Український Мюнхен: Варта Баварії

07/05/2024

В Домівці східних німців (Haus des Deutschen Ostens, HDO) відкрилася виставка "Німці в Україні: історія та культура", що буде діяти до кінця травня.
Територія України здавна була простором, де зустрічалися різні народи і культури. З X століття відбувалися династичні зв'язки з німецьким нобілітетом, торговельні відносини та військові союзи. У XVIII ст. розпочалася міграція до України німецьких селян та ремісників, що заснували колонії у Чорноморському регіоні, в Криму та Волинській області, пізніше також — на сході України. У XX ст. мирне співіснування народів і етносів було серйозно порушено двома світовими війнами, та комуністичними репресіями після перевороту 1917 р. Із доповіддю „Німецька операція в СРСР 1937–1938 рр.“ на відкритті виставки виступив д-р Альфред Айсфельд (Геттінген).
З вітальними промовами на презентації експозиції виступили директор HDO проф. Андреас Отто Вебер, голова Ради німців України Володимир Лейсле, президент Союзу вигнанців в Баварії проф. д-р Бернд Фабрітіус та канцлер Українського вільного університету Дмитро Шевченко.

Керівник напрямку суспільної та бібліотечної роботи HDO Лілія Антіпов зачитала вітальне слово уповноваженої уряду Баварії з питань співвітчизників та переміщених осіб д-ра Петри Лойбль.

Експозиція виставки, що проводиться спільно з Українським вільним університетом і є частиною програмного циклу HDO „Німці в Україні в фокусі“, була розроблена за ініціативи Ради німців України. Години роботи: з понеділка по п'ятницю (робочі дні) з 10:00 до 20:00, Haus des Deutschen Ostens, Am Lilienberg 5.

02/05/2024

#лонгрід
З початку повномасштабного вторгнення Росії за кордон виїхали, за різними оцінками, від 4 до 8 млн. людей. Десятки тисяч загинули внаслідок бойових дій. За оцінками Інституту демографії та проблем якості життя НАН України, чисельність населення на серпень 2023 року скоротилась на підконтрольних українській владі територіях до 31,5 млн осіб.

Народжуваність в Україні також впала з початку повномасштабного вторгнення – зараз одна жінка в середньому народжує рівно 1 дитину. Ще у 2020 році цей показник був 1,2, у 2012 – 1,5, а для відтворення населення він має бути на рівні 2,2. Через війну та погіршення стану здоров’я населення зростає рівень передчасної смертності. Середня очікувана тривалість життя в Україні впала до 57 років для чоловіків (порівняно з 66 у 2020-му) і до 70 для жінок (76 у 2020-му). Водночас понад чверть населення України – люди пенсійного віку, яких треба утримувати.

Якщо ці тенденції збережуться, то до 2041 року кількість населення України може скоротитися до менш, ніж 29 мільйонів людей. На основі цих даних Мінсоц у проєкті нової демографічної стратегії для України пропонує 3 основні рішення. Перше – підтримка зростання народжуваності, друге – залучення мігрантів, і третє – заохочення повернення українців з-за кордону. Лише один із цих варіантів не дасть бажаного ефекту: для того, аби сповільнити негативні тенденції, потрібні всі три, з яких останній виглядає бажаним і реалістичним – за умови проактивної державної політики і підтримки зв’язків між українцями за кордоном і батьківщиною.

Тож із цієї точки зору рішення уряду обмежити консульські послуги для значної частини українців, які перебувають за кордоном, підриває їхню довіру та лояльність до держави, прямо суперечить демографічним і економічним потребам України. На додачу до того, воно йде врозріз із озвученими МЗС намірами щодо нової стратегії співпраці з українцями за кордоном.

Сатисфакція всередині країни від "ефекту справедливості" буде короткою і не принесе владі додаткових балів. Та і в умовах відсутності виборів це не виглядає пріоритетом. З економічної точки зору, це рішення може радше відштовхнути українців за кордоном, гроші яких підтримують економіку України (за даними Світового Банку, грошові перекази мігрантів у 2022 році становили 10,5% ВВП України).

Українці за кордоном і раніше не завжди відчували підтримку держави. Отримати консульські послуги за кордоном було і досі є випробуванням. Різні українські уряди неодноразово виходили з ідеями щодо додаткового оподаткування прибутків чи грошових переказів українців за кордоном. Тож рішення про обмеження консульських послуг для українців за кордоном відверто шкідливе з кількох точок зору.

(с) Ольга ТОКАРЮК, журналістка-міжнародниця, дослідниця Українського Форуму в Інституті міжнародних відновин Chatham House,

Дискусія навколо обмеження консульських послуг для українських чоловіків за кордоном супроводжувалась коментарями в соцмережах на кшталт “всі, хто виїхав, уже в....

30/04/2024

Дуже характерні були турки🤓 Нікого не нагадують?😇

Скульптура турка -частина пам'ятника Великому Магістрові Ніколо Коттонеру з
Мальтійського собору

30/04/2024

106 років тому Павла Скоропадського було проголошено Гетьманом України🇺🇦

29 квітня 1918 р. на всеукраїнському хліборобському конгресі Павла Скоропадського було проголошено Гетьманом України.
У споминах про 1917–1918 роки його донька розповідає, що для родини ця подія стала великою несподіванкою. «Під час революції ми жили в Петербурзі, й довго не було жодних відомостей від батька, – згадує Єлизавета Скоропадська. – Кілька місяців не було листів. У Страсну п’ятницю перед Великоднем 1918 року біля Гостинного двору було людно і газетярі викрикували новини. Чулося про переворот, Київ, якісь імена, ніби про Скоропадського. Але ми були так далекі від думок про переворот, зв’язаний з батьком, що не звернули ніякої уваги… На другий день ми дійсно прочитали про переворот Скоропадського і були страшенно здивовані і стурбовані… Ми купували всі часописи, які тільки могли знайти, і всюди стояло щось інше, в подробицях одне протирічило другому, однак сумніву більше не було, що переворот дійсно стався. Але як, що було правдою, а що ні, ніхто не знав…»

«Початок батькового Гетьманату в 1918 році став для Лілі (Єлизавети - Р.С.) вирішальною подією її життя, – згадувала її молодша сестра Олена Отт-Ско­ро­пад­ська. – Її улюблений, обожнюваний батько – Гетьман України! Повна романтичних ідей – їй було тоді 18 років – вона вбачала в ньому втілення своїх ідеалів». За словами сестри, Єлизавета «з захватом піддалася справді пануючому тоді в Україні загальному настрою ентузіазму в будівництві нової української Гетьманської держави. Славне минуле з давніх гетьманських часів знову ожило для неї в особі батька. Молоді, та й старші пани з батькового оточення захоплювалися Лілі: молода гарна Гетьманівна й до того ж справжня українська патріотка. Лілі від самого початку стала серед прибічників Гетьмана свого роду іконою, в кожному разі найулюбленішим членом нашої родини».