24/02/2023
Якби мені тоді сказали, що за рік це не скінчиться, я була би знівечена. Розчавлена. Але не зараз.
Якби ми знали, що доведеться пережити, побачити і віднайти, ми би цього не витримали. Це не вмістилося би в нас одним потоком. Та не сьогодні. Бо сьогодні ми святкуємо день народження щодня.
Якби тоді сказали, що всі плани на життя закінчились, я би не повірила. Та не сьогодні. І звісно, багатьом прийшлося прилаштуватися до нового життя, а у мене зародилось відчуття, що нарешті життя прилаштувалось до мене - тої, що вміє збирати раму в форс-мажорі.
Якби одразу відкрили повне обличчя ворога, я би не повірила. Я чекала на співчуття і протести. На обурення і неприйняття. Та звісно, не сьогодні. Тепер я знаю, хто прийшов на мою землю, - недолюди, неосвічені і несоціалізовані дикуни, що не мають навіть своєї ідеології. Бо їх сформувала міфологія викривленої реальності, в якій немає навіть майбутньої форми слова «победить». А у нас є! І кожен з нас може сміливо сказати «я пе-ре-мо-жу!»
Якби сказали, що осінь та зима запам’ятаються відсутністю світла і тепла, я би злякалась. Та звісно ж, не сьогодні!
Бо ми побачили найпотужніше світло в наших серцях, а не в оселях. І вимкнути його просто неможливо ні ракетами, ні дронами! Це коли перша свідома фраза твого сина: «світло пропало»… і це моя перемога, бо вона українською!
Ви хотіли вкрасти у нас країну? Націю? Мову? Майбутнє? Свято? Навіть сніг?! Бо в цьому році країною молилися, щоб наші воїни не замерзали..
А подарували - єдність, порив, хвилю і таку велику, нескінченну і незбагненну віру в Україну! Віру у найсміливіших воїнів, у найвідданіших волонтерів, у найсміливіший народ. Єдиний, як ніколи. Сміливий. Унікальний.
І якщо хтось ще думає, що все, що сталось, забудеться і вибачиться, то ніт! Це з нами на віки! Це зі світом на віки. Та навіки із нашими ворогами, такими безглуздими і недалекоглядними, такими примітивними, конформними і неосвіченими. І навіки з поколіннями поколінь їх нащадків. На щастя.