маліченко

31/01/2025

У наш час новини ллються на нас звідусюди: соцмережі, блоги, подкасти, ютуб канали. Ми споживаємо інформацію навіть під землею в метро або під час ранкової пробіжки в навушниках. Це невід’ємна частина нашого життя. Але як знати, якому медіа можна довіряти, а якому — ні? Це питання особливо важливе для майбутніх журналістів, адже саме вони формуватимуть суспільну думку та розповідатимуть людям правду.

🦉 Ми вирішили поцікавитися у студентів Інституту журналістики, як вони визначають для себе надійні джерела інформації. Що для них головне: факти, репутація медіа чи, можливо, ще щось? Ми хочемо зрозуміти, як вони роблять свій вибір і чому.

🗣 Спілкувалася Мар'яна Пенська

🦉 Любі читачі та читачки! Якщо вам сподобалося наше опитування, дайте нам про це знати. Тоді ми продовжимо це робити і далі. Ви також можете запропонувати, кого і про що запитати. З нетерпінням чекаємо на ваші коментарі!

30/01/2025

❗️ Військові, яких везуть на штурм у кайданках, щоб не втекли, — це росіяни. Російські пропагандисти видають їх за українців, щоб дискредитувати українську армію.

📌 Про що йдеться

У соцмережах поширюють відео, на якому видно близько десяти військових у кайданках, які нібито їдуть на штурм. Під відео російською мовою стверджують, мовляв, це військовослужбовці 155 бригади, яких “везуть на бойове завдання, прикованими одне до одного, щоб не змогли втекти”.

Спершу відео з’явилося на російських телеграм-каналах без жодного підпису. Але популярности набуло після публікації на тік-ток обліковці “zaliv_rodnoy”, де воно зібрало мільйон переглядів і 26 тисяч уподобань.

Саме там уперше з’явилася згадка про “155 бригаду”. Уже звідти його рознесли в українському сегменті інтернету з твердженням, буцімто це саме українські військовослужбовці.

✅ Це фейк. Насправді “герої” ролику — росіяни. Згодом сам автор тіктоку уточнив у коментарях, що це “бійці 155-ої окремої гвардійської бригади морської піхоти тихоокеанського флоту рф”.

Проте, за інформацією Центру протидії дезінформації, це російські військові 15-ї гвардійської мотострілецької бригади [1]. У кожному разі на те, що це росіяни вказує й відповідний військовий однострій та сильний російський акцент (українці з російськомовністю зазвичай говорять інакше).

✅ Інформацію про те, що це українські військовослужбовці 155 бригади, спростували й в 155-й Окремій механізованій бригаді Збройних Сил України.

🗣 “Хоча відео приписують нашій бригаді, на ньому саме росіяни. Вкид підготовлений ворожими службами ІПСО та спрямований на дискредитацію командування 155-ї ОМБр”, — йдеться у їхньому дописі на фейсбуці [2].

🦉 Проросійські ресурси часто поширюють маніпулятивні або інсценовані відео зі згадкою українських військовослужбовців. Метою є дискредитація ЗСУ та командування. Пропагандисти намагаються деморалізувати українське суспільство та підкріпити уявлення про хаос у Силах оборони України.

✒️ Підготувала Мар’яна Пенська

📖:
[1] https://www.facebook.com/share/p/1A5Xtyi1yy/
[2] https://www.facebook.com/share/p/14pZ95m5om/

28/01/2025

Американська агенція з міжнародного розвитку (USAID) отримала розпорядження призупинити всі проєкти та видатки на них в Україні [1]. Це сталося через рішення Держдепартаменту США, який поставив на павзу міжнародні програми допомоги на 90 днів для проведення аудиту.

Рішення передбачає, що жодні кошти не можуть бути витрачені на чинні чи нові програми, доки кожна з них не пройде повторний перегляд і затвердження. Серед українських організацій, що отримували грантову підтримку, зокрема й незалежних медій, призупинення підтримки викликало занепокоєння. Проте водночас у соцмережах “несеться” хвиля зловтішних коментарів і маніпулятивних меседжів, мовляв, “нарешті грантожери залишилися без фінансування”.

🔴 1) «Гранти USAID використовувалися для підриву діяльности всередині інших країн»

Такі коментарі демонструють нерозуміння реальної підтримки, яку USAID надавало Україні. Агенція, створена в 1961 році, працює в 158 країнах світу, підтримуючи проєкти у сферах економіки, освіти, енергетики, інфраструктури, медицини, антикорупційних ініціатив та гуманітарної допомоги [2].

