24/12/2024
✨✨✨
КОЛЯДА
Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя Боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.
Ходить сонце у крисані,
спить словʼянськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.
Богдан-Ігор Антонич
✨✨✨
СИНОЧКОВІ
НА ПЕРШУ ЙОГО КОЛЯДУ
1.
Іде з хоругвою колядки
і прославляє урочисто
ровесника, що шоколадки
сулить йому з щоб небес пречистих.
Солодка, мов кутя, колядка
сніги вселюдські розсуває…
У роті тане шоколадка,
в сердечко віра прибуває.
2.
Сіна зелена кутя.
Темінь. Різдво таке.
Боже сумне дитя
славить дитятко людське.
Січня суворий острог,
зірка на небі німім…
Що їх чекає обох
в світі байдужім і злім?..
Ivan Malkovych
✨✨✨
На Різдво в Україні діються речі
потаємні й вічні. Скажімо, місяць
виявляється зайвим, тому Святвечір
переходить не в ніч, над якою висять
херувими сонні, а в ніч — як море,
по якій навряд чи спроможні трії
мандрівні царі, подолавши гори,
своєчасно встигнути до Марії.
Це, однак, не значить, що все даремно,
всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно, і те, що темно,
неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,
чи де-небудь. Це, як і зʼява комети,
як сама зоря, що провадила, пасла
пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,
коляда збувається, сіно, свічка.
А проте лише у вертепній скрині,
до якої доступ і вхід крізь вічка,
бо насправді нема яскині. Нині
я, здається, готовий прийти з дарами,
хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.
Юрій Андрухович
✨Ілюстрації Андрія Потурайла і Ростислава Попського з книги «Нова радість стала»