What are the opening hours?

Monday 09:00 - 18:00 Tuesday 09:00 - 18:00 Wednesday 09:00 - 18:00 Thursday 09:00 - 18:00 Friday 09:00 - 18:00

Журнал "Кіно-Театр"

Home
Ukraine
Kyiv
Журнал "Кіно-Театр"

Аналітичний журнал про сучасні кіно та театр

оскип” (вул. Межигірська, 21), у фойє кінотеатру “Жовтень” (вул. Костянтинівська, 26) та мережі книгарень “Є” (вул. Спаська, 5; вул. Саксаганського 107/47, вул. Лисенка, 3), в редакції (вул. Сковороди, 2, НаУКМА, корп. 1, к. 216). А також у книгарні “Українська книга” в Чернівцях (Центральна площа, 10).
Передплатити журнал “Кіно-Театр” можна в будь-який час в усіх поштових відділеннях України та на сайті ДП "Преса": http://presa.ua/kino-teatr.html . Передплатний індекс 74249.

В редакції "Кіно-Театру", окрім журналу, регулярно видаються книги про кіно та театр. Ось перелік тих книг, які нині є в наявності і можна придбати в редакції:
1. Лариса Брюховецька. Національне кіно з європейським світоглядом. К., 2022. - 100 грн.
2. Бібліографічний покажчик журналу «Кіно-Театр» (1995-2010). К., 2010. – 50 грн.
3. Лариса Брюховецька. «Приховані фільми». К., 2003. – 70 грн.
4. Лариса Брюховецька. «Кінопростір Антона Тимонишина. Від ракет ФАУ-2 до Артура Абста». К., 2016. – 70 грн.
5. Йоанна Левицька. «Повернення до коріння. Українське поетичне кіно». К, 2011. – 50 грн.
6. «Вистраждане і пережите» (мемуари О. Бабишкіна). К., 2013. – 100 грн.
7. «Кінорежисер світової слави». Зб. наукових статей. К., 2013. – 50 грн.
8. Лариса Брюховецька. «Таємна історія фільмів. Пам'ять документів». К., 2021. – 100 грн.
9. Енергія відродження. Українське кіно 2014 – 2020. Колективна монографія. К., 2022. 80 грн.
Графік роботи редакції можна уточнити за телефоном: 0632178033

25/06/2024

«Англійський Воїн»: продюсер «Мавки» та батько актора Тома Харді екранізують книгу про війну в Україні

Фільм розповідає надзвичайну історію 48-річного Шона Піннера — британського військового, який воював за Україну в складі 36-ї бригади морської піхоти з 2018 року, потрапив в російський полон у Маріуполі у 2022 та був засуджений до страти в «ДНР».

Як пише провідне американське медіа про кіно Hollywood Reporter, фільм буде створений продакшн-компанією United Heroes. Стрічка має робочу назву «Англійський Воїн» (The English Warrior) та заснована на книзі Шона Піннера про війну в Україні, назва якої в оригіналі походить від слів його дружини невдовзі перед російським полоном — «Живи. Борися. Виживи».

24/06/2024

Остаточно нелегітимна. Держкіно таки мусить переобрати Раду з державної підтримки кінематографії
Детектор Медіа

Позивач — Національна спілка кінематографістів, що у травні минулого року подала позов проти Кабінету Міністрів, який продовжив повноваження членів Ради, посилаючись на воєнний стан. Повноваження складу органу закінчилися в березні 2023-го.

Суди тривали цілий рік, і у квітні цього року Шостий апеляційний Київський адміністративний суд ухвалив, що рішення Кабміну таки було незаконним. Проте Держкіно подало клопотання вже у Верховний Суд, і його задовільнили. Починаються пітчинги на отримання державного фінансування, які велика частина кіноспільноти бойкотує, називаючи незаконними.

Нині ж адвокатка Надія Денисюк написала у фейсбуці, що Держкіно таки муситиме провести конкурс на новий склад Ради:
«Конкурс мав відбутись в березні 2023, але Держкіно нахабно, прикриваючись війною, вирішило поза законом не проводити конкурс. Кабмін виніс відповідну постанову.
Що означає скасування постанови?
1) Всі субʼєкти кінематографії матимуть право обрати новий склад Ради, який повинен діяти в інтересах українського кіно. Не телебачення чи власних інтересах. Це вкрай важливий орган в індустрії.
2) Держкіно повинно провести новий конкурс згідно закону.
3) Майже 600 млн бюджетних коштів на 2024 для підтримки кіно не будуть використані неповноважним органом».
Ми звернулися до Надії по додаткові роз’яснення. Нас зокрема цікавило, чи є законними пітчинги, які цими днями провело Держкіно; майбутня Рада має оцінювати їх чи потрібно буде провести нові.

«Зараз найперше має бути конкурс на нову Раду. Далі конкурс мав би не рухатись, якщо вони задніми числами не прийняли рішення. Бо я поки не розібралась, які вони точно рішення прийняли останні дні і чи нічого поза тим не приймали. Але Держкіно не має робити будь-які дії на виконання рішень Ради, які були прийняті взагалі після 23 квітня, коли рішення винесла апеляція.