З початку повномасштабної війни USAID надала Україні 2,6 млрд доларів на гуманітарну допомогу, ще 5 млрд доларів пішли на розвиток країни, а 30 млрд доларів були виділені у формі прямої бюджетної підтримки [3]. Ці кошти спрямовувалися на відновлення пошкодженої інфраструктури, зокрема енергетики, відбудову шкіл, друк підручників, медичні послуги, підтримку агросектору та реабілітацію ветеранів та поранених. Водночас важливі проєкти реалізовували не лише громадські організації, на які направлена основна хвиля зловтіхи, але й органи місцевого самоврядування.

Зараз через призупинення фінансування під загрозою опинилися десятки таких ініціатив. Наприклад, Миколаївська міська рада отримала повідомлення про припинення проєктів, пов’язаних з енергонезалежністю та безпекою [4]. Також Veteran Hub уже був змушений закрити Лінію підтримки ветеранів та Хаб у Вінниці. Співзасновниця організації Івона Костина звернулася до бізнесу із закликом підтримати ці ініціативи [5]. Про те, що проєкти на 80 % залежали від цього фінансування, повідомили в Ukraїner та в Слідство.Інфо. Це також безпосередньо зачепить По той бік новин, ви це помітите вже найближчим часом.

🟡 2) «Нарешті припиниться ЛГБТ і гендерна пропаганда»

Одним із найпоширеніших тверджень стало те, що, завдяки грантам поширювали “ЛГБТ-пропаганду”. Тому критики радіють, вважаючи, що під виглядом допомоги USAID припиниться фінансування ініціатив, спрямованих на нав’язування “нетрадиційних цінностей”. Насправді більшість проєктів, які стосуються гендерної рівності, мають на меті подолання дискримінації й підтримку вразливих груп населення. Ці організації займаються захистом прав усіх громадян, незалежно від їхніх переконань чи орієнтації. Принагідно згадаємо наш проєкт “По той бік гендеру”, в рамках якого ми боролися з упередженнями і стереотипами про жінок у війську та вимушених переселенок [9].

Після початку повномасштабного вторгнення багато правозахисних громадських організацій документують воєнні злочини, що дуже важливо в умовах війни. Прив’язування правозахисних проєктів до будь-якої “пропаганди” є підміною понять, що підриває довіру до всієї правозахисної діяльности в цілому.

🔵 3) «Грантоїди, грантожери й соросята»

Терміни «грантоїди» або «грантожери» – це інструмент пропаганди, який прийшов до нас із росії. Вони спрямовані на дискредитацію громадських організацій і проєктів, які фінансуються міжнародними донорами. У таких тезах зазвичай йдеться про “агентів впливу”, які, мовляв, “проштовхують повістку” та намагаються “промивати мізки” українцям (згадайте про закон про іноагентів на росії). Ці наративи мають совіцьке коріння, його активно використовували ще в часи холодної війни, коли ідея зовнішніх ворогів активно використовувалася для підтримки внутрішньої політики.

Слово “соросята” походить від імені фінансиста Джорджа Сороса й використовується для позначення людей, які, за твердженнями пропагандистів, лобіюють його інтереси в Україні. Цей термін сповнений зневаги й також має на меті викликати недовіру до тих, хто працює з міжнародною підтримкою, зокрема у сфері реформ. Така риторика не є новою – вона використовувалася в Грузії на початку президентства Міхеіла Саакашвілі, а згодом з’явилася і в Україні, особливо з початком активних реформ після Революції Гідности. Цікаво, що однією з перших хто почав просувати гештеги “соросята”, “грантоїди” та “агенти впливу” в соцмережах стала ексміністерка юстиції з уряду Азарова Олена Лукаш [6].

Подібні меседжі активно просували й інші політики з колишньої “Партії Регіонів” та забороненої нині “ОПЗЖ”, щоб мобілізувати свій електорат. Заяви про “зовнішнє управління”, що нібито нав’язується Україні через західні ґранти, мали на меті послабити довіру до чинної влади та громадських організацій. У такий спосіб, Захід зображувався як “агресор”, а росія – як потенційний союзник у боротьбі проти цієї вигаданої загрози.

Сьогодні подібні маніпулятивні меседжі спрямовані на те, щоб завдати шкоди репутації громадянського суспільства та підірвати довіру до його роботи. Вони створюють уявлення про грантову підтримку як щось підозріле та шкідливе, хоча насправді ці ресурси спрямовуються на розв'язання важливих суспільних проблем. Мета таких наративів — ослабити незалежні організації, які борються з корупцією, займаються правозахистом, впроваджують культурні ініціативи, сприяють суспільним змінам і, що особливо важливо, підтримують реабілітацію військових та ветеранів.

