Mirror Europe

01/01/2025

Друзі всіх з Новим Роком миру миру і ще один раз миру усім 🙏💚

12/31/2024

З наступаючим Новим роком.
Дай Боже, вам сили здолати орду ворожу і живими повернутися свої родини...

12/31/2024

Загадую бажання на Новий рік.
Приєднуйтесь!

12/31/2024

12/30/2024

Повернення наших людей з російського полону – це завжди дуже хороші новини для кожного з нас. І сьогодні один із таких днів: нашій команді вдалося повернути 189 українців додому.

Це військові – захисники «Азовсталі» та Маріуполя, ЧАЕС, острова Зміїного, із різних напрямків фронту. Серед них солдати, сержанти, офіцери. Це нацгвардійці, у тому числі «азовці», прикордонники, тероборонівці, воїни Військово-Морських та Збройних Сил. І також двоє цивільних, які були захоплені в Маріуполі. Кожного вдома чекають рідні та близькі. І це радість, що нам вдалося їх повернути. Сьогодні ще 189 родин щасливі.

Ми працюємо, щоб звільнити з російського полону кожного й кожну. Це наша мета. Ми нікого не забуваємо. Дякую команді, яка робить усе, щоб наші люди поверталися. Дякую всім партнерам, зокрема ОАЕ, хто допомагає нам у цьому.

🇺🇦🇺🇦🇺🇦
__

The return of our people from Russian captivity is always very good news for all of us. Today is one of those days – our team has managed to bring 189 Ukrainians back home.

These are military personnel: defenders of Azovstal and Mariupol, Chornobyl NPP, Zmiinyi Island, and various frontline sectors. Among them are soldiers, sergeants, and officers. These are National Guardsmen, including Azov fighters, border guards, territorial defense forces, and servicemen of the Navy and Armed Forces. Two civilians captured in Mariupol have also been freed. Everyone has family and friends waiting for them at home, and it is a great joy that we have been able to bring them back. Today, 189 more families are celebrating.

We continue working to free every single person from Russian captivity. This is our goal, and we will not forget anyone. I thank the team that is doing everything to bring our people home. I also thank all our partners, including the UAE, who are helping us with this.

🇺🇦🇺🇦🇺🇦

12/30/2024

В ЧОРНІЙ ХУСТИНІ Я ІДУ У НОВИЙ РІК
У Новий Рік іду в чорній хустині.
Ще в 2023 свою лишила душу.
Війною долю написав Господь дитині.
Хоч через силу, але жити мушу...

Немає свята.
Чорно-білі дні.
Байдуже на місяці і дати. У Новий рік беру
з собою дні, де ще могла живого обійняти.

В тебе День Ангела і на столі кутя. Хоч з медом, та гірчить вона сльозами. Війною твоє спалене життя, кати вирвали душу з грудей мами...

Життя мені немає.
Тільки біль..
Прикрасила на цвинтарі ялинку. Бога питаю.
- Де мій син, Василь?!
Хай Ангелом летить,
хоч на хвилинку..

Хоч вітром обійми
мене, дитино.
Тебе відчую серцем і без слів. Померла я в той день, як ти загинув, тільки забрати Бог не захотів..

А вдома смуток,
воском свічка плаче. Твоя кімната, стала
мені храм. Закрию очі
і живого бачу. Здається, вчора посміхався там.

Для когось буде
святом Новий рік.
Горе людське не бачить і святкує. Серцем біля могили я навік без нього не живу - лише існую.

Минає час, а болю не лікує, він пам'ятаю
про сина у мені. Прошу:
- Вернися! - а Василь
не чує. Життя в нього забрали на війні.

Нема мене тепер із
чим вітати. Без сина стала тінню для усіх.
З Васильком поховала своє свято, майбутнє і онуків сміх..

У Новий рік йду з горем
і сльозами..В старому році залишається життя
На цвинтарі свята у тої мами, чиє лежить під прапором дитя ..

День Ангела я свічку запалю. Поставлю на вікні, нехай палає.
- Синочку мій, я так
тебе люблю, на свято, відпросися в Бога, з раю.

Ранком на цвинтар
Де мій син лежить..
Таких, як я туди прийде багато. Бог один бачить як душа болить, коли на цвинтар сина йде з вітати.

Автор Соломія Українець

12/29/2024

Я НЕ ХОЧУ ІТИ В НОВИЙ РІК
Матусю, мам,
не йди у Новий рік.
Не залишай мене із смертю наодинці.
Ворожа куля вкоротила вік.
Чорна дата на життя сторінці.