Адже з того моменту рішення про скасування постанови про продовження повноважень набрало законної сили. Усі рішення цієї ради з 31.03.2023 підважені. Тобто законність рішень набагато важче довести, ніж незаконність. Тому продовження конкурсу означало б ще більше порушення закону, а правильно було б оголосити новий конкурс», — пояснює Денисюк.
Фото: фейсбук-сторінка Надії Денисюк
Детектор Медіа

23/06/2024

Ніхто до нас не воював
(Уривок зі статті на сайті "Українська правда")

"Голлівуд нічого не знає про справжню війну.

"Взвод", "Падіння чорного яструба", "Апокаліпсис сьогодні" не приносять користі тим, хто хоче зазирнути в окопний побут. У нашій реальності героям цих стрічок можна заздрити. Тому що їхня війна не має нічого спільного з нашою.

Після Другої світової в усьому світі кадрові армії воювали з партизанським рухом. Так було у В'єтнамі та в Афганістані. В Чечні та в Сирії. Знову в Афганістані та в Іраку. Винятки траплялися – Корея, ірано-іракська війна чи битва за Фолкленди, – але були такими рідкісними, що радше підкреслювали загальне правило.

Битва з партизанами має свою особливість. Кадрова армія застосовує все, що стоїть на її озброєнні. Вона контролює небо – тому її солдати можуть розраховувати на підтримку з повітря. Має броню, яка тримає периметр. Вона має бази, повернення куди знаменує для бійців закінчення бойових дій.

Усьому цьому партизани можуть протиставити хіба що стрілецьке озброєння, гранатомети та міномети. Вони влаштовують засідки, закладають фугаси, мінують дороги та стежки. Єдиний спосіб для них завдати удару по армії – це зблизитися з нею на відстань стрілецького бою. А тому в фільмах про ці війни ми бачимо суцільний вогневий контакт.

Все це не має нічого спільного з нашою війною.

Тому що наша війна – це зіткнення двох військових машин. В арсеналі кожної є артилерія та броня, авіація та ППО, ракети та дрони. Обидві сторони можуть вражати цілі на відстані в десятки кілометрів. Щоб вступити у вогневий контакт із ворогом, потрібно спершу зблизитися з ним. А це саме собою завдання із зірочкою..."

Павло Казарін, для УП

23/06/2024

Відбулася прем’єра вистави «Перевізник», спільного проєкту театрів Миколаєва та Херсона.

21 червня у Миколаївському академічному художньому драматичному театрі пройшло відразу три події: пресконференція за участю керівників театрів, режисера й артистів, власне, сам показ вистави та творча зустріч, під час якої було обговорення побаченого, теми відновлення регіонів зокрема й країни в цілому, обмін досвідом.

«Війна продовжується і проєкти, які повинні сьогодні показувати більшості суспільства, повинні бути дуже актуальні на часі», – зазначив директор Миколаївського академічного художнього драматичного театру Артем Свистун.

«Ми точно не забудемо, але важливо щоб і люди, які цього не бачили, зрозуміли, що пережили херсонці і що тисячі людей досі переживають на лівому березі», – зазначив режисер вистави Сергій Павлюк.

Роль Сусіда виконував заслужений артист України Сергій Михайловський. Водночас він був асистентом режисера та головним відповідальним за автомобіль, справжній автомобіль, який стоїть просто посеред сцени.

Перевізника Василя грав заслужений артист України Руслан Вишнивецький, в якого є власний непростий досвіт виїзду з окупації. «На жаль виїхав з окупації з п'ятого разу, тому бачив різних перевізників. І, як сказав Сергій, перевізник тут не я, а саме «Запорожець», – сказав артист.
Фото: Сергій Кононенко

21/06/2024

Кримінальна драма українського режисера та військового Олега Сенцова вийшла онлайн одразу на декількох онлайн-платформах. Стрічка доступна для перегляду на Sweet.TV, Megogo, Київстар ТБ, Takflix.

«Носоріг» є другою повнометражною роботою українського режисера Олега Сенцова. Світова прем’єра фільму відбулася на 78-му Венеційському кінофестивалі в офіційній конкурсній програмі «Горизонти», українська – на Київському тижні критики. Стрічка Сенцова була визнана найкращою на Стокгольмському міжнародному кінофестивалі. Історія фільму заснована на реальних подіях 90-х в Україні. Головний герой на прізвисько Носоріг потрапляє до кримінального світу і починає свій кривавий шлях, який приведе його зовсім не туди, куди він очікував.

«Велика частина нашого суспільства живе "по понятіям", а не по закону, і це наша проблема як держави. Моєю задачею було показати все реалістично, без романтизації. У фільмі сцени насилля й сексу показані реалістично, і сцени життя цих людей теж. Бо вони – не хороші хлопці», – розповів режисер Олег Сенцов про ідею фільму в інтервʼю для Суспільне Культура.

Знімання «Носорога» проходили в Кривому Розі, Львові та Києві й завершилися в грудні 2020 року. У кінотеатральний прокат фільм вийшов в лютому 2022 року – за один тиждень до повномасштабного вторгнення. За цей час до лав ЗСУ доєдналась частина команди фільму – режисер Олег Сенцов з перших днів знаходиться в гарячих точках, а виконавець головної ролі Носорога, актор Сергій Філімонов, служить у батальйоні «Вовки Да Вінчі». Євген Світличний, який втілив роль Карася, загинув, захищаючи Україну.

Рецензію на фільм можна прочитати в журналі "Кіно-Театр": 2022, № 3.

