11/08/2022
Тарас РИСЕЙ: «Його знають усі самбірчани»
Ще післявчора як "бомжа з ЛНР" та вуличного бродягу... Ім'я цього незвичного чолов'яги - Сашко... З роду Бурмістрових...
Частий гість місцевих храмів. Особливо у холодну пору... Погрітися, поспати, побурмотати, пожалітися на когось чи розповісти про невітішну долю, з кимось голосно посваритися... - це було його.
Одні Сашка явно недолюбляли і охоче гнали в спину; деякі ж, навпаки, - співчували й давали пару гривень на "хліб", який, зазвичай, хутко перетворювався у чергових "сто грам" та явно сприяв ще більшому занепаду.
Відколи при храмі Святого великомученика Пантелеймона почалися щочетвергові трапези для потребуючих, Сашко почав приходити і туди. Колись їв, колись розсипав... Колись з усіма молився, слухав науку духівника, а бувало - перебивав, щось "проповідував" своє...
Волонтери по-різному пробували йому допомогти: як то кажуть, "і словом, і ділом".
А допомогла любов доброї жіночки... Може це результат спільної молитви, не знаю... Бог знає! Але факт залишається фактом.
Працівниця міського комунального підприємства - Ірина Кінишин - взяла Сашка під свій нагляд. Відігріла. Охайно вдягла. Доглянула. Пройшов час, місяці, і ось... колишнього Сашка нестало. Народився якийсь інший. Не вживає алкоголю, не бродить вулицями, не жебрачить, відвідує храм, щоб помолитися, пише вірші... Тепер вони обоє офіційно розписані. Майже сім'я!
Сашко має мрію - прагне влаштуватися на роботу...
Може хтось із моїх читачів запропонує ще молодому чоловікові якусь альтернативу? Був би і щасливий, і безмежно вдячний.
Відгукніться...
Я вже говорив, що Сашко пише вірші? Аякже... І досить непогані. Як на мене, ця поезія має якийсь панківський шарж. Вірші, звісно, білі... Майже проза. Сашко любить мені їх почитати. А я залюбки слухаю. Люблю творчість... Вона родом із Неба.
Жаліється мені, що ці його "рок-вірші" (як їх сам називає) не всі сприймають. Така поведінка співгромадян демотивовує чоловіка, мовляв, нікому його творчість непотрібна. "Ех, Саша-Саша..., - кажу йому, - сьогодні мало який поет може похвалитися широкою аудиторією слухачів чи поціновувачів. Такі, мабуть, часи настали...".
Записав кілька його віршів на диктофон. Пообіцяв якийсь із них опублікувати. Прочитайте. Не судіть строго. Якщо не розумієте, не спішіть знецінити. Щоб читати "рок-поезію" пана Бурмістрова, можливо, треба мати "рок-приймач" - "рок-ерце".
Отож...
Вірш має назву "Фантазія" (16.07.2022).
Якщо сподобається, відгукніться, опублікую ще один...
Читайте, насолоджуйтесь, відкривайте для себе отого іншого Сашка - поета з українського Луганська!
Хтось скаже пусті слова...
Інший прошепче та його не почують...
Армія сну вийде з домівок...
Діти війни в малинових бинтах...
Каїнів гріх - початок людського безладу; содомский гріх - початок людського пороку...
В такт серцю стукає скроня.
Чому неспокійно в душі?
Від чого не спиться під дУшем?
Вітер б'ється у вікно...
Якщо придивитися, то побачиш світ навпаки...
Герда плаче за Андерсоном...
Трикутник схожий на зламаний годинник. Зірка схожа на мить... Вимір часу зупинився у дзеркалі, що занавішена чорним... Підсвідомість підказує одне, друзі щось інше, а телевізор взагалі маячню.
Титанік на атлантичному дні. Ді Капріо в Америці - у безпеці.
Добре гинути в кіно, наяву - страшніше.
Маргарита на мітлі, в темнім лісі комарі, в Амазонці дикарі, у В'єтнамі Рембо...
Фантазія...фантазія....- повідомлення з неба! Гіпербола краху, фінал непочатого матчу...
У любові та молитві, о.Тарас Рисей