Mirror Europe

02/21/2025

Америка...
Мільйони людей вийшли на вулицю підтримати Україну і українського президента.
Показати зневагу до росії і до трампа.
І не тільки в Америці.
В багатьох містах Європи люди виходять на мітинги підтримати Україну...
Будьмо єдині.
Зараз, як ніколи, нам потрібна єдність, щоб зберегти нашу державу.
Весь світ за нас і за нашого президента...

02/20/2025

Наша сила в єдності...

02/19/2025

3 березня 2025 року у місті Тбілісі (Грузія) відбудеться гала - церемонія нагородження лауреатів ХІІ-ої Міжнародної прозово – поетичної Премії «Іверія» імені Іллі Чавчавадзе.
З 2019 року ГО «ОООПУ» має статус офіційного партнера проєкту в Україні. Проєкт «Премія Іверія» реалізується нашими грузинськими партнерами, а саме "Видавництвом Грузинська еліта" та «Соціальним підприємством Особливий журнал» з благословення Його Святості і Блаженства Іллі II. На сьогодні, конкурс, який був започаткований у 2013 році, має величезну популярність на території Грузії. Цього року у конкурсі приймають участь представники Грузії, Вірменії, Азербайджану, Японії, Литви, Туреччини, Франції, Узбекистану, Польщі, Італії та України. Від України у конкурсі представлена творчість Аліни Бондаренко з міста Вінниця, Олександра Колоса з міста Бориспіль, представниці ГО "Львівська обласна асоціація ВО СОІУ" Мирослави Лудин з міста Дрогобич, предсавниці ГО "Сонце в тобі" Марини Василюк з міста Козятин.
Церемонія нагородження відбудеться у Тбіліському державному університеті імені Іване Джавахішвілі, який заснований у лютому 1918 року та є найстарішим й найбільшим вищим навчальним закладом Грузії, центром науки та культури.
Отже, бажаємо перемоги у конкурсі нашим українцям у цей не простий час для країни!!!
Наша сила в єдності де місце для кроку вперед!!!

Громадська організація "Об'єднання осіб особливих потреб України"

02/18/2025

02/18/2025

Дивилась - надивитись
не могла.
Накричатись:
- Відкрий очі, сину.
Думка в голові одна була.
Поруч з ним, лягти у домовину.

Плакала - Господь на небі чув.
Тихо починала говорити.
- Він живий! Синочок мій заснув.
Нащо тут вінки і чорні квіти?!

А коли закрили домовину.
Чорний і сумний останній дім
Закричала:
- Я з тобою, сину!
Впала і навіки разом з ним...

Автор Соломія Українець

02/17/2025

ЗАГИНУВ, ЩОБ ІНШИХ ВРЯТУВАТИ...
- Хлопці, назад! - дав командир наказ.
- Відходьте! -
Я буду прикривати..
Всі відійшли. Лишивсь один Тарас, він біг, щоб командирів рятувати!!!

Загинули усі.
Вогнем накрило їх, нерівним з ворожої гармати. Нехай Господь мені пробачить гріх, я вбивць до віку буду проклинати...

Вінками вкрита синова могила. Між квітів фотографія твоя.
-Не йти в те пекло,
я тебе просила. А ти сміявся:
- Хто, якщо не я.

Досі не вірю.
Так життя любив.
З дитячих літ старався світ пізнати. Багато знань отримати хотів..
Брався за все, аби допомагати.

Тарас великий дар
від Бога мав, голос чудовий і умів співати.
На акордеоні так майстерно грав, міг настрій музикою кожному підняти.

Концерти, вертепи - все
любив, на свято у селі
колядувати. Нікому зла
і кривди не робив,
вдома не відмовляв допомагати.

Веселий, добрий
багато друзів мав.
До інших щирий й справедливий.
Футбол часом, із хлопцями ганяв.
Молила Бога, щоб
син був щасливий..

Здобув освіту.
Жив і працював.
Планів на майбутнє
мав багато. Війна прийшла. Тарас солдатом став, пішов свою країну захищати..