20/06/2024

Стартував проєкт «Театр Ветеранів»

Управління комунікацій Командування Сил територіальної оборони ЗСУ («ТРО Медіа») оголосило про старт нового проєкту – «Театр Ветеранів». Презентація відбулася 18 червня у Театрі Драматургів у Києві (вулиця Петра Сагайдачного, 25Г). Художнім керівником цього проєкту є драматург і співзасновник Театру Драматургів Максим Курочкін.

Протягом двох місяців 17 ветеранів з першої навчальної групи вивчатимуть основи драматургії, акторської майстерності, напишуть та поставлять свої перші п’єси. До занять залучені психологи. Прем’єри вистав відбудуться у серпні-вересні 2024 року. Проєкт реалізовується за підтримки Всеукраїнської профспілки захисників України, спортсменів та працівників сфер.

Ініціатива несе в собі три важливі місії. Перша місія: творче та емоційне відновлення українських воїнів. Театр Ветеранів це інноваційний простір психологічної реабілітації, що започаткували ТРО Медіа спільно з київським Театром Драматургів.

Друга місія: створення повноцінного мистецького продукту, текстів та вистав, що зможуть гідно презентувати історії українських воїнів на міжнародних арт-майданчиках. Мета – достукатись до світової спільноти засобами сучасного театру, дати змогу бачити події російсько-української війни очима самого переконливого свідка – українського громадянина-захисника.

Третя місія: сигнал українському суспільству – люди з травматичним бойовим досвідом це потужне джерело креативного творення, енергії розбудови та змін. За правильного адміністрування громадські інституції можуть ефективно інтегрувати ветеранів у суспільно-значущі проєкти, створювати різновекторні зв’язки та знижувати рівень напруги в суспільстві.

Фото з сайту Укрінформ

19/06/2024

16 червня у Чернівцях офіційно відкрили фестиваль глядацького кіно Миколайчук OPEN.

Упродовж кінофестивалю глядачам покажуть 60 повнометражних і короткометражних фільмів.
Відкрився фестиваль прем’єрою фільму "Мертві не завдають болю", режисером якого виступив відомий американський актор Вігго Мортенсен. Глядачі мали можливість не тільки переглянути стрічку, а й поспілкуватися з самим режисером після показу. Вігго Мортенсен підкреслив важливість події та вкотре висловив свою підтримку Україні:

"Дякую, що запросили на фестиваль, це велика честь бути тут. Миколайчук OPEN – ще молодий фестиваль, але я бачу, як швидко він розвивається. Він має амбіції показувати як українське, так і міжнародне кіно своїй аудиторії. Щасливий, що сьогодні можу представити результат роботи своєї команди. Можливо, саме цей фільм буде близький багатьом українським глядачам. Як у країні, де я народився, так і в інших країнах, хочу запевнити, що абсолютна більшість людей підтримує вас, українців, у цій боротьбі за свободу", – зазначив Вігго Мортенсен.

На закритті відбудеться показ фільму "Яремчук: Незрівнянний світ краси", реж. Артем Григорян. Документальна біографічна драма про життя та кар'єру першої української поп-зірки — Назарія Яремчука. Фільм складається з інтерв'ю з близькими Назарія, його особистих щоденників та ексклюзивних хронік. Перед нами розкривається його шлях від перемоги на сцені "Пісні року-71" у складі ВІА "Смерічка" до політичних переслідувань від КДБ, смерті Володимира Івасюка та виступах у Чорнобилі й Афганістані.

Фестиваль триватиме до 23 червня.
За матеріалами «Молодий буковинець».

18/06/2024

15 - 16 червня у Швейцарії офіційно розпочався перший Саміт миру за участі 100 делегацій – 92 країн та 8 міжнародних організацій.

На саміті продемонстрували фрагмент вистави «Конотопська відьма» Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка у постановці Івана Уривського.

Євген Нищук, генеральний директор-художній керівник Національного театру ім. Івана Франка: “Конотопська відьма – це голос сучасної України, яка бореться з темрявою за своє існування. Це сучасна історія про силу українського духу та його незламність. Духу, що сповнений світла правди та голосно звучить сьогодні крізь віки у єдиному прагненні жити, творити, перемагати!”

Цьогоріч вистава «Конотопська відьма» стала лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка у категорії “Театральне мистецтво”.

16/06/2024

На гостини до Івана
15 червня на Чернівеччині - малій Батьківщині Івана Миколайчука, відбула низка заходів на його вшанування.
Зранку у Чернівцях відбулось покладання квітів до меморіальної дошки Івана Миколайчука. Доброю традицією вже є мандрівка до рідного села Івана - Чорториї, де коло музею-садиби зустрілись ті, хто шанують його творчість. Почесними гостями Чорториї цьогоріч стали Лариса Кадочникова, Наталія Сумська, Валентина Ковальська, Лариса Брюховецька, Сергій Тримбач, Сергій Борденюк. Того ж дня, розповіддю про видатного актора, сценариста та режисера від кінознавця Сергія Тримбача на Буковині стартував кінофестиваль "Миколайчук OPEN".

15/06/2024

Сьогодні б виповнилося 83 роки видатному українському кіноактору, сценаристу, режисеру Іванові Миколайчуку.

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий.
Народився в с. Чортория Чернівецької області у багатодітній сім'ї Катерини та Василя Николайчків.