🟢 4) «$297 млн на ток-шоу «Ебаут» та «Українські палаци. Золота доба»

Така перекручена інформація з’явилася після допису нардепа Мар’яна Заблоцького, де він висловив підтримку призупиненню програм USAID та проведенню їхнього авдиту, критикуючи проєкти як “неефективні” та “беззмістовні”. На його думку, більшість коштів, виділених на ці ініціативи, не досягає кінцевих отримувачів в Україні, залишаючись прибутком американських компаній-виконавців. Він заявив, що значні суми, розписані на “круглі столи” та культурні проєкти, не виправдовують свого фінансування. Як приклад, депутат наводить видатки на проєкти, пов'язані з культурними заходами чи медійними кампаніями, наприклад, фільмування ток-шоу, організацією музичних резиденцій або підтримкою локальних ініціатив.

Однак його аргументи є маніпулятивними, адже у звітах, на які він посилається (до речі, вже видалені), згадується значно ширший спектр проєктів. Наприклад, в одному йдеться, що було профінансовано понад сотню ініціатив на 331,5 мільйонів гривень. Серед них: підтримка прифронтових громад, допомога Центрам надання адміністративних послуг у деокупованих районах, доставлення обладнання для Харківського обласного центру служби крови, створення освітнього хабу в Запоріжжі для ВПО та вразливих дітей, підтримка театру в Херсоні тощо. Серед цих ініціатив є і Youtube-проєкт “Ебаут”, зокрема, підтримали виробництво дев’яти роликів, які отримали 1,6 мільйонів переглядів і подальша співпраця не передбачена.

Подібним чином в іншому звіті про комунікаційні кампанії, де загальний бюджет на контент та комунікацію склав близько 70 мільйонів гривень, Заблоцький акцентує на тому, що кошти серед інших отримали проєкти “Українські палаци. Золота доба” та “КоледжCheck”, але не згадує, що кошти також були спрямовані на підтримку кількох міністерств, зокрема Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської інтеграції.

Варто додати, що на сайті руху “Чесно” в описі політика зазначено, що у 2019 році був обраний народним депутатом дев’ятого скликання від партії “Слуга народу”, є членом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Також його пов'язують з лобіюванням тютюнових компаній і “соєвих поправок” у парламенті [7].

У підсумку, такі заяви виглядають як інструмент для політичних маніпуляцій, спрямований на дискредитацію міжнародної допомоги. І варто замислитись, якщо на українську культуру не виділятимуть кошти й український контент зникне, хто швидко заповнить цей вакуум?

🟣 5) «Ці громадські організації все одно ні на що не впливають і лише отримують «легкі гроші»

Аудит оцінить, наскільки ефективними були проєкти. Але ті, хто зловтішаються з призупинення грантових програм для організацій, применшують роль, яку вони відіграють. Вони створюють середовище для нових ідей, контролюють владу, просувають реформи та розв'язують локальні проблеми, які часто ігнорує держава. Завдяки підтримці донорів реалізовувались не тільки масштабні інфраструктурні проєкти, а й розбудовувалось відкрите громадянське суспільство. Зупинка цих програм ризикує відкотити досягнуте на кілька років назад. Варто також зауважити, що для багатьох грантових організацій, таких як USAID, обов’язковим є публічне звітування і зазначення їхньої участи у фінансуванні — це важлива умова роботи з ними.

⚫️ 6) «Прийшов час медіа вчитися заробляти самим»

Призупинення фінансової допомоги від USAID матиме вплив і на український медіасектор. Як зазначає Отар Довженко, креативний директор Lviv Media Forum, незалежні медіа знову ризикують опинитися в ситуації, коли замість розвитку й удосконалення будуть змушені боротися за виживання. А коли на перший план виходять цінности виживання, буде ще важче говорити про професійні стандарти, етику, про оригінальний контент замість копіпейсту і переписування пресрелізів, про важливі, але не найклікабельніші теми [8]. У таких умовах першими можуть зникнути найякісніші й найпринциповіші медіа, які не пішли на компроміси з рекламою онлайн-казино чи місцевою владою.

На тлі війни диверсифікація джерел доходів (через рекламу та платну підписку), хоч і залишається потенційним розв'язанням проблеми, є вкрай складною для впровадження. Тому Отар Довженко зауважує, якщо ви цінуєте якісні медіа і прагнете побачити український медіасектор сильним, зараз саме час підтримати ті видання, яким ви довіряєте. Це може бути фінансова допомога, партнерські проєкти або навіть звичайна рекомендація й добре слово.