Знання військові за кордоном здобував.
Тоді, на фронт, там, де земля горіла. Дзвонив додому і не нарікав.
А я живим вернутися просила.

Повагу побратимів заслужив. В бою за
чужі плечі не ховався.
Командирів врятувати він хотів і з ними у безсмертя син піднявся

За Перемогу кров'ю заплатив. Сльозами мами, сивиною тата.
Як мало ти, синочку
з нами жив, а горя й сивини лишив багато

Цю втрату досі не пережили. Вона повік буде усім боліти. Для Перемоги найдорожче віддали, а мріяли ми старість з ним зустріти.

Шумлять біля могили прапори. Чорні стрічки, жовто - блакитні квіти.
Вітер доносить голос твій згори:
- Якби ви знали, так хотілось жити...

Автор Соломія Українець

02/16/2025

Любіть, кохайте, шаленійте. ❤️
Кожного дня!
Поки не пізно....

02/16/2025

Не можна читати такий вірш без сліз….😭
А В МЕНЕ, КОХАНИЙ, СЬОГОДНІ ВЕСІЛЛЯ...

-- Скільки навкруг квітів! Квітне всюди зілля...
А в мене, коханий, сьогодні весілля...
Який загадковий, Господи, той світ!
Все-таки виконую я твій заповіт!..
Пам'ятаєш, як ти раз мені сказав:

-- Якби я, кохана, у бою упав, --
Ти за мною, рідна, довго не тужи,
Ти за мого друга заміж все ж іди!..
Ми разом зростали, вдвох тебе любили...
Вдвох на тій війні ми ворога трощили...
Друг мій якось вижив... Ну а я упав...
Навіть як вмирав я, то тебе згадав...
Ти прости, кохана, що зрадив тобі...
Що не докохав я... так жити хотів!..
Нам вдвох на майбутнє плани будував,
Бо одну тебе лиш любив та кохав...
Ти стоїш і плачеш у білій фаті...
Не судилось, мила... Я в сирій землі...
Мій друг відомстив їм за пролиту кров...
Хай тобі дарує він свою любов!..

-- Ти мені привидівсь, весь на повен зріст,
Як тоді, востаннє, як троянди ніс...
Я тебе, коханий, теж вірно любила,
Нашою любов'ю вірно дорожила...
Ти прости, мій любий, що йду на вінчання,
Хоч ти -- моє перше і світле кохання...
Який же жорстокий й загадковий світ!..
Нині ось виконую я твій заповіт...
Не тобі я стану -- другові дружина...
Ти прости, мій милий... я ж тебе любила!
Видно, не судилось... Доля вже така...
Я буду дружина... лише не твоя...

-- Ти не плач, кохана! Сліз гірких не лий!
Друг мій -- добрий хлопець! Ти його люби...
Полюби, серденько, і щаслива будь!
Та мене ти з другом, прошу, не забудь!

-- Прощавай, коханий!.. Спи спокійно... Спи...

-- Вже йди на вінчання... Йди, люба... Іди!..
Не сумуй, кохана!.. Друг -- твій чоловік...
Живіте щасливо у любові вік!..

-- Підожди, мій милий... Я ще помолюся
І на твоє фото я ще надивлюся...
Ще чоло погладжу, поцілую губи...
Дорогий і вірний, мій найперший... любий...
Окропили сльози могилку рясні...
Дякую я, милий, за усе тобі!..
Я поклала квіти й тихо відійшла...
Любила... кохала...-- стала не твоя...
Євгенія Юрчишина-Кулик

02/16/2025

КОМАНДИР ДАВ НАКАЗ НЕ ЗАБИРАТИ...
Він не встиг.
Дожити, долюбити, доспівти. Випити до
дна своєї долі.
Не дозволив командир забрати, залишИв пораненого в полі...

Досі там лежить наша дитина. Дощ оплакав, вітер відспівав. Командир сказав:
- Вашого сина, я туди
іти не посилав..

В страшних муках довелося помирати.
Правди в судах шукаємо тепер
- Самі послали його гроші заробляти! - кинув в обличчя батьку офіцер.