У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської. 1965 — Закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

В кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики “Двоє”.
Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Особливо кінострічка “Тіні забутих предків”, яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнанана однією з двадцяти найкращих картин світу.
Реальний і міфічний, ніжний і жорстокий, багатоликий і багатоманітний, в головній ролі чи в епізодичній, він міг внести у кінострічку щось неповторне, своє, те, що не виходило в інших. Про феномен Миколайчука свідчить бодай те, що кожен український фільм з його участю відрізняється від тих, де він не знятий. “Коли б нинi запитали, чи міг би інший актор зіграти роль Івана Палійчука в „Тінях забутих предків”, я б відповіла б: „Ні-ні! Тільки Миколайчук!”. Інакше то був би інший фільм, і було б все інше» — говорить Лариса Кадочнікова, та сама Марічка з “Тіней…”.
Миколайчук завжди шукав нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилювало. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському. У сімдесяті почалися гоніння на діячів культури. Сильним ударом для українського кіноматографа стало вилучення з кіно, а потім і арешт Сергія Параджанова. Торкнулося це й Івана. В 68- му під час зйомок “Аннички” хтось звинуватив його у націоналізмі. А після фільму “Білий птах з чорною ознакою” життя Миколайчука зовсім ускладнилося. Адже стрічка, котра здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих націоналістичних сил.
Й досі залишається загадкою, як у 1979-му Івану Миколайчуку вдалося втілити давню мрію — зняти свій фільм. “Вавілон ХХ” прозвучав як вибух в українському кіноматографі. Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами фільм увібрав в себе все найкраще, що міг їй дати Миколайчук-сценарист, Миколайчук-режисер і нарешті Миколайчук-актор.
Подальшу долю митця затьмарили адміністративні утиски поетичного кіно, що сприймалося як “націоналістичний ухил” у культурі. Миколайчуку більше не давали знімати. Хоч у нього й були спроби продовжити себе в режисурі. Однак, його стрічка “Така пізня, така тепла осінь” вже не мала такого успіху як “Вавілон ХХ”. У 1983-му були написані “Небилиці про Івана”, а у 1984-му режисер готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, та постановку “Небилиць…” було дозволено тільки восени 1986 року. На жаль, через важку хворобу, розпочати зйомки фільму він так і не зміг.
Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, “табу” на фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора. 3 серпня 1987 року Івана Миколайчука не стало.
Лариса Брюховецька

14/06/2024

#Чернівці
Сьогодні, 14 червня, у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка відбулась презентація книги головної редакторки Журнал "Кіно-Театр" Лариси Брюховецької "Іван Миколайчук як національний митець".
У цій зустрічі взяли участь Народна артистка України Наталія Сумська та славнозвісні побратими Івана Миколайчука - ансамбль народних музикантів із с. Глиниця.

14/06/2024

13 червня у Бібліотеці Павла Усенка в Києві відбулась творча зустріч, присвячена пам'яті Івана Миколайчука за участі Народної артистки України Валентини Ковальської та головної редакторки Журнал "Кіно-Театр" Лариси Брюховецької.
Під час свого виступу Лариса Брюховецька презентувала монографію "Іван Миколайчук як національний митець", а Валентина Ковальська поділилась спогадати про життя і творчість родини Миколайчуків.
Завершилась зустріч покладанням квітів в сквері імені Івана Миколайчука.

14/06/2024

.

17 - 23 червня в Івано-Франківську відбудеться І Український Шекспірівський фестиваль.
Як зазначають організатори, - це не «свято мистецтва» і не «розваги під час війни»: "Ми хочемо продемонструвати, що фестиваль може бути інструментом соціально-політичних змін, інструментом публічної дипломатії та платформою для діалогу із демократичним світом."
Отож, мета фестивалю - стати частиною Європейської мережі Шекспірівських фестивалів, які існують в різних країнах, аби український голос чули.

Програма фестивалю складається з двох основних частин: вистав театрів з України, Молдови та Італії, показів студентських робіт, а також публічних лекцій, дискусій, круглих столів і майстеркласів.

12/06/2024

Ювілей!

12 червня 1964 року народився Анатолій Васильович ГНАТЮК — український актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, співак, телеведучий. Заслужений артист України (2004), Народний артист України (2015).

Закінчив КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (майстер Валентина Зимня). З 1985 року (з паузою у 5 років) – актор Київського національного театру ім. І. Франка. Зіграв близько 20 ролей, серед яких: Степан («Кохання в стилі бароко» Ярослава Стельмаха), Голохвастов («За двома зайцями» Михайла Старицького, обидві – реж. Сергій Данченко), Санчо Панса («Сміх і сльози Дон Кіхота» за романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» Сервантеса, реж. Василь Сечін), Шельменко («Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка, реж. Петро Ільченко), Остап Бендер («Великі комбінатори» за романом «Дванадцять стільців» Ільфа і Петрова), Менахем у «Поминальній молитві» Григорія Горіна (обидві – реж. Дмитро Чирипюк). Співпрацює із Запорізьким театром ім. В. Магара, Київським «Сузір’ям», Полтавським театром ім. М. Гоголя. Вів телепрограми «Музична пошта» (УТ-2), «Фільм на замовлення» (СТБ), «Київ театральний з Анатолієм Гнатюком» («Київ»). Знявся у фільмах: «Троянський спас» Олександра Денисенка (2004), «Дев’ять життів Нестора Махна» Миколи Каптана (2006), «Трубач» Анатолія Матешка (2014), серіалах «Чоловік на годину» та «Дві матері» Євгена Баранова (II) і Анни Яровенко (2018) та ін.