В Новому році, вже
мене нема.
Не повернусь, не подарую квіти.
Мамо не йди туди,
будеш сама. Хіба мене ти зможеш залишИти?!

Синочку, сину,
вічність поміж нас.
Як тяжко хрест нести Мама Героя.
В минулому спинив годинник час.
Я залишилась там,
поруч з тобою.

Ще можу посміхатись,
ти живий. Єдиний
рідний і даруєш квіти.
Ми разом зустрічаєм рік НовИй, будуєм плани, є бажання жити.

Гуляє заметіль біля вікна. Не надивилась
я на тебе, сину... Все наше щастя перекреслила війна.
Ніби мечем, словом одним:
- Загинув!

Я жодних привітань
не хочу чути.
Роки повз мене, тижні дати дні. Вони не можуть сина повернути,
кий Героєм залишився на війні.

І Новий рік не хочу святкувати. Майбутнє чорно-біле і сумне.
Спинилась там, де сина смерті дата. Далі, не відпускає він мене.

Мамо не йди.
У спогадах лишися.
Де мене бачиш чуєш голос мій.
Планети наші в небі розійшлися, у твоїм
серці я завжди живий.

А календар хай сторінки гортає.
Смерті дати напише
там війна.
В новому році вже
мене немає.
Мамо, пробач, що залишилася одна...

Автор Соломія Українець

12/29/2024

НЕ МІЙ СИН ЛЕЖАВ У ДОМОВИНІ...
Ялинка на могилі...
Таке свято... Чорна хустина.
Сльози на очах...
Дивлюся в небо. Хочеться кричати.
- Боже, ти є на небесах?!

Чим син мій завинив
перед тобою?!
Що Ангел не закрив серед війни.
Я не хотіла бути мамою Героя.
Просила. Плакала:
- Спаси і Сохрани!

Видно, молитви всі були безсилі
Або ти їх чути не хотів.
Тепер, ялинка в сина на могилі.
На ній цукерки, які він любив...

Спогади в минуле повертають...
- Сина вбили! Привезуть ховати.
Квітами останній шлях стелили.
Люди в чорному несуть вінки до хати.

Все, як в тумані...
Пам'ятаю домовину.
Її в хаті відкривати хтось почав.
Зривала небо своїм криком:
- Сину!!!!
В домовині не мій син лежав...

Чуже дитя, яке чекала мати.
Вона мого сина бачить
у труні...
Людська байдужість теж може вбивати.
В кабінетах, а не на війні.

Тіло повернули... Поховали.. Моя душа слідом за ним пішла.
Грудки землі в своїх руках тримала, кинути
в яму так і не змогла.

Досі його не можу відпустити. Все думаю:
- Синочку, як ти там!
В землі лежиш, а я повинна жити. Більше не почую твоє:
- Мам!

Жити спішив.
Був бізнес і кохана.
Руки золоті до всього.
Нема нічого, моїм рана, тато від болю втрати сивий став.

В думках своїх онуків обіймаю. Яких ніколи
не візьму на руки.
На цвинтарі з тобою розмовляю.
Таке життя для мами гірше муки..

Ялинка на могилі.
В мисочці кутя..
До неба вітер прапори здіймає. За мирне небо
син віддав життя.
Я з ним померла - Бог не забирає...

Автор Соломія Українець

12/29/2024

На Сумщuні мαтu не вuтрuмαлα смерті сuнα😭 Мурαхu пσ шкірі😭 Пσдрσбuці в nершσму k0ментαрl nід фσто👇

12/29/2024

В ЧОРНІЙ ХУСТИНІ Я ІДУ У НОВИЙ РІК
У Новий Рік іду в чорній хустині. В старому році залишаю свою душу. Війною долю написав Господь дитині. Хоч через силу, але жити мушу...

Той рік у серці залишив мені, таку болючу, сина смерті дату. У Новий рік беру з собою дні, де ще могла живого обійняти.

В тебе День Ангела і на столі кутя. Хоч з медом, та гірчить вона сльозами. Війною твоє спалене життя, кати вирвали душу з грудей мами...

Мені немає свята.
Тільки біль..
Прикрасила на цвинтарі ялинку. Бога питаю.
- Де мій син, Василь?!
Хай Ангелом летить,
хоч на хвилинку..

Для когось буде
святом Новий рік.
Горе людське не бачить і святкує. Серцем біля могили я навік без нього не живу - лише існую.

Минає час, а болю не лікує, він пам'ятаю
про сина у мені. Прошу:
- Вернися! - а Василь
не чує. Життя в нього забрали на війні.