День народження сьогодні, 26.
Нема могили, щоб принести квіти. Лиш молимося іменем твоїм, і голос чуєм:
- Так хотілось жити!

Свічка тобі горить
За Упокій..Портрет і чорна стрічка у куточку. Без могили тепер хлопчик мій.
- Не вберегла.
Пробач мене, синочку.

Ти рвався в бій, не ради нагород. Молодість не жалів і сили. Душа боліла за країну і народ, бо патріотом ми тебе зростили.

Не залишив онуків для батьків. Любив життя і просто хотів жити. Від ран, страшною смертю ти спочив і очі не було кому закрити.

Господь тебе вітає в небесах. І побратими - Ангели співають. Твоя світлина в мене, у руках і сльози від безсилля накривають.

Немає куди квіти принестИ, лампадкою тебе, синку зігріти.
Лежиш один, далеко в полі ти. Співає колискові тобі вітер..

Немає, сину, правди у судах. І справедливості у світі цім не має.
Ми вірим, що є Бог на небесах, за смерть твою він винних покарає.

Автор Соломія Українець

02/15/2025

Україна - це любов

02/15/2025

ПІШЛА ЗА ТАТА МСТИТИ.
Немає квітки.
В Бахмуті зів'яла.
До тата полетіла
в Божий рай.
Я так просила,
плакала, благала:
- Валю, не йди.
Мене не покидай!!!

Хіба я мала право не пустити?! Ще зовсім
юна, дівчинка моя.
- Іду туди, аби за тата мстити. Матусю, хто
це зробить, як не я?!

Валя пішла.
Моя маленька пташка.
В те пекло, де земля вогнем горить...
Не повернулась!!!
Як без доні важко.
Пробач. Не вберегла.
Душа болить!!!

А знаєте, яка вона була!
Соловейком з дитячих літ співала. Виступами, сценою жила. Свій голос - це як дар від Бога мала!!!

На конкурсах завжди перші місця. Вперта була, не звикла відступати. Підкорювала співом
всі серця, співачкою мріяла Валя стати...

В школі співала.
Піснями жила.
На міжнародних конкурсах бувала.
Промінчик сонця,
джерельце тепла,
що голосом світ грішний зігрівала.

Вчилась в Поплавського , у Глорії співала. Багато планів мала світлих мрії.
Піснями в храмі Бога прославляла, маленький, ніжний, соловейко мій...

Далі, в Академії навчання. Ішла до мрії впевнено вона. Були і сила, й воля і старання.
Було б все добре.
Як би не війна...

Звістка, як грім -
загинув Валі тато.
Права вона зламатися не мала. Концертами кошти збирала і військовим, чим могла, допомагала..

Курси парамедиків.
- Я йду!!!
Мушу за свого тата відомстити!!!
Я не хотіла думать про біду і не могла Валюшу зупинити!!!

Маленька ростом і великий автомат.
Важко було, але не нарікала.
- Все буде добре.
Мамо, я солдат!!!
Просила, щоб молилась
і чекала.

У саме пекло доля занеслА. Мороз і сніг,
а я ночей не спала.
Своє кохання Валя там знайшла, не встигла і коханою не стала.

Загинула кровиночка моя. Ворожа смерть в машину прилетіла.
- Доню пробач.
Не зупинила тебе я.
Війна зламала соловейку крила!!!

Співаєш Господу тепер,
у небесах.Тато тебе
до себе пригортає.
Я не живу без тебе.
Дні в сльозах. Немає дівчинки моєї. Вже не має..

Рано планети наші розійшлися. Нема від тебе вісточки із раю.
Ти, доню, пташкою весною повернися.
Я голос твій із тисячі пізнаю...

Автор Соломія Українець

02/14/2025

Люди добрі прошу вас мати пошану до Мого Синочка.Не забирайте з цвинтаря дрібнички.Щоб я не поставила все все забирається.Беріть гостинці за Царство Небесне на те воно і кладеться.Ну не беріть дрібнички вони вам дома не потрібні... Вже скільки років щоб я не положила все забирається прості дрібнички дощик ...Це зовсім в голові не вкладається.......