🦉 З вас поки що лайки й поширення цього допису. Якщо ви вважаєте нашу роботу важливою, звісно❤️🖤.

[1] https://suspilne.media/933781-ofis-usaid-v-ukraini-otrimav-rozporadzenna-prizupiniti-finansuvanna-vsih-proektiv-dzerela/
[2] https://results.usaid.gov/results
[3] https://www.usaid.gov/uk/ukraine
[4] https://suspilne.media/934475-usaid-v-ukraini-zupineni-vsi-proekti-bez-vinatkiv/
[5] https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=29193077956957820&id=100000470073673&mibextid=wwXIfr&rdid=slmWudIttrVKK2no
[6] https://spa.ukma.edu.ua/old/sorosiata-pryhovana-zahroza/
[7] https://www.chesno.org/politician/30221/
[8] https://detector.media/community/article/237573/2025-01-27-pryzupynennya-amerykanskoi-finansovoi-dopomogy-ukrainskym-media-tse-pogana-podiya/
[9] https://behindthenews.ua/spetsproiekti/po-toy-bik-genderu/

27/01/2025

Про базову загальновійськову підготовку (БЗВП) студентів “вишів” заговорили після підписання змін до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу». Хоча нововведення запрацює лише з 1 вересня цього року, в мережі вже на різний лад перекручують інформацію. Дійшло до того, що БЗВП визначають ледь не передумовою майбутньої мобілізації студентів (про що наразі взагалі не йдеться).

👉 Розгляньмо поширені тези, які викликали обурення в українців.

❌ 1. Студентів, які пройшли БЗВП, зможуть мобілізувати до 25 років

Таку тезу просував нардеп Дмитро Разумков: “З 1 вересня у всіх вишах запроваджується обов’язкова базова військова підготовка. І якщо студент у 18 чи 19 років її пройде, а потім його відрахують, то його також зможуть мобілізувати!” [1].

✅ Цю інформацію спростував керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко: “Мобілізація в нас з 25 років. Тому мобілізація 18-річних студентів після БЗВП неможлива в принципі” [2].

✅ Насправді проходження БЗВП не є підставою для мобілізації чоловіків, яким не виповнилося 25 років, про це чорним по сірому написано на сайті Міністерства оборони України [3]. Навіть якщо студент згодом відрахувався з вишу. Водночас ситуація залишається незмінною: можна долучитися до служби в Силах оборони за власним бажанням на контрактній основі.

❌ 2. БЗВП є обов’язковою і для жінок, і для чоловіків

✅ БЗВП складається з теоретичної (90 годин) та практичної (210 годин) підготовок. Теоретична частина є обов’язкою для всіх студентів незалежно від статі й проводитиметься у закладах освіти як окрема дисципліна в межах навчального плану. Практична ж частина є обов’язковою лише для чоловіків. Жінки можуть долучитися за власним бажанням.

❌ 3. Практична частина обов’язкова для всіх студентів-чоловіків без винятків

✅ Практична частина дійсно є обов’язковою для чоловіків. Однак перед тим усі студенти повинні пройти медичний огляд. Тих, кого визнають непридатними за станом здоров’я, звільнять від практичної підготовки. Додатковими підставами для звільнення також є попереднє проходження військової служби в Україні або в інших державах до того, як отримали українське громадянство.

🦉 Недоброчесні спільноти в соцмережах і проросійські ресурси часто спотворюють інформацію, особливо коли йдеться про військову службу. Ця тема є чутливою, а тому її використовують для збільшення охоплень та залучення нової авдиторії.

Жодні зміни до Закону не передбачають примусову мобілізацію студентів. Впровадження БЗВП є частиною комплексної реформи системи військової підготовки громадян. Замість строкової служби надалі буде базова загальновійськова підготовка для студентів-чоловіків та базова загальновійськова служба для чоловіків.

✒ Підготувала Мар'яна Пенська
📖:
[1] https://t.me/Dmytro_Razumkov_official/3765
[2] https://t.me/akovalenko1989/8635
[3] https://mod.gov.ua/news/bzvp-u-zakladah-vishhoyi-osviti-shho-potribno-znati

25/01/2025

Відучора в фейсбуці масово поширюють допис про нібито побиття чотирьох військових, які служать у підрозділі “Химера” Головного управління розвідки України. За добу — понад 40 тисяч репостів (!), тисячі вподобайок і коментарів.