Нема мене тепер із
чим вітати. Без сина стала тінню для усіх.
З Васильком поховала своє свято, майбутнє і онуків сміх..

У Новий рік йду з горем і сльозами..В старому році залишається життя
На цвинтарі свята у тої мами, чиє лежить під прапором дитя ..

Автор Соломія Українець

12/28/2024

СИН ЛИСТА ДОДОМУ НАПИСАВ...
Пізній вечір, для спогадів час. Стук в двері.
Я повільно відчиняю.
- Пані, листа приніс
для вас.
Артем просив вам передати з раю.

Не втрималась. Волю дала сльозам.
Конверт цей - найдорожчий скарб у світі.
- Скажіть будь -ласка,
як синочок там?!
Нікого не було вже, тільки вітер...

Знайомий почерк.
- Привіт, мамо й тату.
Два роки, як покинув вас.
Наважився листа вам написати.
Все бачу, не лікує болю час.

Тут добре, мамо.
Будні є і свято.
На Різдво ялинку прикрашали.
Побратимів своїх
зустрів багато.
В небеснім війську ми служити стали.

Два роки як не бачив мама і тата.
Живий в молитвах ваших і думках....
Останній бій. Мене
хотіли врятувати.
Чотири кілометри несли пораненого на руках.

Смерть підійшла.
Сказала:
- Тобі час!
Я помирати не хотів
так рано.
Останній подих був
про вас....
Зцілив Господь і не болить вже рана.

Він бачив, як людей
я рятував. Почув моє:
- Матусю, помираю.
Душу мою до себе взяв, для мене сам відкрив ворота раю.

Не плачте, рідні,
Ангелом син став.
Повірте, ваших сліз
мені не треба.
Вас я живим любив, переживав. Тепер, Ангел-охоронець з неба.

Скільки було планів в мене й мрій. Бізнес створив, на ноги стати.
Два роки, мамо, плачеш
- Синку мій.
Ти сивий, ніби голуб, став, мій тату.

Побратими мене не забувають. Приносять
на мою могилу квіти.
Молюсь за них.
Нехай перемагають. Мене нема - вони повинні жити.

Матусю, не хочу тебе бачити в сльозах.
І серце твоє б'ється у тривозі. Я вдома вже, на небесах. Ви ще ідете по земній дорозі.

Не винен я, що ви
тепер одні. І в нашем домі свята вже немає.
Побачите, як б'ється пташка на вікні.
То я, пташиною до вас вернувся з раю.

Ну от і все, рідні батьки.
Які тепер сумуєте за мною.
Пізнаєте почерк моєї руки, вмиєте не раз ти сльозою.

Пробачте, що онуків
не лишив. Невістку
не привів у вашу хату.
Україну я і вас любив.
Не міг я поміж вами вибирати...

Ми з небом і землею посланЕць. Він прийде щоб лист вам передати.
Всіх обіймаю. Кінець.
Завжди любити буду вас мамо і тату........................................

Цей лист перечитали сотню раз. Хто втратив сина, може зрозуміти.
Артем наш в небі думає про нас.
Допоки ми живем - він буде жити.

Автор Соломія Українець

12/28/2024

🔥 «Хіба тут до свят?» 😢
Ведучий шоу «Світ навиворіт» Дмитро Комаров показав, як із військовими зустрів Різдво у Покровську 😱
Дивись кадри в першому коментарі ⬇️⬇️⬇️

12/28/2024

❗️❗️❗️Допомагайчики,для наших Захисників з 82-ОДШБ потрібна зарядна станція,хлопці на Курському напрямку терміново потребують станцію,щоб бути завжди на звʼязку!
Давайте допоможемо нашим мужнім ЗСУ💪🇺🇦
Реквізити конверту:

https://www.privat24.ua/send/2gw51

5168752139197480

Всі питання до Анюта Бокович

12/28/2024

НЕ ДАЙ ВАМ БОГ ОНУКА ПОХОВАТИ..
Онук у домовині.
Люди...Квіти...
Зовсім дитина, 18 літ.
Я залишалась далі жити,
а він пішов так рано,
в інший світ...

Закрив навіки свої
добрі очі.
Тепер нас зіронькою буде з неба гріти.
В тих, хто при владі, запитати хочу.
Чому не йдуть в окопи ваші діти?!

Як ви могли на нуль
його послати.
Досвіду мало зовсім,
ще дитина.
Хочеться на цілий світ кричати, але онука не підняти з домовини...

