24/05/2024
Нема гіршої війни, аніж війна затяжна чи війна на виснаження - про це писали, наприклад, і Сунь-Цзи, і Джоміні, і Клаузевіц. Її уникали, наприклад, і Цезар, і Наполеон, і американці під час Бурі в пустелі.
В загальній свідомості російсько-української війни вкорінився наратив, що росія після невдалого бліцкригу лютого-березня 2022 року "розпочала" проти України війну на виснаження (вона ж затяжна війна або англ. protracted war). Що, нібито, Україна приречена, бо у війні на виснаження росія має більший потенціал. Але це засадничо хибна думка. Не ми почали цю війну, відповідно, не ми встановлювали її рамки. Ми пристосовувалися до агресії зважаючи на більший потенціал ворога на свої території. Насправді невдалий бліцкриг росії перейшов у небажану затягнуту фазу саме для росії на чужій території. Не ми, а вони застрягли в цій війні.
Докази цього очевидні:
1) випрошування озброєння у вісі зла: ірану, пн. кореї та китаю. Вправний воїн перемагає у війнах не вдаючись до битв, писав Сунь-Цзи. Росія не лише вдалася до битв, вона продемонструвала всьому світові слабкість, коли будучи ініціатором війни жебрає зброю.
2) тактика випаленої землі, яку росія застосовує проти України, свідчить не так про намір захопити Україну, як змусити Київ сісти за стіл переговорів збільшуючи насилля, як спосіб примусу, щоб вийти із невигідної затяжної війни (випалені землі всунути нам для безнадійного відновлення в разі якогось "мирного плану", що ляже на нас фактично ярмом).
Тема насправді складніша, тож вище проведені лиш пунктири.
Багато хто читав про програшну війну перського царя Дарія проти скіфів.
Нині ми, як скіфи, знищуємо ворога на свої теренах. У цій війні ми ще можемо втратити частину територій і, зважаючи на надання китайського озброєння росії, вірогідно, що так і буде. Але в цій війні росія невпинно сточується.
Українські удари по нафтопереробним об'єктам рф виявили першу слабкість окупантів - виявляється, якщо перебити кран в бензоколонці, то бензину не буде!
Друга і третя слабкість росії: харчі + транспортні комунікації. Угруповання російських військ в Україні хоче їсти. Як писав Сунь-Цзи "одна мірка збіжжя забрана у ворога варта двадцятьом доправленим з дому". Цього року на окупованих теренах окупанти щось посіяли. Це має бути знищене - на сході, на півдні, в Криму - щоб жодна зернина не годувала цю наволоч. Більше того, харчі та врожаї повинні стати цілями на знищення в самій росії - голодні бунти - страшна і непередбачувана річ.
Для запобігання постачання збіжжя з китаю чи ірану, паралельно має нищитися транспортна інфраструктура: залізничні підстанції, мости тощо. Без пального та їжі окупанти довго не протягнуть.
У війні значну долю відіграє чинник непередбачуваності і ми ще здивуємо світ.