Авторка допису — користувачка Наталія Ліснік [1]. Вона заявляє, що серед постраждалих упізнала свого брата.

🗣 “Мій брат Потапенко Ярослав Володимирович служить у ГУР новостворений підрозділ "Химера" Ось що з ним роблять там і його побратимами роблять там. Тримали вклітках, постійно били і не давали їсти, закопували по шию в землю, клички командирів які знущаються Стас Чех і Вітя Одеса!!!! Забрали карточки і використовують їх гроші!!!”, – написала Лісник (орфографію збережено).

До тексту вона додала чотири світлини, на яких можна побачити людей із численними синцями на тілі.
✅ Проте на них не видно облич, а тілобудова деяких із них нагадує неповнолітніх. Кілька чоловіків стоять у шортах і кросівках. Такий одяг не відповідає січневій погоді (навіть бійцям ГУР властиво мерзнути). Лісник це пояснює тим, що фото зробили раніше.

Самі світлини публікуються вперше — більше ніде у відкритому доступі не зустрічаються. Що цікаво, Лісник сама не знає, що це за фото, каже, що їх їй скинув “хлопець із частини”.

✅ Також певні сумніви викликають і самі твердження Наталії Ліснік. Наприклад, у тексті сказано, що підрозділ "Химера" новостворений. Однак він існує з серпня 2022 року.

❗️ Сьогодні, 25 січня, в інстаграм-обліковці підрозділу "Химера" опублікували допис зі спростуванням. З повним текстом можете ознайомитися за посиланням [2].

✅ Якщо коротко, Ярослав Потапенко дійсно служив у ГУР. А ще він — колишній ув’язнений і нещодавно разом зі ще трьома чоловіками (теж колишні в’язні) намагався втекти з військової частини. Трьох утікачів затримали. На відео, яке записали 24 січня, можна побачити фізичний стан чоловіка – на тілі немає синців. Зверніть увагу на волосся, воно довше, ніж в усіх чотирьох чоловіків, що на опублікованих світлинах.

Хтось може сказати, що відео записали до побиття. Може навіть зранку, адже сестра опублікувала фото о 13:45. Але якщо поглянути на її текст, то можна прочитати, що чоловіка нібито закопували в землю. На відео чутно, як Ярослава запитують «Б’ють? В яму закопують?» Логічно припустити, що відео записали вже після того, як Наталія опублікувала допис.

У ГУР висувають припущення, що в оману Наталію може вводити четвертий утікач, якого досі не затримали. Цілком імовірно, що саме від нього Наталія отримала інформацію про закопування в землю та світлини.

✒ Підготував Дмитро Філіпчук
📖:
[1] https://www.facebook.com/share/p/1Dhd6fpLaV/
[2] https://www.instagram.com/p/DFPzdmqId16/?utm_source=ig_web_copy_link

23/01/2025

Після інавгурації Дональда Трампа глядачі активно обговорюють жест Ілона Маска під час своєї промови. Важко знайти медія, яке не приділило увагу цій ситуації. Одні вбачають в діях мільярдера ледве не підтримку фашизму, інші виправдовують його, мовляв, це всього лише «римський салют». Але чи дійсно римляни використовували цей жест? З’ясуймо.

❓ Звідки з’явилося поняття «римське вітання»?

«Римський салют» або «римське вітання» — вітальний жест, який нібито використовували жителі Стародавнього Риму. Таку версію поширював Беніто Муссоліні після створення Національної фашистської партії. Муссоліні апелював саме до давньоримського коріння, коли пояснював італійцям символізм фашистського жесту. Так він намагався підкріпити власну ідеологію; прибічники фашизму полюбляли звертатися до символів та історії Стародавнього Риму, аби надати своєму рухові більшого авторитету [1].

Можливо, римляни дійсно використовували подібний жест і піднімали праву руку догори, щоб продемонструвати повагу та пошану. Проте однозначно стверджувати цього не можна через брак доказів.

👉 Ця ідея походить від картини французького художника Жака-Луї Давіда «Присяга Гораціїв» 1784 року. Зображені люди — брати Горації — персонажі давньоримської легенди 7 століття до нашої ери, які перед своїм батьком приносять клятву з витягнутими й рівними рукам. Цілком імовірно, що художник, коли це малював, не покладався на достовірні історичні джерела, а керувався власною уявою та домислами [2]. Ба більше, історики стверджують, що до 1784 не знайдено жодного зображення, на якому римляни використовують «римський салют».

