01/02/2023
Чим Тобі помолитись, щоб Ти мене почув?
Світ мене більше лає, смикає сивий чуб.
Вдома мене чекають борг і пісня кутя,
а в затісній передній – торба чужого взуття.
Я б не взував, та в мене спадщина в сім колін,
зморшки, які розкажуть, що на душевнім сплін.
Кожному дай рахуби, кожного на плече:
«Що тобі, роде красний, терпиться чи пече?»
Чим Тобі порадіти, з літер яких слова,
щоб наплодилась радість, наче терпка айва?
Щоби з’їжджались діти з дальніх усіх усюд,
та висихали сльози з відчаю і жалю.
Щоби міста і села – вишиті, домоткані
не залякав на гілочці голосом рекрут-сич,
як Тобі помолитись репаними руками,
щоби стояв пліч-о-пліч, Боже, а не опріч?
© Сніжана Біла