У Журналі «Кіно-Театр» №6/2021 Вікторія Котенок опублікувала своє інтерв’ю з Анатолієм Васильовичем «Людина усмішка. Анатолій Гнатюк». Фрагмент розмови:

«– 30 років роботи у театрі, за вашими відчуттями, це мало чи багато для актора?

– І багато, і мало… Багато, бо цифра солідна. А мало, бо є відчуття, що ти не награвся, ще не зіграв щось важливе. Мені пощастило за цей час попрацювати з великими режисерами і акторами, серед яких Богдан Ступка, Степан Олексенко, Віталій Розстальний, Марина Герасименко, Юлія Ткаченко. А ще Цимбаліст, Гашинський, Куманченко, Копержинська… Наталя Ужвій приймала мене в актори театру у 1985 році...

– Які ролі стали етапними в театрі?

– Перша важлива – у виставі Василя Сечіна, який приїхав з Німеччини. Він поставив «Сміх і сльози Дон Кіхота» за Сервантесом. І Данченко порекомендував йому взяти мене на роль Санчо Панси. Дона Кіхота зі мною грав заслужений артист України Володимир Горобей, світла йому пам’ять. Спершу я здивувався такому розподілу, адже я за фактурою худий. Але ця роль стала для мене зрештою знаковою, бо після неї мене почали помічати.

Мельпомена мені подарувала розкішні ролі. Наприклад, Степана у виставі «Кохання в стилі бароко». Вже згадані Голохвастов, Шельменко і Бендер. А ще Хлестаков в «Ревізорі», якого я їздив два роки грати у Запоріжжя. Цікава була робота!

В «Кавказькому крейдяному колі» Брехта у постановці литовського режисера Лінаса Зайкаускаса я зіграв три ролі – Оповідача, Брата Лаврентія і Судді Аздака. У виставі «Різдво в домі Куп’єлло» за п’єсою Едуардо де Філіппо, яку поставив Олександр Денисенко, я зіграв головного героя – Луку Куп’єлло. Вистава йшла на малій сцені театру. Була вистава «Український романс. Ностальгія» у постановці Олександра Білозуба, де я зіграв начальника вокзалу. У ній були зібрані популярні українські романси та хіти минулого століття, які актори нашого театру виконували наживо. А одна з останніх робіт – Менахем у «Поминальній молитві» Дмитра Чирипюка…

(...)
– Майже всі ваші герої так само позитивно налаштовані. А яких героїв нам сьогодні бракує на сцені чи на екранах?

– Я би нині на широкі екрани виводив героїв з нашої історії, які боролися і перемагали, захищаючи свою батьківщину. У нас їх так багато… На них треба виховувати молодь. Адже в країні триває війна. Тому показувати треба своїх героїв-переможців. До побутових серіалів я би додав історичні, документальні про нинішніх солдат. Нам треба прославляти своє, як це робить увесь світ. Погляньте як американці прославляють свою армію, свій стиль життя… Чому ми весь час соромимося самих себе хвалити?.. Не соромтеся, панове! Любіть себе й інші вас полюблять!».

12/06/2024

12 червня народився Олекса́ндр (Лесь) Миха́йлович Задніпро́вський — український актор театру, кіно та дубляжу. Народний артист України (1998).

У 1975 році закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс А. Скибенка). Відтоді - актор Національного українського драматичного театру імені Івана Франка.

Основні ролі у театрі: Хома Кичатий («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Блез (однойм. п’єса К. Моньє), Дон Алонсо («З коханням не жартують» П. Кальдерона), Гетьман Дорошенко (однойм. драма Л. Старицької-Черняхівської), Степан («Бояриня» Лесі Українки), Король Генріх ІІ («Я, Генріх ІІ» Дж. Ґольдмена), Федір Карамазов («Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським), Нельсон («Леді і адмірал» Т. Реттіґана).

У Журнал "Кіно-Театр" №5/2023 Олександр Саква присвятив Маестро статтю «Парадокс Леся Задніпровського. Післямова до ювілею актора». Зокрема, в ній йдеться: «Акторська мудрість, - за словами Леся Задніпровського, - виявляє себе саме в здатності до змін трансформації і оновлення свого психічного апарату згідно вимог часу, мінливих ритмів і духу епохи, що стримить у завтра. Актор має бути попереду публіки, та не повинен їй це дати відчути. Театр єднає людей через узгодження глядацьких уявлень про світ , чуттєво солідаризує зал, та до снаги таке лише вправним виконавцям. Коли режисери, що вважають себе авангардистами, кажуть мені: «Стара школа!» - я їм нагадую: «Добре, що школа все ж є!». Адже саме постановочна сваволя й акторська безпритульність породжують таку мистецьку порожнечу, що святих виносить! Актор, своєю чергою, має бути відкритим до нового, інакше він не зможе транслювати в зал послання мовою, що зрозуміла публіці, тим паче – молоді. А майбуття – за нею.

І ще одне. Без споріднення й взаємної активації партнерів про сценічний ансамбль можна забути відразу. А поза ансамблем театр не живе, сповзаючи в хаос.»

12/06/2024

На фестивалі Transilvania International Film Festival (TIFF) у Румунії покажуть одразу два українські фільми — "Сірі бджоли" Дмитра Мойсеєва та "БожеВільні" Дениса Тарасова.
Про це 11 червня розповідає Держкіно.

