18/09/2023
Продовжуємо рух до мети - віртуального представлення Теплого Поділля - незвичайного і надзвичайного регіону на півдні Тернопільської області.
Дякуємо команді проекту Тепле Поділля - Ciepłe Podole - Teple Podillia і усім партнерам за можливість долучитися до цього корисного дійства!
ВЕЛИЧЕЗНА СКЕЛЯ НА ТЕРНОПІЛЛІ ЗІ ЩЕ БІЛЬШОЮ ІСТОРІЄЮ
👀 А її відразу і не помітиш. Навіть тоді, коли їдеш за якусь сотню метрів по об’їзній дорозі навколо Бучача. І тільки досить оригінальний придорожній знак вказує, що поряд Рукомиш і славнозвісна скеля.
⛪️ Відомим поселення стало завдяки унікальному скельному монастирю часів навали монголо-татар. Тут, у травертиновій скелі, знайшли свій прихисток монахи-втікачі з Києва.
✝️ Низенькі двері в скелі відкриваються в досить простору печеру (25 м2), однак видно, що камінь тут вирубували. Високо вгорі - маленьке засклене вікно, в кутку - вівтар з іконками. У минулому тут знаходився іконостас з каменю і кам'яні царські ворота.
⛰ На північ від печерного храму знаходяться значно менші гроти - деякі теж вирубані в скелях. Вони слугували келіями для монахів. У 1754 році їх змусили переселитися до новозбудованого монастиря отців Василіян у м. Бучач. Із тих пір скельна церква використовувалася як парафіяльна.
✅ Під скелею є ще одна церква – мурована, св. Онуфрія. Її історія розпочалася з того моменту, коли 1750-х роках Микола Потоцький збудував у Бучачі приміщення монастиря і гімназію. Туди він переселив монахів з Рукомиша. Тодішнього власника Рукомиша і військового коменданта Бучача Тадея Венгерського така ситуація не влаштувала. Він у 1754 році перетворив монастирську церкву у парафіяльну і наділив її доходами. В свою чергу Микола Потоцький продовжив опіку і в 1756 році подарував храму унікальний дзвін, який зберігся і до нині. У 1768 році на місці старої дерев’яної церкви будують новий кам’яний храм. У ХІХ ст. була добудована брама. У її ніші до 2003 року знаходилась скульптура св. Онуфрія роботи знаменитого Йогана-Георга Пінзеля. Фігура святого зберіглась завдяки тому, що місцеві господині щороку малювали його вапном, і в решті перетворили на незрозумілого «боввана» без людських рис. Тоді бучацький краєзнавець, який досліджував тут унікальну місцевість, запропонував священику почистити її. Зараз шедевр перенесений у бабинець церкви.
ℹ️ Товщина стін храму сягає 1,5 метра, очевидно він виконував і оборонну функцію. Збереглися льохи під храмом, до цього часу необслідувані.
❗️ 30 липня 2012 року стався обвал скелі печерної церкви. Гігантські камені зупинились перед св. Онуфрієм. Виявляється, це сталося одразу після того, як звідси рушили нагору, до автобуса, діти-екскурсанти…
Це не поодинокий «щасливий» випадок у Рукомиші. У ніші вапнякових утворень можна розпізнати лик Ісуса, залишений природою. Оповідь селян про події 1943 року стверджуює, що під цією скелею сховалася від бомбардування сотня людей. Осколки, падаючи поруч, не зачепили жодного чоловіка. Чудотворний випадок стався недавно: з кручі зірвалася жінка, але, на диво, вціліла і навіть не покалічилась.
⛲️ З автостоянки погляд привертає новозбудована каплиця із фрескою, де Ісус падає під хрестом, із-під якої витікає холодна вода. Над аркою джерела вибита дата — 1896 рік. Декілька десятків метрів потік схований під поверхнею, щоб потім з’явитися на крутому схилі і по травертині із гуркотом стікати до низу. Вже поряд з церквою він перетворюється на невеликий водоспад, що впадає в басейн. Водойму прикрашає скульптурна група «Зустріч Христа з самаритянкою» та фігури двох ангелів. Далі — капличка із розмальованою фігурою святого Миколая. Коли мокрий мох доторкнутися рукою, відчувається шерстистість – так утворюється травертин. Ця вода дуже насичена солями, а серед вірян вважається цілющою.
🙁 Але є в історії скелі і трагічні сторінки. Ось одна із них. В товщі скелі була криївка, де впродовж двадцяти років, з 1947–го по 1967–й, переховувався боєць УПА, мешканець Рукомиша Юрій Михайлецький. Коли ж його видали, він вирішив за краще живцем спалити себе у тому кам’яному сховку. У 2011 році тут відкрито пам‘ятник «Палаючий повстанець».
При допомозі спонсорів місцеві жителі спорудили тут Хресну дорогу. Вздовж неї стоять каплички, які символізують стації. В сере¬дині кожної є картина, яка зображує певний етап сходження Ісуса на Голгофу. Кількість стацій не 12, як зазвичай, а на одну більше. Тринадцята символізує тернистий шлях українського народу.
#запідтримкиУКФ #туризм #бучач #рукомиш
Проєкт реалізує Молодь - майбутнє України з експертами громадської ініціативи Greenways Ukraine та студії Prostir 360 за підтримки Український культурний фонд