✅ Тож жест, який показав Ілон Маск, навряд чи має щось спільне з "римським вітанням". Щонайменше через те, що протягом століть саме поняття обросло низкою мітів і вигадок.

Римський салют — не єдине пояснення (або якщо хочете - виправдання) дій Маска. Однією з версій є клятва вірности американському прапору або «салют Белламі». Під час виголошення клятви людина має підняти руку вгору до прапора долонею догори. Цей жест з'явився в 1892 році за ініціятиви Френсіса Белламі, який написав текст клятви вірности прапору США. Пізніше схожий жест перейняли фашисти й тому американці в 1942 відмовилися від нього.

Оскільки відразу після свого жесту Ілон сказав: «Моє серце з вами», дехто вважає, що Маск необачно скинув руку вгору, щоб показати відданість та любов до народу Америки. Можливо Маск дійсно цим жестом бажав показати, що його серце з американським народом. Однак вираження емоцій таким способом може свідчити про брак знань в історії і політичну необережність.

Підготувала Мар'яна Пенська

📖:
[1] https://romanempiretimes.com/the-roman-salute-saluto-romano-how-did-the-romans-greet-each-other
[2] https://was.media/microformats/ne-vid-sercja-i-ne-do-soncja/
[3] https://morgancountyhistorymuseum.org/f/the-pledge-of-allegiance-and-the-bellamy-salute

21/01/2025

Читачі попросили нас перевірити тік-ток відео про відкриття “першого гірськолижного курорту в Києві”. На каналі стверджують, що три години катання коштує 400 гривень, для військових діє знижка 25%. Аби дізнатись адресу, пропонують перейти в телеграм-канал за посиланням у шапці профілю.

❌ Однак це — фейк. Для створення відео використали кадри з гірськолижного курорту в місті Нойс, що в Німеччині [1].

✅ В обліковому записі “afisha_kharkiv1” (понад 110 тисяч читачів) систематично поширюють відео про туристичні принади та цікаві локації, яких насправді немає ні в Києві, ні в Україні. Наприклад, нещодавно опублікували відео з кадрами закладу, який розташований у Таїланді, з написом “У Києві відкрився заклад, де все в рожевих квітах”. Або ролик про “першу шикарну плавучу сауну на Дніпрі”, яка, як ми з’ясували, насправді знаходиться у Берліні.

Усі ці фейки створюють для розкрутки низки телеграм-каналів. Якщо перейти, як і просять, за посиланням в шапці профілю, перед вами відкриється сторінка “Де відпочити Київ?”. Щоб отримати до неї доступ, вам доведеться надіслати запит на приєднання. Щойно ви це зробите, бот “Афіша” почне вас завалювати повідомленнями: “подати заявку”, “підтвердити заявку”, “підтвердити заявку останній раз” і так далі. Щоразу, коли ви натискатимете на ту чи іншу кнопку, вас підписуватиме на різні канали (“Афішний Хрещатик”, “37 вечорів | Київ”, “Давай відвідаємо Київ”).

Окрім того, що це відверто недоброчесна реклама, що вводить в оману, вона має ще один неочевидний наслідок — розкіл українського суспільства. Про це свідчать коментарі під відео: “на передовій вбивають наших військових, а тут багачі жирують!”, “краще б ці гроші на допомогу ЗСУ віддали”, “у Києві курорт, а в Херсоні “сафарі” на людей” тощо. До речі, ми вже досліджували наратив про “сафарі” [2].

✒ Підготувала Мар’яна Пенська

📖:
[1] https://search.app/idXsuUGnEdf2wZBa7
[2] https://www.facebook.com/share/p/1U3Le6oFjj/

20/01/2025

Знову? Знову! Чергова спроба виправдати російське суспільство й переконати світ, що “не все так однозначно”.

У престижному американському виданні The New Yorker з’явилася стаття під назвою “Чи справді росіяни підтримують війну в Україні?” [1]. У ній автор розповідає про дослідження, проведене російською “Лабораторією публічної соціології” або PS Lab, яке нібито виявило, що більшість росіян не є “рішучими прихильниками війни”, а їхні погляди “дещо складніші”.

🦉 Якщо ви вважаєте нашу роботу важливою, поширте цей текст уже зараз - так ми зможемо донести правду до більшої кількости людей. Зокрема на заході, адже ключові статті ми перекладаємо англійською мовою, попередні ви вже можете знайти на нашому сайті [5]. Дякуємо за довіру!

❓ Про що стаття?