Кінофестиваль у Румунії триватиме з 14 по 24 червня. Це найбільший фестиваль країни, присвячений повнометражному кіно, який щорічно проходить в історичній столиці Трансильванії, місті Клуж-Напока.
Transilvania International Film Festival заснували у 2002 році. Цей фестиваль відомий своєю конкурсною програмою для режисерів, які презентують свої перші та другі фільми.

Організатори зазначають, що основною метою фестивалю є просування кіномистецтва шляхом представлення найбільш інноваційних та видовищних фільмів сучасності, які вирізняються оригінальністю й незалежністю вираження, відображають незвичні кіномовні форми або фокусуються на актуальних тенденціях молодіжної культури.
Стрічка "Сірі бджоли" — це екранізація однойменного роману українського письменника Андрія Куркова.
Це історія про тих, хто живе на війні на сході України. Двоє головних героїв-пенсіонерів, "ворогів дитинства" живуть лише вдвох у "сірій зоні" поблизу лінії фронту в невеличкому селі без електроенергії.
Перший повнометражний фільм Дениса Тарасова "БожеВільні" - це історична драма, у якій показана історія молодої людини, яка жила в 1970-х рр. в СРСР і потрапила до психіатричної лікарні через любов до забороненої в ті часи західної рок-музики.
Режисер зазначив, що це перший ігровий фільм, який "відверто підіймає тему «каральної психіатрії» в СРСР". В основу сценарію покладено спогади жертв репресивної медицини.

Підготовлено за матеріалами Суспільне. Культура.

12/06/2024

Українська театральна трупа біженців представить "Короля Ліра" у Великій Британії
Театр-студія внутрішніх переселенців "Ужік" з Ужгорода вперше представить свою постановку "Короля Ліра" за п'єсою Вільяма Шекспіра у Королівському шекспірівському театрі в Стратфорді-на-Ейвоні 14–15 червня.
Трупа налічує 12 учасників (десять жінок і двоє чоловіків), серед яких немає професійних акторів — це вчителі, студенти, робітники, продавці та лікарі, які переїхали до Ужгорода під час війни. Вони виступатимуть українською мовою без субтитрів, але, за словами Королівської шекспірівської компанії, абстрактний і візуальний характер вистави дасть змогу насолоджуватися нею навіть тим, хто не розуміє мови.
Режисер В'ячеслав Єгоров зазначив, що ця постановка стала терапевтичною подорожжю для всіх її учасників і символом стійкості та єдності перед труднощами.
"Для мене війна в Шекспіра — це лише на папері, а трагедія, що сталася в реальному житті, — це абсолютно інше, це інший рівень. Ми повинні зрозуміти, що війна означає смерть".
Історія театральної трупи також надихнула на створення документального фільму "Король Лір: Як ми шукали любов під час війни", який був презентований на міжнародному кінофестивалі документального кіно DMZ минулого року.

Підготовлено за матеріалами Суспільне. Культура.

10/06/2024

ІІІ ПТАХ - Український Кінофестиваль у Великій Британії
Дорогі друзі!
Триває подання на ІІІ ПТАХ - Український Кінофестиваль у Великій Британії для участі у Конкурсі та в Програму нашого кінофестивалю.
В Конкурс приймаються фільми, що були створені українськими кінематографістами із усього світу впродовж останніх трьох років, тими, хто працює в Україні та тими, хто живе та працює в будь якій іншій країні світу.
Фестиваль приймає роботи як присвячені війні, (вони відзначаються в окремій категорії), так і роботи інших жанрів та тематик в різних категоріях:
Ігрові повнометражні та короткометражні,
документальні повнометражні та короткометражні,
експериментальне кіно та музичне відео.
В цьому році ми додали окрему категорію анімаційних фільмів, тож щиро запрошуємо подавати анімаційні фільми будь якої довжини.
Покази ІІІ ПТАХ УКМФ проходимуть протягом року починаючи із Вересня за традицією у Брайтоні, а також в Лондоні та ще декількох містах Великобританії таких як Кардіф, Шорем на морі, Ньюхейвен, тощо.
Фестиваль підтримують британські кінематографісти, публічні діячи, члени Парламенту, міська Влада міста Брайтон, кінотеатри мережі PictureHouse.
Традиційно висвітлюють події фестивалю ВВС та Телевізійний Медіахолдинг Latest TV.
У минулому сезоні впродовж 6-и днів ми продемонстрували понад 50-и фільмів , серед яких були головні прем'ери України.
Наша аудиторія - це українські біженці та британці, що щиро цікавляться українським кіно. Нателею Вальдою, генеральною директоркою фестивалю також створена телевізійна програма для британського телебачення, що висвітлює та популяризує фільми із програми ПТАХ фестивалю. Ми підтримуємо поширення української культури кіно, а ви підтримуєте наш фестиваль своїми творами!
Чекаємо на ваші фільми!
Фільми приймаються до 1 серпня 2024.
8 червня спливає Regular Deadline
З сайту НСКУ

