16/01/2025
📌 14 січня міжнародна спільнота проводила День поезії на роботі. Власне такий день заохочує людей розкривати свій творчий потенціал, бо креативність та нестандартні способи вирішення робочих завдань — це теж своєрідна поезія під час робочого процесу.
У нас в країні трохи інша поезія на роботі. І частіше за все - це не спосіб просто відволіктися від офісної рутини, а вижити та не «поплавитися» в умовах роботи, яку необхідно виконувати щодня без можливості заміни й елементарного перепочинку чи вихідних.
Під час ранкового етеру на Радіо «Х.ОN» спілкувалися з херсонцем, поетом, а зараз військовим медиком Артемом Мельниченком. Він розповідає, що поезія беззаперечно допомагає у роботі, адже також виступає елементом арттерапії. Багато моментів, які «сидять» всередині, можна дістати, перенести на папір і отримати полегшення.
«Я б не сказав, що мої віршовані рядки дуже змінилися з початком роботи на посаді військового медика, просто стало більше віршів про війну, про очікування того, що буде, про власне бачення ситуації. Можливо, вони стали у мене трохи агресивніші, але і філософські рядки, і ліричні я все одно продовжую писати. Бо творчість – дзеркало, яке відображає реальність, яка відбувається «тут і зараз», - розповів Артем Мельниченко в етері Радіо «Х.ОN».
Слухачам Артем зачитав вірш, який був написаний у липні 2024 року:
Ну як ви там? Втомились від війни?
Від зборів волонтерських? Від тривоги?
Не втомлюються тільки пацани,
Що вже об берці всі натерли ноги.
Ті хлопці, що в сирому бліндажі
Здригаються, коли працюють танки.
Ті хлопці, що тримають рубежі
В згорілім лісі біля Серебрянки,
Ті, що в Кринках тримають наш плацдарм,
Що відбивають штурми у Вовчанську...
Їм крутить тіло від болючих ран,
Але витримують навалу ту поганську.
Бахмут, Адіївка, Покровськ і Часів Яр
Грудьми своїми мужньо прикривають,
Работине, Оріхів, Вугледар....
Гадаєш втома їм не дошкуляє?
Там медицина, дронщики, арта,
Танкісти, розвідка і, звісно, що піхота...
І в день і в ніч, мороз чи духота,
Без втоми знов беруться до роботи.
То треба так, бо за спиною в них
Батьки їх, друзі, діти і кохані...
І хоч спілкуються вони по позивних,
Та з побратимом діляться останнім.
Ці хлопці всі у пилу і крові,
І вже по кілька днів вони не мились.
Всі ті, що і не бачили війни,
Від неї втомлюватись ви ще не втомились?
Все ширша прірва поміж "тут" і "там"
І з кожним днем все вище та стіна.
- Не втомимося ми - скажу я вам,
- А всім "утомленим" іржавий гріш ціна.
#АртА