Західна авдиторія давно захоплюється дослідженням “загадкової російської душі”, і ця стаття – чергова спроба занурити читача у настрої російського суспільства. Результати трьох досліджень про ставлення до війни, які проводила PS Lab, нібито відрізняються від офіційної статистики. Приміром, дані опитування, проведеного російським аналітичним “Левада-центром" свідчать, що війну підтримує 77 % росіян [2]. Але стаття The New Yorker ставить ці дані під сумнів, мовляв, під страхом утисків та ув’язнення не всі готові говорити, що думають насправді.

До такого висновку в PS Lab прийшли, коли провели перше опитування. Вони взяли 30 інтерв’ю після початку повномасштабного вторгнення. Зі слів соціологині, яка їх розшифровувала, в телевізорі показують картинку підтримки війни, натомість в інтерв'ю люди “були вражені війною, недовірливі, сумували”. Від того соціологині “полегшало”, бо “це були росіяни, яких вона знала: глибоко стурбовані мораллю та етикою, але водночас відсторонені від політики”. Друга хвиля інтерв’ю пройшла після мобілізації на росії.

Третя хвиля була влітку та восени 2023 року. Власне про неї детальніше і розповідає The New Yorker. Для аналізу три соціологині із PS Lab вирушили до різних регіонів росії: у містечко на Уралі, до Бурятії та Краснодарського краю. Вони пробули там близько місяця, спілкуючись із місцевими жителями, але не розкриваючи, що проводять соціологічне дослідження.

Автор статті створює атмосферу небезпеки, наголошує, що жінки поїхали працювати “під прикриттям”. Особливу увагу приділяють ризикам їхньої роботи: наприклад, у Краснодарі одна з респонденток після згадки інтерв’юерки, що “путін розпочав війну”, пригрозила викликати людей, які “за путіна вас розірвуть”. Ці деталі подані так, щоб представити їхню роботу як героїчну місію в пошуках правди.

Особливу увагу привертає вибір Бурятії як одного з регіонів для дослідження. Цей регіон часто називають лідером за кількістю загиблих у війні, а слово “бурят” стало синонімом воєнного злочинця в Україні. Одна із соціологинь для дослідження пішла волонтерити до центру, де плетуть маскувальні сітки. Спілкуючись із жінкою про вибір кольорів для сітки, соціологиня раптом висновує, що перед нею — “громадянське суспільство, на яке так сподівалися багато росіян”. Утім, вистачає розуму зауважити, що це “суспільство”, яке займається виготовленням сіток для російських снайперів, щоб вони могли ефективніше вбивати українців.

Звіт PS Lab говорить, що нібито лише 10-15% рішуче підтримують війну, 10-15% виступають категорично проти, а більшість — невизначена або займає “нейтральну” позицію. У тексті є спроба пояснити їхню поведінку: страхом, безпорадністю, відсутністю віри в демократичні зміни тощо. Такий підхід зміщує акцент із реальних злочинів російської держави та її громадян на співчуття, що, мовляв, вони теж “жертви”.

Власне темою “жертв режиму” і завершується стаття. У фіналі автор розповідає, як дослідження вплинуло на сприйняття соціологинями російського суспільства. Для однієї два роки інтерв’ю погіршили її ставлення. Для іншої – досвід роботи в Бурятії став “емоційно складним” через те, що її власні батьки підтримують війну. А спілкування з “доброзичливими жінками”, які роблять сітки для російських снайперів, змусило її замислитися над “природою зла”. Третя ж дослідниця побачила людей, “сповнених розгубленості, страху та гніву”.

Під час розмов про воєнні злочини вони спочатку відсахувалися й захищалися, але соціологиня пояснила їм, що вони також є “жертвами” – не через Україну, а через власний уряд, “який посилав їхніх синів і чоловіків на смерть”. Автор завершує думкою, що спілкування з дослідницями допомогло росіянам ставити під сумнів сенс війни. Однак ці сумніви так і не трансформуються в активні дії, бо, як зазначається, вони ще “не готові до цього”.

Головна проблема статті в тому, що мовчазна згода більшості росіян в тексті зображена як “невизначеність”, “складність” або “відстороненість”. А проте вона не менш небезпечна, ніж відкрита підтримка війни. Ця група людей створює пасивний фундамент, на якому тримається репресивний режим. Через свою бездіяльність вони фактично сприяють його злочинам. Автор або не помічає цього, або навмисно ігнорує. Він зосереджується на “внутрішніх суперечностях” нейтральних росіян, створюючи враження, ніби ці люди кращі за тих, хто відкрито підтримує війну, лише тому, що не мають чіткої позиції. Однак мовчання в умовах війни стає схваленням, навіть якщо воно продиктоване страхом або байдужістю.