09/06/2024

З 13 по 16 червня в столиці проходитиме Фестиваль української музики в українському кіно. На глядачів чекають чотири дні, п’ять композиторів, 9 фільмів.
Фестиваль Soundtrack:Ukraine започаткований у 2024 році в Києві, він поєднує кіно (ігрові, документальні та анімаційні фільми), але сфокусований на музиці – на розумінні того, що саме музика «додає» сюжету, який контекст існував поза музикою, якою людиною вона написана, як створювався саундтрек протягом сторіччя німого та звукового кіно. Фестиваль – це діалоговий простір про зв’язок музики, часу й прогресу, Він прагне виходити за межі кіноекрана, дозволяючи глядачам побачити, як саме музика змінює, рухає та доповнює кіносюжет.
Головні частини форуму– кінопокази, цикл обговорень музики фахівцями, концерти, саме тому Фестиваль об’єднує команди та простори кінотеатру «Жовтень», Національну філармонію України, Довженко-Центр та Музей кіно.
В кінотеатрі «Жовтень» відбудуться кінопокази, концерт-відкриття та обговорення музики в кіно
В Національній філармонії України – дискусії, заключний концерт
У Довженко-Центрі – сучасна музика

Address

Вулиця Григорія Сковороди 2
Kyiv

Opening Hours

Monday	09:00 - 18:00
Tuesday	09:00 - 18:00
Wednesday	09:00 - 18:00
Thursday	09:00 - 18:00
Friday	09:00 - 18:00

Telephone

+380444256096

Website

https://ktm.ukma.edu.ua/index.php/ktm

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Журнал "Кіно-Театр" posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Журнал "Кіно-Театр":

Videos

#новини_театру #молодий_театр Київський Молодий театр з виставою “Сон літньої ночі” брав участь у Шекспірівському фестивалі в Нойсі. Після вистави модератори фестивалю, актори та глядачі зібралися разом, щоб обговорити українську версію Шекспіра. Постановку директора-художнього керівника Молодого театру Андрія Білоуса назвали однією з найкращих версій шекспірівського "Сну...". Особливу увагу присутні звернули на музику, створену Іллею Чопоровим, на оригінальне режисерське рішення і талановиту акторську гру. Андрій Білоус п’єсу Шекспіра трактує як унікальну ритуальну дію. Поетизує народні обряди словами великого драматурга. Знаходить в глобальній сюжетній лінії ключ до національного коду та адаптує його до сьогодення. Проводить паралель з нашими історичними міфами та перетворює головних героїв з греків на українців. "Сон літньої ночі" Молодого театру є переможцем World Theatre Education Alliance 2019 International Theatre Festival у Пекіні (Китай). Відео зі сторінки Молодий театр

#календар_кіно #Юрій_Іллєнко 9 травня 1936 року народився український кінооператор, кінорежисер та сценарист, один з чільних представників хвилі «українського поетичного кіно» Юрій Герасимович ІЛЛЄНКО. Закінчив операторський факультет ВДІКу. 1960 року зняв дипломну роботу «Прощавайте, голуби» (перший в історії інституту повнометражний фільм) і отримав за роботу нагороди на світових кінофестивалях в Празі і Локарно — за найкращу операторську роботу. 1963 року отримав запрошення зі студії ім. О. Довженка зняти фільм «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова. Дебют Юрія Іллєнка у режисурі — «Криниця для спраглих» (1966) за сценарієм Івана Драча про винищення українського села, був заборонений постановою ЦК КП України на 22 роки. Наступний фільм «Вечір на Івана Купала» — алегорична історія України, був знятий з екрану рішенням міністра культури СРСР Романова і покладений на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988 році. 1967 року дирекція Венеційського кінофестивалю персонально запрошувала Юрія Іллєнка з фільмом «Вечір на Івана Купала» на фестиваль, але міністр культури

Цього року на курс "Історія кіно" записалося 50 студентів різних факультетів НаУКМА. Основа програми курсу - це лекції, індивідуальний перегляд фільмів Орсона Веллса, Лукіно Вісконті, Інгмара Бергмана, Мікеланджело Антоніоні, Акіри Куросави, Федеріко Фелліні, Луїса Бунюеля, Стенлі Кубрика, Андрія Тарковського, Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Леоніда Осики, Юрія Іллєнка, які стали класикою світового кіно, а також семінари, на яких аналізуються ці фільми. Цього року, я запропонувала студентам наприкінці семестру провести презентацію на тему "Українське кіно у світовому контексті". Досвід виявився дуже позитивний, студенти добре підготувалися. Презентація тривала майже чотири години - кожен обрав собі когось із українських кінематографістів минулих і теперішніх часів і розповідав про його присутність у світовому просторі. Проте найактуальнішою виявилася заключна частина: "Що необхідно зробити, аби про українське кіно більше дізнавалися у світі". Зрозуміло, що насамперед мають бути фільми, які б зацікавили міжнародну аудиторію, але окрім того необхідно вирішити ще бага

100 дитячих мрій на першу річницю БО МУР

#благодійність #мистецький_український_рух Благодійна Організація МУР святкує свою річницю 18 червня на ВДНГ. Мета зустрічі - зібрати кошти на 100 дитячих мрій З 10.00 на локації “Коло Натхнення” у ВДНГ запрошує всіх бажаючих приєднатися до свята і здійснити 100 дитячих мрій. Вхід безкоштовний! Для дорослих та дітей БО підготував цікаві музичну та розважальну програми. Кошти на дитячі мрії збиратимуть за допомогою аукціону і благодійного розіграшу. Реєстрація на захід тут: http://surl.li/hyyui Марина Кошкіна, відома українська акторка та засновниця МУР: “Я дивлюсь відео дітей, читаю мотиваційні листи, що приходять кожного дня. Бачу, як вони серйозно налаштовані, як вони хочуть продовжувати займатися. Для мене це найважливіше. Значить, ми всією командою МУР недарма підтримуємо їх в їхніх намірах. І у нас все вийде, я в цьому впевнена. Так, нам всім зараз важко. І військовим на нулі, і тим, хто пережив окупацію. Є багато тих, хто втратив взагалі все. Діти частіше страждають більше не від того, що втратили щось матеріальне, а від того, що втратили щось духовне, емоційне. Наприклад, можливість твор