Він був з дитинства
золоте дитя.
Для мене й дідуся
опора, крила.
Наш помічник і сенс всього життя.
Перший онук, якого
так любили.

Він посмішкою
настрій піднімав.
І до роботи був такий завзятий.
Приходив - нам усе допомагав. По господарство й дров
міг нарубати.

Дідусь, що сам знав,
то й онука вчив.
Денис запам'ятати
все старався. Нас завжди підтримував, жалів. Жодної роботи
не боявся.

Він дуже добрим
хлопцем підростав.
Маму любив, беріг меншого брата.
До всіх привітний,
друзів багато мав.
Слова поганого не
вмів сказати.

Закінчив школу і навчатися почав.
Планів на майбутнє
мав багато...
Прийшла війна - сам рішення прийняв.
Він має Україну захищати.

Повноліття дочекався
і в Азов. Про що всі іспити, спортом завжди займався.
Успіхам радів, тебе знайшов. Бути кращим наш онук старався.

Тоді на схід, на нуль,
у саме пекло.
- Все в в мене добре.
Нам завжди казав.
Яка ж то біль була нестерпна, коли почули:
- Безвісти пропав.

Я вісім місяців
його шукала.
Із кабінету в кабінет ходила. Вимагала і листи писала. В полоні, живим знайти хотіла.

Дідусь казав:
- Дениса їдь шукати.
Не їхала, пташкою летіла. Та правди в
нас нема в кого спитати. Нам віддали лише Дениса тіло.

Минає рік...
Онука поховали.
Друзі на могилу
носять квіти.
За який життя в нього забрали. Ми без онука залишились жити.

Сумує брат і мама у сльозах. Нам горя із смутку залишив багато.
Його душа тепер на небесах, нам фото залишив і смерті дату.

Пробач, мій хлопчику
що поруч не була і не змогла в бою тім захистити. Краще би
в могилу я лягла, а ти міг довго і щасливо жити...

Не милий світ мені без тебе став. Здається,
що душі в мене не має. Рано Господь тебе собі забрав. Чому не нас, онуків забирає?!

Війна зламала крил твоїх політ. А ми не вірим. Плачем і чекаєм. За який гріх, ми на старості літ, своїх онуків в Царство Боже проводжаєм.

Автор Соломія Українець

12/27/2024

❗Микола Мозговий: Людина, яка писала душею❗

Микола Мозговий – це не просто ім’я, яке асоціюється з українською естрадою. Це голос, що запав у душу кожному, хто чув його пісні. Його творчість – це відображення України: щирої, мелодійної, іноді сумної, але завжди справжньої.

✅Хлопець із села, який підкорив серця
Микола виріс у простій родині, де музика була не розкішшю, а частиною життя. Його пісні були особливими, тому що народжувалися не в студіях, а в серці. Він не писав просто мелодії – він створював історії. Кожна пісня Мозгового – це маленький світ, у якому любов і біль живуть поруч.

✅Україна – його натхнення
Для Миколи Мозгового Україна була більше, ніж батьківщиною. Це була його муза, його джерело сили. Він не боявся співати українською в часи, коли це не завжди віталося. Його пісні звучали так, ніби самі Карпати чи степи промовляли через нього. Він вірив у силу української культури, в її здатність торкатися сердець і змінювати людей.

✅Боротьба за справжність
Мозговий не терпів фальші – ні в житті, ні в музиці. Він критикував масову естраду за те, що вона втрачала душу. Його творчість була спрямована на те, щоб повернути людям справжні емоції. Саме через це він мав чимало ворогів, але завжди залишався вірним своїм принципам.

✅Смерть, що зупинила пісню
Микола Мозговий пішов із життя раптово. Його серце зупинилося, залишивши незавершені проєкти, ненаписані пісні та невимовлені слова. Але чи справді його голос змовк? Його музика досі звучить у серцях мільйонів, нагадуючи, що справжнє мистецтво не має терміну придатності.

✅Спадок, який надихає
Микола Мозговий залишив нам більше, ніж пісні. Він залишив нам приклад того, як можна жити в гармонії з собою, не зраджуючи своїх принципів і любові до своєї землі. Він був людиною, яка вірила в силу слова і мелодії, яка знала, що музика здатна лікувати душі.

✅Микола Мозговий – це музика України
Його життя було коротким, але яскравим. Його творчість – це голос, який звучатиме доти, доки ми пам’ятаємо, що справжнє мистецтво народжується з любові. Мозговий показав, що бути вірним собі – це найвища форма свободи. Його пісня не завершилася, вона триває.