26/03/2024
Закони протилежностей: тепло серця та холод драми.
Старий згадав, як батько розповідав про зустріч з матір'ю, про той момент, коли їхні душі вперше переплелися нитками взаєморозуміння та любові. Ці спогади, як зорі на нічному небі, освітлювали його шлях, наповнюючи серце теплом і надією на майбутнє.
Журналістці, чия доля висіла на волосині, було дано завдання, що здавалося невинним та прозорим: відвідати виставку оптичних систем та пролити світло на нові технології. Однак всередині неї вже відчувався дурман майбутнього безрадісного звільнення, якщо вона не виконає свою місію.
У редакції, охопленій хаосом і скороченнями, прийняли помилкове рішення, впровадивши в програму саме ту виставку, яка тільки ускладнила її важке становище. Замість очікуваної виставки яскравих інновацій, вона опинилася в склепі безжиттєвих образів фотографії, дихання застигло у її горлі. Перед її очима відкрилася одинока простора, поглинута тишею та мертвою порожнечею. Саме тут, у цьому місці нікчемності, вона зустріла Артура, на фотовиставці якого не було жодного відвідувача.
У їх гіркому діалозі пролунали ноти втрати та розчарування. В пустому залі вони знайшли одне одного, загублені у лабіринті непотрібних спогадів та забутих мрій. Нікому не потрібні, вони стали зіткненням двох душ, які відчували біль і самотність, але знайшли розуміння та співчуття одне в одному.