Лист від кореспондентки журналу "Кіно-Театр", ведучої рубрики "Музика в кіно" Олени Крутової. Добрий день, Ларисо Іванівно! Вибачте за відповідь із затримкою. Нарешті я змогла "зібратися до купи" і написати. Насамперед радісно дізнатися, що навіть у такі важкі часи Ви працюєте над журналом і він як зазвичай виходить. Аж на душі світліше! У мене все гаразд, дякую. Я вже давно не в Польщі. Тоді на початку березня ми перебралися з польської родини, яка нас тоді прихистила, у хостел при Ясногорському костьолі. Місце мене вразило невимовно, намолене і сакральне. Щодня лунали молитви за Україну, сестри-монахині про нас дбали, як про рідних. Але пробули там недовго, оскільки мені вдалося зв'язатися онлайн з людиною із української діаспори в Норвегії. Якраз тоді Норвегія відкрила кордон для українців. Ця жінка оформила нам безкоштовні квитки на літак і через кілька днів ми опинилися у країні моєї мрії. Тим паче у Польщі нас було вже дуже багато, особливо жінок з маленькими дітьми. Після кількох виснажливих днів у центрі реєстрації й таборі для біженців, нас відправили в готель під Осло. Перше вр

Звідки взялась ти, моя ненависть? **** текст Святослава Вакарчука відео з концерту ОЕ "І все буде добре" bit.ly/3M2tVU3, 1+1, @big entertainment shows

Незрівнянна Редакція журналу "Кіно-Театр" вітає сьогодні з Днем народження ведучу акторку Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка Наталію Сумську. На відео Наталія Сумська читає вірш Сергія Бідусенка "Билина про Україну". Відео створено для проєкту "Поезія незламних", який полягає у читанні і відеофіксації акторами театру віршів сучасних українських поетів, народжених російсько-українською війною. Наталія Сумська

"Поезія незламних" Національний театрі ім. І. Франка запустив відеопроєкт на основі віршів сучасних українських поетів, народжених російсько-українською війною. Вони прагнуть закарбувати теперішній час з його божевільною війною, героїзмом українських військових, з жахливими втратами та загартованою у вогні воєнних пожеж мужністю українського народу. Нова велика воєнна проза або видатна нова воєнна драма про цю війну з'являться, можливо, через рік-два а може і значно пізніше. А сучасна поезія реагує на трагічні виклики часу - миттєво, імпульсивно, емоційно, концентровано образно. Більшість франківців уважно слідкують за публікаціями сучасних українських текстів. Тому актори здебільшого самі обирають тексти, які найбільше лягають їм до серця. А вибір у цьому поетичному контексті доволі широкий. Глибокі поетичні тексти від Сергія Жадана, Катерини Калитко, Любові Якимчук, Віталія Білозіра, Мар'яни Савки, Сашка Ірванця, Юрія Рибчинського та інших українських поетів, що пропустили тему цієї війни крізь власні серця. На відео Остап Ступка читає вірш Сергія Фаліона "Ми йдемо дал

Концерт на підтримку України у Стокгольмі В ефірі шведського телеканалу SVT відбулася трансляція концерту Національного ансамблю "Київські соліти" у Стокгольмській філармонії 27 березня. Обробка пісні "Пливе кача по Тисині" прозвучала у супроводі кадрів російсько-української війни. Від початку повномасштабного вторгнення рф, "Київські солісти" зіграли вже понад 30 концертів у Європі на підтримку України. Увесь концерт можна подивитися тут: https://bit.ly/3uggGZs

Вроцлавський оперний театр приєднався до ініціативи #SingForUkraine. На відео нижче хор Вроцлавської опери під керівництвом Анни Грабовської-Борис виконує церковний гімн України "Боже Великий єдиний!" (музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського). Дякуємо за підтримку!!!

Shortcuts

Історія журналу “Кіно-Театр”

Журнал засновано у 1995 році студентами НаУКМА, слухачами курсу “Кіномистецтво” на чолі з кінокритиком Ларисою Брюховецькою. До редколеґії увійшли відомі режисери, драматурги, культурологи. Періодичність журналу - раз на два місяці, обсяг - 48 сторінок. Сфера розповсюдження - загальнодержавна. Журнал “Кіно-Театр” можна придбати в київських книгарнях: “Сяйво” (вул. Велика Васильківська, 6), “Смолоскип” (вул. Межигірська, 21), у фойє кінотеатру “Жовтень” (вул. Костянтинівська, 26) та мережі книгарень “Є” (вул. Спаська, 5; вул. Саксаганського 107/47, вул. Лисенка, 3), в редакції (вул. Сковороди, 2, НаУКМА, корп. 1). А також у книгарні “Українська книга” в Чернівцях (Центральна площа, 10). Передплатити журнал “Кіно-Театр” можна в будь-який час в усіх поштових відділеннях України, а також онлайн на сайті ДП “Преса” (http://presa.ua/kino-teatr.html) за ціною: 26.43 грн - 2 місяці, 89.29 грн - пів року, 173.88 грн на рік (ДП "Преса"). Передплатний індекс 74249. А також на сайті: http://smartpress.com.ua