Рита Трусова

02/14/2025

МАМО, Я ХОВАТИСЯ НЕ БУДУ..
- Мамо, я ховатися не буду.
Батько воює, брат і мені треба...
Тоді не думала, як тяжко
жити буде.
Коли найменший син піде
на небо.

Напевно, збожеволів
білий світ.
Гинуть сини - батьків лишають жити.
Він мав від роду лише
21 літ.
Не можу його душу відпустити.

З дня смерті сина стала нежива.
Сонця не бачу, в небі чорні хмари.
Така ще юна залишилася вдова.
Одинадцять днів вони були у парі...

Спочатку, старший контракт підписав.
Батько пішов , вдома
не міг сидіти.
Без роздумів він зброю
в руки взяв.
Як час настав країну боронити...

Сашко на четвертому курсі був.
Навчання кинув:
- Хто, якщо не я.
Він має бути там, серцем відчув. Коли на фронті вся його сім'я.

Не думав, відкупитись заховатись. Вперто дорогами війни ішов.
Він був із тих, який не звик боятись. Побратимів вірних там знайшов.

Приїхав.. одружився...
Був щасливий...
Одинадцять днів і знову воювати.
Розумний, справедливий і вродливий... На щиті
він повернувся в хату.

Господь мовчить, за що так покарав. За який гріх, не можу зрозуміти.
Сина на небо молодим забрав, ми з батьком залишились далі жити..

У спогадах ховаюсь від людей. Накриє так, що хочеться кричати.
Не дай вам Боже своїх дітей, в минулому живими обіймати...

Сашко з дитинства добрим підростав.
Був крила мами, гордість свого тата. Дуже хворів в лікарні він лежав, допомагав там діток доглядати...

Лікарем дитячим мріяв бути. Все встигав, в школі добре навчався.
До всіх уважний, кожного почути.
Виходило усе за щоб не брався.

Спортом займатися почав. Вдома поспішав допомагати. Щирий, веселий - друзів багато мав, словом добрим настрій міг підняти.

Педагогічному навчатися почав.
Вчителем фізкультури мав він стати...
Покинув все і зброю
в руки взяв.
Відважний, мужній впертий і завзятий...

Перед очима досі домовина.
Рідна така, бо в ній
мій син лежав.
Яке воно страшне слово:
- Загинув.
В 21 ворог життя забрав...

Нема... Не буде...
Є хрест і смерті дата.
Батько сивий, а мені болить... Тяжко сина молодим ховати, душа моя там поруч з ним лежить...

Сестричка досі номер набирає.
Він її бавив на руках носив.
Вірить в диво СМС чекає.
Може напише братик пару слів.

Нема онуків... Дружина вдова.. життя твоє розбилось, як люстерце
Без тебе я живу як нежива. Часом здається що не б'ється серце.

Він зірочкою світить
до нас з неба. Лелекою весною прилетить.
Сину мій, сину. Думаю про тебе. Відросися в Бога, хоч на мить.

Біля могили сльози - мало слів. Душа німа
не може вже кричати...
- Боже, покарай всіх ворогів. Які прийшли наших синів вбивати.

Автор Соломія Українець

02/13/2025

Принц Гаррі та Меган Маркл підтримали українську збірну на «Іграх нескорених» у Канаді🙏💙💛

Серед спортсменів були колишні полонені та їхні родини. Українці подарували Гаррі та Меган жовто-синіх янголят ручної роботи.

02/13/2025

ТАК ПОЧИНАЛАСЯ ВІЙНА...
І хтось тут буде розповідати, що мова немає ніякого значення?
Російськомовні російською мовою, кликали ворога їх захистити.
Тому що їх"ущемляли".
І захищати російську мову зараз, під час війни, коли тисячі українців, цвіт нації на цвинтарях, можуть лише ждуни, прихильники ворожого патріархату і особи, яких минула війна...