Хто є цільовою авдиторією дослідження нескладно здогадатися, якщо зауважити, що всі три звіти були перекладені англійською мовою (перший ще й надрукували у вигляді книги у 2022 році).

❓ Хто автор?

Автором статті The New Yorker є Кіт Гессен – журналіст і письменник, який давно живе в США, але народився він у москві й звали його тоді Костянтином. Він є братом журналіст/ка Маші Гессен (говорячи про себе, вживає займенник “вони”). Вони так само пишуть до The New Yorker і відомі своєю критикою путіна. Вони позиціюють себе як прихильників демократії та прав людини. Водночас Гессен не вперше потрапляють в епіцентр уваги через неоднозначну позицію щодо України.

Нагадаємо, що ми писали, як у травні 2023 року виникла конфліктна ситуація на фестивалі World Voices, організованому Американським PEN у Нью-Йорку [3]. Українські письменники Артем Чех, Артем Чапай і режисерка Ірина Цілик були запрошені на дискусію про досвід письменників, які стали військовими. Проте вже після прибуття до Нью-Йорка вони дізналися, що організатори додали до програми захід за участю російських письменників, модерувати який мали Маша Гессен.
Українські учасники відмовилися брати участь у фестивалі, якщо в його програмі будуть їхні спільні заходи з росіянами. Організатори запропонували перенести російську дискусію поза межі офіційної програми, але Гессен відмовились, і зрештою захід скасували. Дискусія за участю українців відбулася. Після фестивалю в американському журналі The Atlantic з'явилась стаття, де йшлося, що на знак протесту Гессен вийшли з Американського PEN і звинуватили “жорстоких” українських письменників у “шантажі”.

У лютому 2024 Маша Гессен написали статтю до The New Yorker під назвою “Українська демократія в темряві”, де розповідали, що нині демократичні інститути в Україні припинили свою діяльність, реформи загальмувалися, а корупція залишилася невикоріненою. Чи знайшлося в цьому повчальному тексті місце причині цих викликів? Звісно, ні. У тексті відсутня будь-яка критика російської агресії. Такий наратив викликав обурення серед українців, бо створювалось враження, що Україна сама винна у зазначених проблемах. Парадоксально також, що представники країни, яка не змогла побудувати демократичні інститути у себе, вчать інших, як повинна виглядати демократія під час війни.

Статті Гессенів та подібні публікації у впливових західних медіа дедалі частіше стають інструментом просування наративів, які представляють російське суспільство не співучасником злочинів режиму, а жертвою. Такий підхід не лише знімає акцент з їхньої відповідальности за війну, але й створює хибне враження, ніби вони лише пасивно страждають. Чому вони так діють пояснив Тімоті Снайдер, історик і професор Єльського університету. Це типова поведінка людей із імперським мисленням — дегуманізувати реальних постраждалих і претендувати на їхню роль [4].

✒ Підготувала Альона Маліченко

📖:
[1] https://www.newyorker.com/news/a-reporter-at-large/do-russians-really-support-the-war-in-ukraine
[2] https://www.radiosvoboda.org/a/news-opytuvannya-rosiyany-levada/32809095.html
[3] https://www.facebook.com/behindtheukrainenews/posts/pfbid0kkeqQ6ycUoxF5HnM5ZDFFrWtVhSDgHakxEhsQw83Xu8tHR9rZqDDkPQRrbisp62Ml
[4] https://snyder.substack.com/p/playing-the-victim
[5] https://behindthenews.ua/en/

Address

Https://behindthenews. Ua/
Kyiv

Website

https://behindthenews.ua/

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when По той бік новин posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Videos

Як діпфейки дискредитують мобілізацію, а ШІ-картинки затягують у секту

Штучний інтелект допомагає пропаганді. Завдяки ШІ російські фейкороби змінюють обличчя й генерують промови, як-от сталося з нібито працівником ТЦК, який «потрапив на фронт і заспівав по-іншому». Та небезпеку нині може нести й «патріотичний контент»: ви ж бачили згенеровані ШІ картинки про близнючок, які «служать у ЗСУ та просять привітати з днем народження»? Сторінки з такими картинками набирають мільйони лайків, але нерідко за ними стоїть росія чи Китай. Про штучний інтелект, дискредитацію ЗСУ та китайську секту, що атакує українців фейковим «позитивним патріотичним контентом», дивіться у новому епізоді «Мій персональний фейк».

🦉 Доброго ранку, любі читальники та читальниці!

Доброго вечора, любі фактчекери!

Shortcuts